Постанова № 74302149, 22.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/256/16-ц Провадження № 22-ц/795/514/2018 Головуючий у I інстанції - Тіслюк І. І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

позивач ОСОБА_2

відповідачі ОСОБА_3,

Борзнянська міська рада Чернігівської області,

треті особи Борзнянська районна рада Чернігівської області,

Приватне підприємство «Меридіан-М»,

ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Борзнянського районного суду від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Борзнянської міської ради Чернігівської області про захист права на земельну ділянку шляхом визнання недійсними рішень Борзнянської міської ради, договору оренди земельної ділянки та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

місце ухвалення рішення суду - місто Борзна,

час ухвалення рішення суду першої інстанції - 10 год. 10 хв.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, Борзнянської міської ради, в якому, з метою захисту права на власну земельну ділянку, просила: визнати недійсними рішення 34 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 26 лютого 2015 року та рішення 36 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 09 липня 2015 року, що стосуються прав ОСОБА_3 на земельні ділянки за місцем його проживання по АДРЕСА_1; визнати недійсними договір оренди землі від 01 березня 2015 року та свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 23 липня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час власниками двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 є п'ятеро осіб, у тому числі, ОСОБА_3, як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та як власник квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Борзнянської міської ради від 26 лютого 2015 року було передано ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку площею 0,0216 га та земельну ділянку площею 0,0078 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі цього рішення між Борзнянською міською радою та відповідачем був укладений договір оренди землі від 01 березня 2015 року про передачу в оренду строком до п'яти років земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0078 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Рішенням Борзнянської міської ради від 09 липня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0216 га по АДРЕСА_1; присвоєно вищевказаній земельній ділянці адресу: АДРЕСА_1/5. На підставі цього рішення відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0216 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На час набуття права власності на нежитлову будівлі по АДРЕСА_1 всіма співвласниками, а саме протягом 2007-2014 років, діяли різні редакції ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, якими визначені умови набуття та перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній. У зв'язку з чим позивач вказувала, що до кожного із співвласників нежитлової будівлі перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята будівлею, та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі, у частках, пропорційних розміру часток кожного із співвласників у праві власності на будівлю. Вважає, що оскаржуваними рішеннями та правочином порушуються її права як землевласника та землекористувача.

Рішенням від 15 лютого 2018 року Борзнянський районний суд позов ОСОБА_2 задовольнив повністю. Визнав недійсним рішення позачергової 34 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 26 лютого 2015 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0294 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га та земельну ділянку площею 0,0078 га з кадастровим номером НОМЕР_2; передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0078 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнав недійсним рішення 36 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 09 липня 2015 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,0216 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1; присвоєння вищевказаній земельній ділянці адреси: АДРЕСА_1/5.

Визнав недійсним договір оренди землі від 01 березня 2015 року про передачу в оренду ОСОБА_3 строком до п'яти років земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0078 га за цільовим призначенням «03.14» «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

Визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2015 року СТА 719567 індексний номер 41109728 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (присадибна ділянка), видане ОСОБА_3 Вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що до кожного із співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята будівлею, та частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, у частках, пропорційних розміру часток кожного з співвласників у праві власності на будівлю, посилаючись при цьому на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України в їх редакції станом на 2007 та 2011 роки.

Відповідач зазначає, що оскільки він набув право власності на свою частину будівлі 16 листопада 2007 року на підставі договору-купівлі продажу, укладеного з Борзнянською районною радою, а ОСОБА_2 набула право власності на частину спірного приміщення у 2012 році при розподілі спільного майна подружжя, яке придбав її чоловік 17 грудня 2011 року, тому слід застосовувати нормативно-правові акті у редакції, яка діяла на час набуття подружжям ОСОБА_2 у власність частини спірної будівлі.

Вказує, що до ОСОБА_2 при набутті у власність частини спірної будівлі не перейшло право власності (користування) відповідною частиною земельної ділянки, оскільки такої ділянки не існувало як об'єкта цивільних прав, попередній власник ОСОБА_5 таким правом не володів.

Посилається на те, що суд зробив висновок про незаконність договору оренди від 01 листопада 2007 року, проте даний договір припинив свою дію на час розгляду справи і не є предметом спору.

Стверджує, що суд помилково вказав на порушення з його боку вимог ст.ст. 118, 123 ЗК України, посилаючись, що проект відведення земельної ділянки не розроблявся і не затверджувався, проте такі висновки не узгоджуються з приписами ст. 124 ЗК України.

Також відповідач звертає увагу на ту обставину, що його квартира складається з двох поверхів і знаходиться на земельній ділянці прощею 0,0216 га. Зміна цільового призначення цієї ділянки повністю відповідає вимогам ст. 40 ЗК України (в редакції станом на 2015 рік), отже висновок суду в цій частині є хибним.

На думку скаржника, висновок суду, що Борзнянська міська рада не має права передавати земельну ділянку в оренду, оскільки не є її власником, протирічить обставинам справи, оскільки спірна будівля у спільній власності не перебуває, учасники справи на праві власності володіють лише окремими об'єктами нерухомого майна з окремими поштовими адресами.

Апеляційна скарга містить також посилання, що суд безпідставно не взяв до своєї уваги висновок первинної експертизи, яким підтверджено відсутність порушень прав ОСОБА_2 та відсутність порушень з боку обох відповідачів при передачі ОСОБА_3 в оренду та власність земельних ділянок. Призначивши в подальшому додаткову експертизу, суд поставив експерту аналогічні питання, чим фактично, в порушення ст. 113 ЦПК України, призначив повторну експертизу.

ОСОБА_3 також зауважує на допущені районним судом порушення норм процесуального права, зазначаючи зокрема, що судом не виносилось ухвали про закінчення підготовчого засідання, тобто оскаржуване рішення постановлене судом поза судовим засіданням без проведення судового розгляду.

У наданому відзиві представник позивача, вважаючи судове рішення законним, посилається на безпідставність мотивів апеляційної скарги. Доводи відзиву є аналогічними з доводами заявленого ОСОБА_2 позову, зокрема, зазначається, що до кожного із співвласників нежитлової будівлі перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята будівлею, та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі, у частках, пропорційних розміру часток кожного із співвласників у праві власності на будівлю. У зв'язку з цим посилання ОСОБА_3 на те, що попередній власник ОСОБА_6 на момент продажу своєї частки у нерухомості не володів ані правом власності, ані правом користування земельної ділянки, є помилковими.

Твердження ОСОБА_3 про те, що нежитлова будівля не перебуває у спільній власності і не існує як об'єкт нерухомого майна, на думку представника, спростовуються тими обставинами, що саме будівля, а не її окремі приміщення, своїми конструктивними елементами нерозривно пов'язана з землею, як єдиний об'єкт. Крім того будівля має приміщення загального користування (горище, коридори), а також дах та систему відведення стічних вод, які в натурі нікому не виділялися і не перейшли у власність жодному із власників нежитлових будівель.

Також представник вважає, що висновок експерта від 13 червня 2017 року є обґрунтованим та аргументованим, що і підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт, надавши вичерпні відповіді та роз'яснення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та їх дії у часі та взаємозв'язку їх редакції, констатував, що до кожного із співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята будівлею, та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі, у частках, пропорційних розміру часток кожного із співвласників у праві власності на будівлю. При цьому земельна ділянка, необхідна для обслуговування будівлі, не визначалася і в натурі не встановлювалася. Суд зазначив, що зміна цільового призначення земельної ділянки площею 0,0216 га та її безоплатна передача у власність ОСОБА_3 з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1/5, суперечить приписам ст. 40 ЗК України, оскільки фактично вказана земельна ділянка була надана під квартиру, яка розташована на 2-му поверсі будівлі АДРЕСА_2 і взагалі не знаходиться на земельній ділянці, а розташована над перекриттям 1-го поверху нежитлових приміщень.

Також суд констатував, що земельна ділянка вже перебуває у спільній власності співвласників будівлі, отже Борзнянська міська рада не має права передавати її в оренду будь-кому, оскільки не є її власником.

Крім цього суд вказав, що висновком додаткової судово-будівельної експертизи підтверджено, що земельна ділянка площею 0,0216 га, яка виділялась ОСОБА_3 спочатку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а потім - передана у власність зі зміною цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, впритул прилягає до цоколя будівлі АДРЕСА_1, і фактично включила в себе земельну ділянку, необхідну для обслуговування цієї будівлі, яка перебуває у спільній власності співвласників будівлі пропорційно до часток у праві власності на неї відповідно до закону. Ця земельна ділянка межує з земельною ділянкою, на якій розташована сама будівля і яка теж перебуває у спільній власності співвласників будівлі.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що відповідно рішення виконкому Борзнянської міської ради від 28 лютого 2007 року № 25-2 нежитлова будівля районна друкарня, що знаходиться на земельній ділянці в АДРЕСА_1, являється спільною комунальною власністю територіальних громад Борзнянського району, у зв'язку з чим було вирішено оформити право спільної комунальної власності на вказане нерухоме майно (т. 1 а.с. 19). На підставі даного рішення 20 березня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову двоповерхову будівлю районної друкарні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 613,5 кв. м., а саме: двоповерхова нежитлова будівля друкарня, А, 264,9 кв. м; прибудова, А1, 190,4 кв. м; прибудова, А2, 120,7 кв. м; підвал, Пд, 37,5 кв. м (т. 1 а.с. 20).

З наявного в матеріалах справи генерального плану будівель, розташованих по вул. Пролетарській (на даний час ОСОБА_7), станом на 1963 рік вбачається, що загальний розмір земельної ділянки для їх обслуговування становив 1053,8 кв. м (т. 1 а.с. 18).

Згідно з укладеним 12 квітня 2007 року між Борзнянською районною радою та ОСОБА_6 договором купівлі-продажу, останній прийняв у власність 7/25 частин вищевказаної нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 174,8 кв. м (т. 1 а.с. 21-22). Інформація щодо земельної ділянки у вказаному правочині відсутня.

16 листопада 2007 року на підставі договору купівлі-продажу комунального майна, укладеного з Борзнянською районною радою, ОСОБА_3 придбав у власність 11/25 часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 274,8 кв.м (т. 1 а.с. 24-25). Інформація щодо земельної ділянки у вказаному правочині відсутня.

21 листопада 2007 року Борзнянська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3 про виділ в натурі 11/25 частин нежитлової будівлі (3 ізольовані приміщення), своїм рішенням за № 96 надала згоду для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 204,9 кв.м по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення 22 листопада 2007 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно (т. 1 а.с. 33).

Іншим своїм рішенням № 96-2 від 21 листопада 2007 року Борзнянська міська рада надала згоду для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_3. На підставі даного рішення 22 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно (т. 1 а.с. 44, 43).

На підставі рішення виконкому Борзнянської міської ради від 21 листопада 2007 року № 96-3 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22 листопада 2007 року на нежитлове приміщення загальною площею 60 кв.м по АДРЕСА_3, як на самостійний об'єкт нерухомого майна (т. 1 а.с. 47).

Рішенням Борзнянської міської ради від 28 листопада 2007 року № 97 присвоєні індивідуальні номери на частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, які належать на праві приватної власності: ПП ОСОБА_3 - АДРЕСА_4; ПП ОСОБА_6 - АДРЕСА_5; часткам нежитлового приміщення, які є в комунальній власності Борзнянської районної ради - АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 28).

31 січня 2008 року Борзнянська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_6 про виділ в натурі 4/25 частин нежитлової будівлі (окреме ізольоване приміщення), своїм рішенням за № 3-7 надала згоду для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 96,2 кв.м по АДРЕСА_5. На підставі даного рішення 06 лютого 2008 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно (т. 1 а.с. 35 зворот, 36).

У подальшому вказане приміщення на підставі укладеного 17 грудня 2011 року договору купівлі-продажу нежилого приміщення у ОСОБА_6 купив ОСОБА_8, з яким на той час позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 02 листопада 2012 року був розірваний (т. 1 а.с. 37-38, 39).

Ухвалою від 20 грудня 2012 року Ніжинський міськрайонний суд, розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя, визнав мирову угоду між сторонами, згідно якої провів розподіл спільного майна подружжя, зокрема, визнав за ОСОБА_2 право власності в цілому на нежиле приміщення, загальною площею 96,2 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі двоповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_5 в м. Борзна, яке 30 січня 2014 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 40-41, 42). Згідно інформаційної довідки з реєстру до складових частин нерухомого майна також належать веранда «а» площею 28,9 кв. м і тамбур «а1» площею 52,8 кв. м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 травня 2014 року ОСОБА_3 продав ПП «Меридіан-М» нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, яке і є його власником на даний час.

Рішенням виконкому Борзнянської міської ради від 04 листопада 2014 року № 60 ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту реконструкції нежитлового приміщення по вул. Г. Барвінок, м. Борзна для його переведення із нежитлового у житловий фонд (т. 1 а.с. 48).

В подальшому ОСОБА_3 провів реконструкцію нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 у м. Борзна у житлове приміщення і 16 липня 2015 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру № 1 загальною площею 56,1 кв. м, житловою - 29,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1/5, про що було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 49, 50).

Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 з позовом до суду і на даний час власниками двоповерхової будівлі по вул. Ганни Барвінок, 13 в м. Борзна є: ОСОБА_3, як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 і як власник квартири АДРЕСА_2; ОСОБА_2, як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_5, м. Борзна; ПП «Меридіан-М», як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, м. Борзна; Борзнянська районна рада, як власник 6/25 часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_6, м. Борзна; ОСОБА_4, як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_7 (т. 1 а.с. 51).

На належні Борзнянській районній раді 6/25 часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, якій присвоєна окрема адреса АДРЕСА_6, свідоцтво про право власності, як на самостійний об'єкт нерухомого майна не видавалось, і відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносилися.

Рішенням від 14 листопада 2007 року Борзнянська міська рада надала ОСОБА_3 у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 512 кв.м, на якій розташоване викуплене приміщення друкарні для ведення виробничої діяльності, що знаходиться по АДРЕСА_1 та запропонувала заключити договори оренди земельних ділянок з 01 листопада 2007 року (т. 1 а.с. 55 зворот).

На підставі рішення 25 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 07 листопада 2013 року між Борзнянською міською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі від 07 листопада 2013 року, згідно з яким ОСОБА_3 одержав в оренду строком до п'яти років земельну ділянку площею 0,0294 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_3 та цільовим призначенням «03.14» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (т. 1 а.с. 59-60).

Оскаржуваним рішенням позачергової 34 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 26 лютого 2015 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0294 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га та земельну ділянку площею 0,0078 га з кадастровим номером НОМЕР_2; припинено дію договору оренди земельної ділянки від 07 листопада 2013 року площею 0,0294 га за адресою вул. Г. Барвінок, 13 з кадастровим номером НОМЕР_3; передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0216 га та земельну ділянку площею 0,0078 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 61 зворот).

На підставі цього рішення між Борзнянською міською радою та ФОП ОСОБА_3 01 березня 2015 року була підписана угода про розірвання договору оренди землі від 07 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 62). Також у відповідності до вказаного рішення 01 березня 2015 року між тими ж особами були укладені: договір оренди землі про передачу в оренду ОСОБА_3 строком до п'яти років земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0078 га за цільовим призначенням 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, та договір оренди землі про передачу в оренду ОСОБА_3 строком до п'яти років земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га за цільовим призначенням 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (т. 1 а.с. 64-65, 67-68).

У подальшому, на підставі рішення 36 сесії Борзнянської міської ради від 09 липня 2017 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0216 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1; присвоєно вищевказаній земельній ділянці адресу: АДРЕСА_1/5; припинено дію договору оренди вказаної земельної ділянки від 01 березня 2015 року площею 0,0216 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 69 зворот).

На підставі цього рішення ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0216 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 70).

Рішенням Борзнянського районного суду від 02 лютого 2016 року, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_3 і визнано недійсним рішення двадцять п'ятої сесії шостого скликання Борзнянської міської ради Чернігівської області від 07 листопада 2013 року «Про продовження договору оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення та сільськогосподарського призначення» в частині продовження договору оренди земельної ділянки СПД ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 166,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для комерційної діяльності з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2018 року та скасовано його. Договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року, укладений між ПП ОСОБА_2 і Борзнянською міської радою Чернігівської області на земельну ділянку площею 166,6 кв. м для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована у АДРЕСА_1, визнано недійсним (т. 1 а.с. 250). Ухвалюючи вказане рішення, суд прийшов до висновку, що рішення про передачу ОСОБА_2 землі органом місцевого самоврядування приймалось з порушенням вимог стетей 122, 124 ЗК України, тобто без виготовлення проектно-технічної документації на земельну ділянку. Внаслідок цього земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав не була сформована, кадастровий номер їй не присвоювався, а отже вказана земля не могла бути об'єктом оренди.

Іншим рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення Борзнянського районного суду від 24 листопада 2015 року та задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_3, шляхом знесення прибудови літ «а1-1» до магазину «Маршал+», що розташований за адресою: АДРЕСА_5, яка на схемі у додатку № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2016 року № 06-16 показана червоним кольором. Суд, вирішуючи спір, встановив, що здійснена ОСОБА_2 прибудова до магазину «Маршал+» є самочинною і порушує межі земельної ділянки ОСОБА_3 та у разі закінчення її будівництва буде створювати йому перешкоди у доступу до прибудови до житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 66-70).

Висновок експерта № 1796/1797/16-24 від 29 листопада 2016 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 5-16), проведеної на підставі ухвали Борзнянського районного суду від 22 квітня 2016 року, містить наступні відомості.

В межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 розташовані надані ОСОБА_3 земельні ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (під забудовою) - 0,0078 га, яка знаходиться в оренді, та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,0216 га, приватна власність, а всього 0,0294 га.

Під час обстеження встановлено, що до двоповерхової нежитлової будівлі, а саме до 1-го поверху нежитлового приміщення магазину «Маршал+», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та належить ОСОБА_2, прибудовано веранду та тамбур. Прибудова (тамбур) Г-подібної форми зовнішніми розмірами 4,04 м х 9,50 м х 9,53 м х 3,03 м, загальною площею 0,0055 га. Стіни прибудови каркасні металеві, обшиті металопрофілем, закріплені до бетонної площадки, перекриття - металоконструкція, покрівля - ондулін. Функціональне призначення приміщення - складське (для приймання, зберігання та готування товарів для продажу).

При візуально-інструментальному обстеженні та проведенні контрольних обмірів земельної ділянки площею 0,0216 га, яка належить ОСОБА_3, розміри земельної ділянки співпали з розмірами кадастрового плану. Крім межової лінії довжиною 19,17 м, яка повинна проходити на відстані 1 м від зовнішньої стіни двоповерхової нежитлової будівлі магазину «Маршал+» (п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», фактично там розташована частина прибудови (тамбур) Г-подібної форми. Відповідно листа Борзнянської РДА від 26 жовтня 2015 року дана забудова являється самовільною.

Накладання частини прибудови (тамбуру) на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3, складає в зовнішніх розмірах 1,92 м х 9,53 м х 2,18 м, що по площі становить 20 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями ст. 120 ЗК України в редакції, що була чинною на час набуття ОСОБА_2 частини будинку у власність, визначено, що до особи у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності (користування) на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни цільового призначення на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини у окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру (абз. 2 ч. 6 цієї статті).

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з наведених вище положень законодавства та обставин даної справи, апеляційний суд приходить до такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є захист порушеного права особи, що має існувати на час звернення до суду. Факт порушення права має бути доведений належними та допустимими доказами. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 вказувала на порушення відповідачем її права на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування нерухомості, яка перебуває у її власності.

Разом із тим, матеріали даної цивільної справи не містять жодних даних щодо землі (розміру, цільового призначення, кадастрового номеру, тощо), яка перебувала у користуванні попередніх власників приміщення, яке ОСОБА_2 отримала у власність. Як встановлено, в подальшому позивач укладала з органом місцевого самоврядування договір оренди земельної ділянки. Проте, вказаний договір у судовому порядку був визнаний недійсним саме через те, що не були дотримані вимоги законодавства щодо виготовлення проектно-технічної документації на земельну ділянку. Суд встановив, що орендована ОСОБА_2 земельна ділянка як об'єкт цивільних прав не була сформована, кадастровий номер їй не присвоювався, а отже вона не могла бути об'єктом оренди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач після зазначеного судового рішення зверталась до компетентного органу із заявою про виділ їй земельної ділянки для обслуговування своєї частини приміщення у встановленому порядку і на час звернення до суду належна їй ділянка у відповідному розмірі сформована, має відповідне цільове призначення і їй присвоєний кадастровий номер. Всі додані ОСОБА_2 до позову докази лише підтверджують належним чином оформлене відповідачем право власності та право користування земельними ділянками.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, безпідставно послався на висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 27 березня 2017 року № С-201 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13 червня 2016 року, яким встановлено факт накладення земельної ділянки розміром 216 кв. м, яка належить ОСОБА_3, на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нежитлової будівлі площею 95 кв. м., оскільки не врахував, що вказаний висновок жодним чином не підтверджує факт порушення прав землевласника ОСОБА_2

