Постанова № 74301122, 21.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1333/17 Провадження № 22-ц/795/582/2018 Головуючий у I інстанції - Парфененко О. Я. Доповідач - Онищенко О. І.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

На ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року (суддя Парфененко О.Я.), постановлену о 12 год. 30 хв. у м.Мена, повний текст ухвали складено 14 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 56352,28 грн за кредитним договором №б/н від 15.03.2011 року, яка складається з наступного: 2671,75 грн - заборгованість за кредитом; 49327,88 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1193,02 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2659,63 грн - штраф (процентна складова). Позов мотивовано тим, що за вказаним договором відповідач отримала кредит у розмірі 4800 рн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак в порушення вимог договору зобов'язання щодо повернення суми наданих кредитних коштів не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2011 року у розмірі 56352,28 грн (станом на 31 липні 2017 року) яка складається з: 2671,75 грн - заборгованість за кредитом; 49327,88 грн - заборгованість по процентам, 1193,02 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 2659,63 грн штрафу (процентна складова), а також 1600 грн у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

На виконання зазначеного рішення судом першої інстанції видано виконавчий лист.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, посилаючись на неможливість виконати рішення суду шляхом своєчасної сплати коштів, оскільки вона на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьохрічного віку, має на утриманні трьох малолітніх дітей, є одинокою матір'ю, доходу не має.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено. Ухвалу мотивовано тим, що спір, у якому постановлене судове рішення, виник внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, тобто з вини відповідача, і заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід би було відстрочити виконання судового рішення та не зазначено достатніх обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не має змоги сплачувати у даний період заборгованість через тяжкий матеріальний стан, що і зумовило її звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду. ОСОБА_2 вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що матеріальний стан не є обставиною, яка утруднює виконання рішення суду, та не відповідає вимогам, передбаченим статтею 435 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Виходячи з аналізу зазначеної норми права, відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої рішення має бути виконано повністю. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником.

З наданих ОСОБА_2 доказів вбачається, що вона має на утриманні трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.89-91). Відповідач перебуває на обліку в Менському РУСЗН і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини, сума якої за період з серпня 2017 року по січень 2018 року включно склала 5160 грн (а.с.94) та допомогу на 2 дітей одиноким матерям, сума якої за період з серпня 2017 року по січень 2018 року включно склала 10403,34 грн (а.с.95). Нерухомого майна у власності ОСОБА_2 не має (а.с.93).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами ОСОБА_2 щодо її тяжкого матеріального стану, оскільки згідно наданих нею довідок щомісячний дохід на кожного члена її сім'ї (позивач та троє малолітніх дітей) за шість місяців складає 648 грн ((10403,34 грн + 5160 грн) : 6 міс : 4), і вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_2 частково, відстрочити виконання рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2017 року строком до 1 грудня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391,435 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2017 року, ухваленому у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості строком до 1 грудня 2018 року.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: