Рішення № 74302569, 21.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9069/17

Провадження №2/524/804/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі Гладкій К.О.

за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином

В С Т А Н О В И В

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Зазначає, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016170090001894, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами. Вирок набрав законної сили 27.04.2017 року.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, отримав тілесні ушкодження. 08.05.2016 року був госпіталізований до травматологічного відділення Кременчуцької міської лікарні № 3 з діагнозом: закритий перелом надколінка лівого колінного суглобу з незначним зміщенням. 10.05.2016 року на рентгенограмах лівого колінного суглобу встановлений перелом надколінка з задовільним станом уламків, внаслідок чого 16.05.2016 року здійснено оперативне втручання - відкритий репозиційний МОС лівого надколінка 2-ма металевими спицями та стягуючою петлею по Веберу, накладена гіпсова пов’язка. 23.05.2016 року виписаний для продовження амбулаторного лікування, яке тривало до 16.07.2016 року.

Транспортний засіб MERSEDES BENZ 320 державний номерний знак НОМЕР_1, на момент настання події 08.05.2016 року, був забезпеченим в Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі ОСОБА_5 «УПСК»), згідно договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7717641 від 29.05.2015 року.

ОСОБА_5 «УПСК» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки він, впродовж 1 року з дня настання страхового випадку не подав заяву про страхове відшкодування за шкоду, спричинену майну.

Просить стягнути з ОСОБА_5 «УПСК» на його користь страхове відшкодування в розмірі 33110 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь у моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. вважає справедливою сатисфакцією задіяним йому неправомірними діями ОСОБА_3 як моральної так і матеріальної шкоди. Пояснив, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження здоров’я відновлює і до сьогоднішнього дня. Оскільки кошти витрачаються на його лікування та відновлення стану здоров’я, то не має фінансової можливості відремонтувати транспортний засіб. Крім того, ОСОБА_3 уникає спілкування з ним, тому вимушений звернутись до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_6 в цілком позовні вимоги вважає такими, що підлягають до задоволення. Просить врахувати обставини ДТП, наявність на утриманні ОСОБА_3 двох дітей.

Представник відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засіданняне прибув. Суду надано відзив на позов. Просять відмовити у позові до страхової компанії за пропуском строків звернення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 травня 2016 року о 15 години 45 хвилин, в місті Кременчуці по проспекту Л. Українки, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, здійснюючи виїзд на дорогу з прилеглої території, біля буд. №18 у кварталі 278, по сухому однорідному дорожньому покриттю, в порушення п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

У результаті зіткнення ОСОБА_1. отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівого наколінника зі зміщенням фрагментів, садна лівої кисті, які за ступенем тяжкості згідно висновку експерта № 867 від 08.08.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров’я, а автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до висновку експерта № 373 від 13.10.2016 року, в умовах даної події водій автомобіля «MERCEDES-BENZ 320» д.н.з.ВІ7907ВІ ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1.,10.2. Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1,10.2. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

В даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_1, як водія автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з.ВІ0423СЕ, вбачалися невідповідності з вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

В умовах заданої події ОСОБА_1, мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання п.. 12.3. Правил дорожнього руху.

Під час судового розгляду Автозаводським районним судом м. Кременчука встановлено, що ОСОБА_3, порушуючи п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не надав дорогу транспортному засобу потерпілого, що рухався по ній, відволікся на транспортний засіб, який надавав йому змогу здійснити маневр та створив аварійну ситуацію. Зазначені дії ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП. Вказані висновки суду підтверджуються висновком судової автотехнічної експертизи № 373 від 13.10.2016 року.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, правову позицію Верховного суду України, викладену у справі №5-218кс15, 27 березня 2017 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016170090001894, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами. Вирок набрав законної сили 27.04.2017 року.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження

Після ДТП 08.05.2016 року був госпіталізований до травматологічного відділення Кременчуцької міської лікарні № 3 з діагнозом: закритий перелом надколінка лівого колінного суглобу з незначним зміщенням.

10.05.2016 року на рентгенограмах лівого колінного суглобу встановлений перелом надколінка з задовільним станом уламків. 16.05.2016 року здійснено оперативне втручання - відкритий репозиційний МОС лівого надколінка 2-ма металевими спицями та стягуючою петлею по Веберу, накладена гіпсова пов’язка.

23.05.2016 року був виписаний для продовження амбулаторного лікування, яке тривало до 16.07.2016 року.

Транспортний засіб MERSEDES BENZ 320 державний номерний знак НОМЕР_1, на момент настання події 08.05.2016 року був забезпеченим в ОСОБА_5 «УПСК», згідно договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7717641 від 29.05.2015 року.

10.05.2017 року, після отримання вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.04.2017 року, звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до ОСОБА_5 «УПСК» (вх. № 78), та надав в подальшому документи, що обґрунтовують спричинену матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню:

- за шкоду заподіяну життю та здоров’ю потерпілого в сумі 3305,75 грн.

- за пошкодження транспортного засобу - 33110 грн. згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 60-17 від 13.06.3017 року).

10.07.2017 року ОСОБА_5 «УПСК» здійснило страхове відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілого в сумі 3501,75 грн. відповідно до поданих документів, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ОСОБА_1.

Листом № 252 від 28.07.2017 року ОСОБА_5 «УПСК» повідомлено про те, що до заяви про страхове відшкодування шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, не надано документ, що посвідчує право на отримання страхового відшкодування (довіреність), так як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 393381, виданого 05.09.2015 року Центром ДАІ 5302 власником автомобіля ВАЗ 2107д.н.з. ВІ 0423 СЕ є ОСОБА_7. 28.08.2017 року ним направлено копію довіреності, відповідно до якої надано право на представлення інтересів батька ОСОБА_7 з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією, страхуванням та розпорядженням зазначеного вище транспортного засобу.

Листом № 288 від 19 серпня 2017 року ОСОБА_5 «УПСК» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування оскільки ОСОБА_1, впродовж 1 року з дня настання страхового випадку не подав заяву про страхове відшкодування за шкоду, спричинену майну.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 1 п. 1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу, зазначеному в договорі обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності при його експлуатації особою, відповідальність якої застрахована і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У пункті 9.2. ст. 9 Закону передбачено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 35.1 цього Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. п. 37.1.4. п.37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо пропусків строку звернення терміну подання заяви за страховим відшкодуванням

Так, страховий випадок за участю забезпеченого транспортного засобу стався 08.05.2016 року. Відповідно до положень п 31.7.4 ст. 3 ЗУ «Про обов’язкове страхування» цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений річний термін подання заяви про страхове відшкодування, виходячи з дати дорожньо – транспортної пригоди, граничний строк її подачі -08.05.2017 року. Оскільки ОСОБА_1 подав заяву про страхове відшкодування 10.05.2018 року, то вказана обставина, про що зазначає відповідач ОСОБА_5 «УПСК» у відзиві, на його думку, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певно дії, днем закінчення строку є перший робочий день

Відповідно до наказу голови правління ОСОБА_5 «УПСК» з метою раціонального використання робочого часу на підставі розпорядження Кабінету міністрів України №80-р від 16.11.2016 року «Про перенесення робочих днів у 2017 році» з метою створення сприятливих умов для святкування 9 травня встановлено відповідно до ст 73 КЗпП України вихідні дні 01, 02 та 09 травня 2017 року, крім іншого, перенесено робочий день з понеділка 08 травня на суботу 13 травня 2017 року.

Таким чином подавши заяву про страхове відшкодування 10 травня 2017 року ОСОБА_1 не порушив термін її подання, оскільки 8 і 9 травня 2017 року були вихідними днями, а перший робочий день є 10 травня 2017 року.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 60-17 від 13.06.3017 року вартість завданих володільцю пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2107» д.н.з.ВІ0423СЕ є 33110 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ОСОБА_5 «УПСК» згідно договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7717641 від 29.05.2015 року.

Тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 «УПСК» в цій частині є таким що підлягає до задоволенню

Щодо морального відшкодування.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням (пошкодженням) її майна (ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, з урахуванням інших обставин, що мають значення для справи (ч.3 ст.23 ЦК України).

Згідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі викладеного, суд вважає, що неправомірні дії ОСОБА_3 у спричиненні позивачці шкоди підтверджена належними та допустимими доказами, а саме зазначеним Вироком суду, і, в силу ст.ст.79, 80, 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

ОСОБА_1А на правомірній підставі володів рухомим майном транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер ВІ 0423СЕ. Транспортний засіб в результаті дорожньо-транспортної пригоди зазнав механічних пошкоджень, аварійне пошкодження автомобіля унеможливили користування таким за призначенням, відтак, право ОСОБА_1 на користування належним йому рухомим майном є порушеним. Аварійне пошкодження транспортного засобу не є спірним, саме по собі пошкодження майна обумовлює викликані цим душевні страждання, право на відшкодування моральної шкоди у ОСОБА_1 наявне.

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 08 травня 2016 року, доказів надання ОСОБА_3 ОСОБА_1А, коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди не надано.

З урахуванням принципу розумності та справедливості, враховуючи характер та обсяг душевних, фізичних, емоційних страждань, які зазнав позивач, що спричинені пошкодженням майна та отриманих тілесних ушкоджень, перебування на його утриманні непрацездатної дружини та малолітньої дитини, які виражаються у душевних та психічних стражданнях, і, як наслідок, в порушені звичайного способу життя, оскільки наслідки дорожньо-транспортної пригоди є психотравмуючими для позивача.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, пояснення представника відповідача, щодо наявності утриманців у ОСОБА_3 засади добросовісності, справедливості та розумності ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), що входять до змісту принципу верховенства права, враховує розмір душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та порушення звичайного способу життя членів його сім'ї, неможливістю відновлення майна та ушкодженням здоров»я, обставин, за яких скоєно злочин, тривалості часу, протягом якого винна особа не вчинила жодної дії, спрямованої на відшкодування моральної шкоди, характеру майнових втрат, а тому суд вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди, який підлягає виплаті позивачу за рахунок відповідача у розмірі 40 000 грн.

Як вже зазначалось у вироці суду, перевищення ОСОБА_1, як потерпілим, швидкості руху та наявність технічної можливості уникнути зазначеної ДТП свідчить про наявність в його діях невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, які, виходячи з аналізу обставин даної ДТП, не призвели до наслідків, що складають об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а тому не є первинними в даному випадку стосовно створення небезпечної дорожньої обстановки, тому не враховуються судом як обставина, яка зменшує розмір шкоди.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, вимоги ст.ст.133,141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 33110 (тридцять три тисячі сто десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у повернення сплаченого судового збору 640 (шістсот сорок) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Автозаводський районний суд м Кременчука. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.С. Предоляк