ОСОБА_2 у нежитловій будівлі на праві власності належить лише 4/25 її частин. Представник позивача не зміг пояснити суду, де розташована земельна ділянка, що необхідна для обслуговування цих частин, якого вона розміру, чи межує вона з земельною ділянкою ОСОБА_3, чи накладаються ці земельні ділянки одна на одну, і яким чином визначення розміру земельної ділянки для обслуговування всієї будівлі стосується порушеного права позивача на обслуговування своєї частки у нерухомості.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що при проведенні додаткової експертизи не було враховано наявність самочинного будівництва з боку ОСОБА_2 Так, експерт у своєму висновку врахував самочинну споруду, як частину нежитлової будівлі, а отже і розмір земельної ділянки для її обслуговування не може відповідати вимогам закону і не підтверджує достеменно факт накладення земельних ділянок.

Разом із тим, інший наявний в матеріалах справи висновок експерта № 1796/1797/16-24 від 29 листопада 2016 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 5-16) свідчить про те, що при візуально-інструментальному обстеженні та проведенні контрольних обмірів земельної ділянки площею 0,0216 га, яка належить ОСОБА_3, розміри земельної ділянки співпали з розмірами кадастрового плану. Крім межової лінії довжиною 19,17 м, яка повинна проходити на відстані 1 м від зовнішньої стіни двоповерхової нежитлової будівлі магазину «Маршал+» (п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», фактично там розташована частина прибудови (тамбур) Г-подібної форми. Відповідно листа Борзнянської РДА від 26 жовтня 2015 року дана забудова являється самовільною.

Тобто, висновком експерта констатовано, що від зовнішньої стіни двоповерхової нежитлової будівлі магазину «Маршал+», який належить позивачу, і до межі земельної ділянки ОСОБА_3 існує відстань 1 метр, яка порушується самою ОСОБА_2 внаслідок будівництва самочинної прибудови до стіни її магазину Г-подібної форми. Таким чином, на думку колегії суддів, за відсутності належних доказів на підтвердження порушеного права позивача, задоволення вказаного позову призведе фактично до узаконення самочинної прибудови.

Ураховуючи те, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка відповідно до частки власності у нерухомості як об'єкт цивільних прав на час розгляду даної цивільної справи не сформована, апеляційний суд вважає, що порушення прав позивача, як землекористувача, у належний спосіб не доведено. Таким чином, заявлений ОСОБА_2 позов є передчасним, а тому відсутні правові підстави для аналізу доводів позову щодо неправомірності рішень органу місцевого самоврядування, якими ОСОБА_3 виділялись землі у власність та у користування, та неправильності вказівки суміжних землекористувачів у акті погодження меж земельної ділянки.

При цьому, визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки розміром 78 кв. м на ім'я ОСОБА_3, суд першої інстанції взагалі вказане рішення не мотивував і не звернув уваги на те, що в жодному з експертних висновків не констатовано наявність будь-яких порушень при передачі цієї землі відповідачу в оренду.

Беручи до уваги викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист права на земельну ділянку шляхом визнання недійсними рішень Борзнянської міської ради, договору оренди земельної ділянки та свідоцтва про право власності на земельну ділянку слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, з позивача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3307,2 грн за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Борзнянського районного суду від 15 лютого 2018 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Борзнянської міської ради Чернігівської області про захист права на земельну ділянку шляхом визнання недійсними рішень Борзнянської міської ради, договору оренди земельної ділянки та свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3307 (три тисячі триста сім) грн 27 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: