Постанова № 74301765, 23.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/1003/17 Провадження № 22-ц/795/642/2018 Головуючий у I інстанції - Шаповал З. О. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

позивач Публічне акціонерне товариство

комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Щорського районного суду від 19 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

місце ухвалення рішення суду - місто Сновськ,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 23 березня 2018 року.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 73806,10 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 грудня 2010 року між банківською установою та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 8300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість у сумі 73806,10 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7628,10 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 58988,10 грн, заборгованість по пені та комісії - 3199,13 грн, штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 3490,77 грн (процентна складова).

Рішенням від 19 березня 2018 року Щорський районний суд у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовив.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки не правильно визначився з початком її перебігу. На думку представника позивача, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Заявник вказує, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.

Зазначає, що ОСОБА_3 була видана картка зі строком дії до жовтня 2013 року, яка згодом була перевипущена з новим терміном дії до вересня 2018 року. Банком подано позов 19 серпня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Крім того, отримання кредиту відповідачем та визнання нею заборгованості підтверджується частковим погашенням боргу, що, в свою чергу, є наслідком переривання строку позовної давності.

Також стверджує, що Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено договірне списання з усіх відкритих у банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості, і своїм підписом у договорі відповідач засвідчила, що ознайомлена з істотними умовами договору та погоджується з ними, а кредитний договір від 14 грудня 2010 року в установленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним, отже станом на теперішній час діє.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, який починає перебіг після спливу останнього дня місяця дії картки, або з 15 грудня 2013 року, а позивачем не надано доказів про те, що переривання строку позовної давності відбувалось боржником особисто або з її згоди іншою особою. Районний суд констатував, що оскільки сплинув строк позовної давності до основної вимоги, слід вважати, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення неустойки.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з такого.

У справі встановлено, що 14 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір, згідно якого остання отримала кредит у сумі 8300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання вказаного договору підтверджується анкетою-заявою ОСОБА_3 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 7, 9-32).

Відповідач засвідчила своїм підписом, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена і погодилась (а.с. 7 зворот). ОСОБА_3, відповідно до умов даного договору, зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

14 грудня 2010 року відповідач своїм підписом засвідчила, що ознайомлена з довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду (а.с. 136).

Як свідчить довідка ПАТ КБ «ПриватБанк», скерована до суду першої інстанції, ОСОБА_3 у межах укладеного кредитного договору б/н від 14 грудня 2010 року в цей же день було видано кредитну картку з терміном дії до жовтня 2013 року з номером НОМЕР_3. В подальшому, кредитна картка двічі перевипускалась. 15 жовтня 2014 року відповідач отримала іншу кредитну картку за номером НОМЕР_2 з терміном дії до вересня 2018 року (а.с. 90).

Розрахунком заборгованості за договором б/н від 14 грудня 2010 року підтверджується факт користування ОСОБА_3 кредитними коштами та часткове погашення кредиту. Остання дата внесення коштів - 08 грудня 2014 року (а.с. 4-6).

Матеріали, які були надані позивачем апеляційному суду (а.с. 137-140), містять чотири фото відповідача з продуктом (кредитними картками) банку, які видавались останній 14 грудня 2010 року, 04 жовтня 2013 року та 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій (п. 2.1.1.7.6).

В ході розгляду справи сторонами не оспорювалось, що ОСОБА_3 до банківської установи з заявою про закриття карткового рахунку не зверталась.

Відповідачем умови укладеного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувались, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 73806,10 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7628,10 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 58988,10 грн, заборгованість по пені та комісії - 3199,13 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 3199,13 грн, що підтверджується наданим банком розрахунком (а.с. 4-6).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

В своїй постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності не в повній мірі ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 14 грудня 2010 року вбачається, що останній раз кошти на погашення суми заборгованості по рахунку відповідача надходили 08 грудня 2014 року (а.с. 5 зворот) у сумі 465,01 грн - погашені проценти та 569,32 грн - погашення за наданим кредитом.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом 23 серпня 2017 року, трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 7628,10 грн позивачем не пропущений. В той же час розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом слід зменшити, враховуючи загальний трирічний строк позовної давності до вказаної вимоги та дату звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до суду (23 серпня 2017 року), а саме, на 902,75 грн, оскільки саме така загальна заборгованість за процентами існувала станом на 29 серпня 2014 року (а.с 5). Отже стягненню підлягає 58085,35 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Враховуючи наведене, заявлені банком вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 тіла кредиту в цілому та відсотків за його користування в частині підлягають задоволенню, а загальна сума заборгованості відповідача становить 65713,45 грн.

Не беруться до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач не могла користуватись кредитними картками за станом свого здоров'я, враховуючи наступне. У день підписання ОСОБА_3 Довідки про умови кредитування - 14 грудня 2010 року була активована кредитна карта відповідача, що неможливо без її використання особою. Виписка по кредитному рахунку беззаперечно підтверджує факт користування кредитними коштами та часткове погашення ОСОБА_3 заборгованості, що також неможливо без фізичного використання картки. Картка перевипускалась тричі і відповідач чотири рази сфотографована із кредитними продуктами. При цьому, на скриншотах візуально видно, що ОСОБА_3 сфотографована у різні періоди часу.

Дійсно, відповідач є інвалідом першої групи внаслідок загального захворювання безстроково і потребує стороннього догляду та нагляду (а.с. 60), періодично проходить відповідне лікування у психоневрологічних закладах. Разом із тим, судове рішення про визнання її недієздатною або обмежено дієздатною не ухвалювалось. Отже, відсутні правові підстави для висновку про те, що ОСОБА_3 не могла отримати або використовувати кредитну картку.

Є хибним також зроблений судом першої інстанції висновок про те, що відповідач підписувала три кредитні договори, за якими їй видавались три кредитні картки, які не мають відношення до спірних кредитних зобов'язань, оскільки, як встановлено по справі, відповідач отримувала перевипущені кредитні картки лише за одним договором б/н від 14 грудня 2012 року, про що свідчить виписка по кредитному рахунку, з якої вбачається, що всі подальші фінансові операції за перевипущеними картками знаходили своє відображення у балансі за першою отриманою відповідачем кредитною карткою.

Разом із тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими вимоги позову про необхідність стягнення на користь позивача заборгованості за пенею і комісією та штрафів (фіксовану частину та процентну складову).

Вимоги про стягнення на користь позивача 3199,13 грн заборгованості за пенею та комісією не підлягають задоволенню з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до приписів ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, отже, заявлені банком в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Вказане відповідає правовій позиції, що висловлена ВСУ 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Крім цього, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У пункті 2.1.1.7.6. Умов установлено, що у випадку порушення позичальником строків виконання обов'язку сплати будь-яких платежів за договором понад 30 днів він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом із врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії.

Частиною другою статті 549 ЦК України, визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або не належно виконаного зобов'язання.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф.

У даному випадку штрафи визначені як у твердій сумі, так і у процентному розмірі від суми не виконаного зобов'язання, при цьому їх розмір та нарахування не залежить від терміну прострочення на відміну від такого виду неустойки як пеня (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням вимог статей 256, 258 та 267 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з пропуском строку позовної давності в частині вимог про стягнення штрафів у розмірі 500 грн та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом із врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії, оскільки позов до суду було подано 23 серпня 2017, а право на звернення до суду за цим видом стягнення виникло на 31 день з моменту порушення відповідачем умов кредитного договору, яке відбулось у грудні 2014 року і підтверджено наданим банком розрахунком.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає поважними причини пропуску позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності для звернення позивачем до суду із зазначеними вимогами закінчився, а отже позов у частині стягнення штрафів також не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги невідповідність висновків районного суду обставинам справи, допущення порушень у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за кредитом та відсотками в межах трирічного строку з дня звернення до суду.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

ОСОБА_3 являється особою з інвалідністю І групи загального захворювання (а.с. 57, 58) і, згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і частково задовольняє позов, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, належить компенсувати ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ, 1424 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2136 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, а загалом 3560 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Щорського районного суду від 19 березня 2018 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № б/н від 14 грудня 2010 року в сумі 65713 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн 45 коп., яка складається з: 7628,10 грн - заборгованість за кредитом; 58085,35 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 3560 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: