Постанова № 74300620, 22.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 року м. Херсон

справа № 654/868/17

провадження №22-ц/791/560/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги ОСОБА_2, від мені якої діє ОСОБА_3, ОСОБА_4, від мені якого діє ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Охтень А.А. від 05 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Негра (Виходцевої) Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Ларічева Наталя Анатоліївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Негра (Виходцевої) Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Ларічева Наталя Анатоліївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2010 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір позики, за яким остання отримала у борг грошові кошти в розмірі 400000 гривень, що еквівалентно 50000,00 доларів США строком на один рік до 06.04.2011 року. В наступному, 05.04.2011 року, сторони договору внесли зміни до п.2.1 щодо продовження строку дії договору позики до 06.10.2011 року.

В забезпечення зобов'язань за договором позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 06 квітня 2010 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ларічевою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 601, за яким ОСОБА_6 передала в іпотеку ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме будинок житловий літ. А (черепашник) житловою площею 465,6 кв.м. та загальною площею 478,0 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, а саме:- їдальню літ. Б, санвузол літ.В, альтанку літ. Г, навіс літ. Д, водопровід №1, огорожу №2,3, за адресою: АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,1929 га.

06 лютого 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено додаток до договору позики від 06 квітня 2010 року, в якому зазначено, що ОСОБА_6 повернула частину боргу в розмірі 40000,00 доларів США, а також передбачено зобов'язання ОСОБА_6 сплачувати відсотки за користування позикою в розмірі 8 % щомісячно.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2013 року визнано зобов'язання ОСОБА_6 за договором позики, укладеним між нею та ОСОБА_5 06.04.2010 р., а також сам договір припиненими, визнано зобов'язання ОСОБА_6 за договором іпотеки, укладеним між нею та ОСОБА_5 06.04.2010 р., зареєстрованим в реєстрі за №599, а також сам договір іпотеки припиненими.

Зазначене заочне рішення рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 09 серпня 2016 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 09 серпня 2016 року залишено без змін.

Позивач зазначає, що грошове зобов'язання ОСОБА_6 на теперішній час не виконано, вона ухиляється від виконання в добровільному порядку прийнятих на себе зобов'язань, а тому станом на 03 квітня 2017 року її борг складає 69096,70 доларів США з яких: 10000,00 доларів США - сума основного боргу; 59096,70 доларів США - сума штрафних санкцій, у вигляді 8 % від суми боргу за період з 06.02.2013 по 03.04.2017 р.р.

Під час оскарження заочного рішення суду позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 16.09.2014 року здійснила відчуження майна, яке є предметом іпотеки в забезпечення договору позики, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 вважає, що договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були укладені неправомірно та незаконно, ОСОБА_6 знала про наслідки вчинення нею договорів відчуження іпотечного майна, навмисно вчинила дії щодо продажу нерухомого майна, а отже посилаючись на норми ст. 215 ЦК України та ст. 230 ЦК України щодо укладення правочину під впливом обману, договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки мають бути визнані недійсними.

Позовні вимоги витребування майна позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. 387 ЦК України, а визнання права власності на нерухоме майно за ним обґрунтовує набуття ним, як іпотекодержателем, права стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за договором позики.

У зв'язку з чим, посилаючись на ст.ст.215,230,387,546,572,575,577,589 ЦК України, ст.ст.1,3,7 Закону України «Про іпотеку» просив:

а) визнати недійсними договори купівлі продажу земельної ділянки, площею 0,1929 га, кадастровий номер НОМЕР_4, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- договір купівлі-продажу номер 1180, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- договір купівлі-продажу номер 1178, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_4(ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

- договір купівлі-продажу номер 1176, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голо пристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_7(ідентифікаційний номер НОМЕР_3);

б) визнати недійсними договори купівлі продажу житлового будинку літ.А (черепашник) житловою площею 465,6 кв.м, загальною площею 478,0 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, а саме: їдальні літ.Б, санвузол літ.В, альтанка літ.Г, навіс літ.Д, водопровід №1, огорожа № 2,3, за адресою АДРЕСА_1, а саме:

- договір купівлі-продажу номер 1179, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голо пристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- договір купівлі-продажу номер 1177, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голо пристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

- договір купівлі-продажу номер 1175, посвідченого 16.09.2014 року приватним нотаріусом Голо пристанського районного нотаріального округу в Херсонській області Негра Л.А., згідно якого 1/3 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

2) скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

3) витребувати з володіння ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5.

4) визнати право власності на земельну ділянку площею 0,1929 га зав кадастровим номером НОМЕР_5 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та житловий будинок літ.А (черепашник) житловою площею 465,6 кв.м, загальною площею 478,0 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, а саме: їдальню літ.Б, санвузол літ.В, альтанку літ.Г, навіс літ.Д, водопровід №1, огорожі № 2,3 за адресою: АДРЕСА_1 за ним в рахунок виконання зобов'язання за договором позики від 06.04.2010 року, забезпеченого договором іпотеки.

5) стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на його користь сплачений судовий збір у розмірі 8000 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 лютого 2018 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, від мені якої діє ОСОБА_3, ОСОБА_4, від мені якого діє ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходив.

Відповідно до вимог ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом восьмим Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, в межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває Голопристанський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням вимог ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування; прав позивача як титульного володільця майна за договором іпотеки на витребування майна відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, враховуючи скасування судового рішення за яким договір іпотеки та позики були припиненими; існування несплаченого ОСОБА_6 боргу у сумі 59 096,70 дол. США та вимог ст. 589 ЦК України щодо набуття права звернення на предмет іпотеки; рішення суду про витребування майна є підставою для здійснення реєстрації права власності за власником та скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 лютого 2018 року вимогам ст. 263 ЦПК України не відповідає .

