Рішення № 74302262, 25.05.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 25.05.2018

ЄУ № 420/520/18

Провадження №2-а/420/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції Лисак Володимира Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 940342 від 03.03.2018 та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 03.03.2018 відповідачем винесено постанову серії БР №940342 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Вказану постанову вважає незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати такі справи. Відповідач, незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дав йому можливості скористатися в повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Після висловлення звинувачень відповідач пішов до патрульного автомобілю, де виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не досліджені докази, не заслухано пояснення осіб, які беруть участь у справі, тобто відповідачем порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігноровано порядок, встановлений ст. ст. 278, 289 КУпАП. Також позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки не містить посилання на докази вчинення ним правопорушення, з постанови вбачається, що жодного пристрою, який би зафіксував викладене у постанові, відповідач не застосував, свідків не зазначив. Крім того, позивач посилається на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки під час керування транспортним засобом у нього були наявні посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, які він пред'явив на вимогу працівника поліції. Таким чином, вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об'єктивного дослідження та зібрання фактичних даних у справі.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 23.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, відзив на позов не надавав.

Неявка відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.205 КАС України не є перешкодою для розгляду справи, а тому, враховуючи, що поважних причин неявки в судове засідання відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2018 року відповідачем - інспектором сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітаном поліції Лисак В.О. відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 940342, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1, 03.03.2018 о 08 год. 20 хв. в смт.Новопсков по вул. Айдарській не мав при собі (не пред'явив до перевірки) посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 «А», 2.1 «Б», 2.4 «А» Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, остання не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Єдиним наданим відповідачем доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в графі «до постанови додається» зазначено, що до неї додано відеозапис, однак такий запис відповідачем не надано. Оскаржувана постанова також не містить відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено такий відеозапис (за умови його наявності).

Таким чином, всупереч вищенаведеним нормам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, до матеріалів справи не долучено.

При цьому, суд також зазначає, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Тобто, об'єктивною стороною даного правопорушення є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, за вчинення якого саме правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення - керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, чи не пред'явлення на вимогу працівника поліції для перевірки зазначених документів.

При цьому, сам позивач стверджує, що під час керування транспортним засобом мав при собі і посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційні документи на транспортний засіб, які пред'явив на вимогу працівника поліції. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Стосовно порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування відповідачем процедури скороченого провадження без підготовки справи до розгляду, оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вирішення клопотань, заслуховування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності призвело до порушення процесуальних прав позивача, закріплених у ст. 268 КУпАП, а також порядку підготовки та розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 278-280 КУпАП.

Дані обставини порушення відповідачем прав позивача також враховані судом при вирішенні питання щодо правомірності складення відповідачем постанови від 03.03.2018 та підстав для її скасування.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п. 2.1 «А», 2.1 «Б», 2.4 «А» Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач посилався на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015.

Так, пунктом 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці.

Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові в справі № 750/8192/16-а від 25.04.2018.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови позивач отримав тільки 13.04.2018, звернувшись з відповідною заявою до Новопсковського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що підтверджується супровідним листом за вих. № 2428/16.22-41 від 13.04.2018. З даним позовом позивач звернувся до суду 19.04.2018.

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом щодо оскарження постанови від 03.03.2018, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72-79, 139, 241-244, 250, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції Лисак Володимира Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 940342, винесену 03 березня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції Лисак Володимиром Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 28.08.2011 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: інспектор сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітан поліції Лисак Володимир Олександрович, місце знаходження: вул. Слобожанська, 20, смт.Новопсков Луганської області, код ЄДРПОУ 40108845.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Новопсковський районний суд Луганської області до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: підпис. В.В. Пронька