Постанова № 74301856, 24.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 766/6621/16 Головуючий в І інстанції Майдан С.І.

Номер провадження №22-ц/791/662/2018 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач)Полікарпової О.М.суддів:Ігнатенко П.Я. Майданіка В.В.секретарПрушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 15 лютого 2018 рокуу цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

В липні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 10.06.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) та відповідачкою був укладений кредитний договір №DN81AR13060070, за умовами якого Банк зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі 8601,85 доларів США терміном до 08.06.2015 року, а остання зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки в строки, встановлені кредитним договором.

Банк взяті на себе зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, у той час як ОСОБА_5 обов'язок щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, про що свідчить наявна заборгованість за кредитним договором, яка станом на 24.06.2016 року складає 42287,77 дол. США.

Посилаючись на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просив суд стягнути з відповідачки заборгованість без нарахованої пені, у розмірі 12391,56 дол. США, що еквівалентно 308302,01 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

В обґрунтування вимог зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано строки позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору встановлено до 08.06.2015 року, а з позовною заявою Банк звернувся 08.07.2016 року, тобто в межах загального (трьохрічного) строку позовної давності.

Крім того 20.10.2015 року відбулося погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR13060070 від 10.06.2008 року, що перервало строк позовної давності та розпочало новий до 19.10.2020 року.

При цьому, посилаючись на ч.4 ст.591 ЦК України, апелянт вважає, що для задоволення своїх грошових вимог він має право одержати від боржника суму, якої не вистачає для повного погашення боргу з іншого майна боржника.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, з відповідачки у межах строку позовної давності підлягають стягненню проценти за кредитом та пеня за процентами.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 доводи апелянта не визнає, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема посилається на те, що позивачем не було дотримано передбаченого законом строку позовної давності, оскільки останній платіж по кредиту було здійснено 24.07.2009 року, а Банк з відповідним позовом звернувся до суду лише 08.07.2016 року.

Крім того звертає увагу апеляційного суду, що хоча строк останнього платежу у спірному договорі було встановлено до 08.06.2015 року, Банком фактично здійснено вимогу про дострокове повернення позики ще в 2011 році, а саме поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором. Таким чином відлік строку позовної давності в будь-якому випадку не може відраховуватися з 08.06.2015 року.

На її думку, не може бути підставою для переривання Банку строків позовної давності зарахування предмета застави на погашення кредитної заборгованості, оскільки, виходячи з положень ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. В даному випадку погашення відбулося внаслідок самостійного продажу кредитором заставного майна.

Також вважає, що відсотки за договором є щомісячними платежами, а тому до них застосовується аналогічна позиція щодо строків позовної давності.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відмовляючи Банку у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення з позовом до суду за захистом порушеного права. При суд вважав, що відлік строку позовної давності у даних відносинах починається з дня останнього платежу здійсненого відповідачкою за графіком.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір №DN81AR13060070, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 8601,85 доларів США для придбання автомобіля, зі сплатою за користування кредитом 9,60 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди 0,40% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля терміном до 08.06.2015 року (а.с.8-13).

Відповідно до п.17.8 договору щомісяця, починаючи через місяць від дня укладення договору, в період сплати з 09 по 13 число кожного місяця (п.п.17.1.9) позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 176,03 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає автомобіль марки FAW CA6371 VAN, державний номер НОМЕР_1, 2008 рік випуску (п.п.8.1, 17.9 Договору).

Позичальник взятих за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 24.06.2016 р., згідно наданого ПАТ КБ «Приватбанк» до позову розрахунку, заборгованість ОСОБА_5 за договором становить 42287,77 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 7493,61 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 2454,84 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2443,11 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 29896,21 доларів США.

При цьому Банк, користуючись своїми правами, вважає необхідним стягнути з відповідача 12391,56 доларів США, що за курсом 24,88 станом на 24.06.2016 року становить 308302,01 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 7493,61 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 2454,84 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2443,11 доларів США. Вимогу про стягнення пені Банк не заявляє.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.12.2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_5 про захист прав споживачів та зобов'язання прийняти кредит в гривневому еквіваленті і повернути сплачену суму у доларах США позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені, в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №DN81AR13060070 від 10.06.2008 року в розмірі 12829,82 доларів США - звернено стягнення на предмет застави: автомобіль FAW CA6371 VAN, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, №кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля в обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобіля; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Рішення набуло чинності 23 липня 2012 року (а.с. 51-55).

Із виписки з 10.06.2008 р. по 07.11.2016 р. щодо залишку заборгованості по кредиту ОСОБА_5, вбачається, що реалізація заставного майна відбулася 20.10.2015 р., а кошти від продажу предмета застави в розмірі 2127,66 дол.США надійшли у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте їх виявилося недостатньо для того, щоб погасити заборгованість в повному обсязі (а.с.42-45).

Відповідно до ч.4 ст.591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, у позивача на підставі положень ст.591 ЦК України, ст.24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

В апеляційній скарзі Банк вказує на те, що позов ним було подано до суду у липні 2016 року, оскільки про порушення свого права Банк дізнався лише 20.10.2015 року, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покриває вимоги заставодержателя, тобто у межах строку позовної давності.

Так, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилаючись на пропуск Банком строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, не реалізувавши заставний автомобіль, Банк не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, а саме для цього і ухвалювалось у 20.12.2011 року рішення Комсомольським районним судом м. Херсона.

У зв'язку з цим Банк і не міг до виконання рішення суду пред'явити новий позов, так як не було доказів, того, що кредитна заборгованість не буде погашена.

При цьому суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував доводів позивача про те, що Банк дізнався про порушення свого права лише 20.10.2015 року та дійшовши помилкового висновку, що строк позовної давності слід відраховувати з часу останнього погашення кредитної заборгованості - 24.07.2009 року, відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

Визначаючи розмір боргу, колегія суддів виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачкою цей розрахунок не спростований і свій не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На вимогу суду апеляційної інстанції Банк надав виписку про рух коштів по рахунку відповідачки, якою підтверджується наданий Банком розрахунок заборгованості і з якого вбачається, що кошти, отримані від продажу заставного автомобіля зараховані Банком у відповідності до судового рішення від 20.12.2011 року. Приймаючи до уваги наданий Банком розрахунок, колегія суддів вважає, що Банком правильно, з додержанням умов діючого кредитного договору нарахована сума неповернутого основного боргу, процентів за користування кредитними коштами та комісії.

Отже стягненню з відповідачки на користь Банку підлягає заборгованість в розмірі 12391,56 дол. США, яка складається із заборгованості по основному боргу в сумі 7493,61 дол. США, заборгованості за відсотками - 2454,84 дол. США, заборгованості по комісії 2443,11 дол. США.

Також, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України поверненню з позиваки на користь Банку підлягає сплачений судовий збір в розмірі 4624,53 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2018 року скасувати і постановити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитно - заставним договором №DN81AR13060070 від 10.06.2008 року в розмірі 12391,56 дол. США, яка складається із заборгованості в сумі 7493,61 дол.США, заборгованості за відсотками - 2454,84 дол.США, заборгованості по комісії 2443,11 дол.США, а також судовий збір в розмірі 4624,53 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Полікарпова

Судді П.Я. Ігнатенко

В.В. Майданік

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 24 травня 2018 року.

Суддя О.М. Полікарпова