Суд установив та з матеріалів справи вбачається, що:

-06 квітня 2010 року між ОСОБА_5, позикодавцем, та ОСОБА_6, позичальником, укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 400 00 грн, що еквівалентно 50 000 дол. США строком до 06.04.2011 року, а ОСОБА_6 зобов'язалася повернути ОСОБА_5 таку ж суму грошових коштів у грошовій одиниці України - гривні в еквіваленті 50 000 дол. США на день повернення позики / а.с.8/

-06 квітня 2010 року, в забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, між ОСОБА_5, позикодавцем, та ОСОБА_6, позичальником, укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ларічевою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 601, за яким ОСОБА_6 передала в іпотеку ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме будинок житловий літ. А (черепашник) житловою площею 465,6 кв.м. та загальною площею 478,0 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, а саме:- їдальню літ. Б, санвузол літ. В, альтанку літ. Г, навіс літ. Д, водопровід №1, огорожу №2,3, за адресою: АДРЕСА_1, разом із земельною ділянкою площею 0, 1929 га з кадастровим номером НОМЕР_6 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку /а.с.10/

-05 квітня 2011 року сторони уклали договір про внесення змін до договору позики в частині строку повернення грошових коштів, визначивши його - до 06 жовтня 2011 року /а.с.9/

- в наступному, без зазначення дати, сторони уклали доповнення до договору від 06.04.2010 року, в якому зазначили про отримання позичальником за період з 06.04.2010 року по 06.02.2011 року боргу в сумі 40 000 дол. США та встановлення відсоткової ставки - 8% щомісячно / а.с.14/

-16.09.2014 року між ОСОБА_6 та відповідачами по справі укладені та нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу частин будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

22 жовтня 2013 року Голопристанський районний суд Херсонської області ухвалив заочне рішення, яким визнав зобов'язання ОСОБА_6 за договором позики та за договором іпотеки, а також сам договір позики та договір іпотеки припиненими / а.с.15-16/.

09 серпня 2016 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 09.08.2016 року, яке залишено без змін ухвалою суду касаційної інстанції /а.с.17/.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Зі змісту цих статей вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел в діях однієї із сторін правочину. наявність умислу, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, що діяла під впливом обману.

Отже, ОСОБА_5, як заінтересована сторона, яка пред'являє вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, вчинених під впливом обману повинен довести наявність умислу з боку сторін вчинених оспорюваних договорів, істотність значення обставин, щодо яких сторону правочину введено в оману, і сам факт обману.

Враховуючи, що продавець за оспорюваними договорами ОСОБА_6 та покупці за цими ж договорами, ОСОБА_4, наявність обману при укладенні договорів не визнали, заперечили, а ОСОБА_5 умови, визначені ст. 230 ЦК України не доведені, підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з заявлених у позові підстав, відсутні.

Суд першої інстанції на зазначені норми матеріального та процесуального права уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовної вимоги про витребування з володіння відповідачів земельної ділянки та житлового будинку на його користь, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд першої інстанції, задовольняючи вказану позову вимогу, пославшись на вибуття спірної нерухомості з володіння ОСОБА_5 поза його волею (внаслідок скасування судового рішення та втрати його правових наслідків у відповідності до ст. 388 ЦК України ), зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог про витребування з володіння відповідачів земельної ділянки та житлового будинку на користь позивача.

Так, висновок суду першої інстанції, що позивач є титульним володільцем спірної нерухомості з дати укладення договору іпотеки від 06.04.2010 року не ґрунтуються на нормах матеріального права. За укладеним договором іпотеки, предметом якого є витребуване позивачем нерухоме майно, ОСОБА_5 не є його власником, є іпотекодержателем майна, який не володіє майном, а отже підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння відсутні, в зв'язку з чим позовні вимоги про витребування майна не можуть бути задоволені.

Відповідно до умов договору іпотеки (п.3.2 б)) іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання воно не буде виконано повністю , у випадку виявлення іпотекодержателем погіршення стану майна, або зменшення вартості майна понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності майна у випадку порушення строку та умов погашення заборгованості по позиції, при цьому іпотекодержатель має право звернути стягнення на весь предмет іпотеки за своїм розсудом та задовольнити за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі всі вимоги передбачені договором позики у порядку, що передбачений Законом України «Про іпотеку»

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу 5 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі ( п. 4.1. договору).

Розділ 5 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», яке здійснюється у позасудовому порядку / а.с.11/

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Отже підстави для визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1929 га за кадастровим номером НОМЕР_5 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та житловий будинок літ.А (черепашник) житловою площею 465,6 кв.м, загальною площею 478,0 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, а саме: їдальню літ.Б, санвузол літ.В, альтанку літ.Г, навіс літ.Д, водопровід №1, огорожі № 2,3 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 в рахунок виконання зобов'язання за договором позики від 06.04.2010 року, забезпеченого договором іпотеки від 06.04.2010 року, відсутні.

Визнавши право власності на нерухоме майно за позивачем, суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону взагалі не обґрунтував рішення в цій частині, обмежившись посиланням на те, що відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки та існування несплаченого боргу в сумі 59 096, 70 доларів США.

З урахуванням вищенаведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В силу ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є обґрунтованими та доведеними, а тому рішення суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, від мені якої діє ОСОБА_3, ОСОБА_4, від мені якого діє ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст судового рішення виготовлено 29 травня 2018 року

Суддя І.В. Склярська