Рішення № 74299679, 07.02.2018, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2041/17

Провадження № 2-а/589/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.

з участю секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив визнати протиправним дії відповідача щодо відмови йому у призначені пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язати відповідача призначити йому, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності з дати її встановлення, а саме з 06 лютого 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи третю групу інвалідності та достатній страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності, позивач звернувся до Шосткинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про призначенням йому відповідної пенсії. Однак, отримав листа від 18.04.2017 про відмову йому у призначенні пенсії, з підстав відсутності достатнього страхового стажу, оскільки періоди роботи з 01.01.2004 по 12.07.2013 в УМВС України в Сумській області не враховано до стахового стажу, через відсутність даних в Державному реєстрі застрахованих осіб. Вважаючи такі дії управління ПФУ протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

10.10.2017 відповідач надав письмові заперечення на даний позов, вважаючи вимоги позивача безпідставними з огляду на те, що останній не має достатнього страхового стажу для призначення пенсії згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, страховий стаж позивача, що дає право на отримання пенсії по інвалідності сумарно становить 4 роки 9 місяців 26 днів, за тієї умови, що такий стаж повинен становити не менше 6 років. При цьому період роботи позивача в УМВС України в Сумській області не враховано до стахового стажу, через відсутність даних в Державному реєстрі застрахованих осіб. Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, також в цій заяві зазначив, що позовні вимоги він підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, клопотань про його відкладення до суду не надав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач є інвалідом ІІІ групи, яка була встановлена за рішенням МСЕК 06.02.2017р. Вік позивача на час звернення до Шосткинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області становив 34 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулює питання призначення пенсії по інвалідності, право на такий вид пенсії мають особи з інвалідністю II та III груп, які при віці від 34 років до 35 років включно мають страховий стаж не менше 6 років.

Згідно наданого відповідачем листа від 18.04.2017 року №3514/пс-03 та письмових заперечень, щодо не зарахування заробітку (доходу) позивача за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 12.07.2013 року, відповідач обґрунтував свою позицію відсутністю відповідних даних у системі персоніфікованого обліку.

Систему персоніфікованого обліку було вперше введено Указом Президента України 04.05.1998р. №401/98 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування», а також прийнятою на розвиток цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», де встановлено, що обчислення пенсій відбувається за даними персоніфікованого обліку, починаючи з 01.07.2000 року.

Проте, наведеними актами про організацію персоніфікованого обліку не було передбачено ведення персоніфікованого обліку щодо військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, оскільки у цей спірний період діяла спеціальна норма Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців (стаття 4 цього Закону).

У відповідності до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Виходячи із вищенаведених норм законодавства суд приходить до висновку, що всі види грошового забезпечення одержані позивачем в період проходження служби в органах внутрішніх справ відповідач зобов'язаний був врахувати при вирішенні питання про призначення йому пенсії по інвалідності, оскільки у цей період застосуванню підлягали не норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відповідні норми законодавства, що діяло раніше, тобто вищенаведені положення статті 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проведений судом аналіз пенсійного законодавства свідчить, що в період дії згаданого Закону від 09.07.2003 року №1058-IV діяв перехідний період, під час якого військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а компенсація та облік страхових внесків стосовно вказаної категорії громадян відбувались у спеціальному порядку, визначеному прикінцевими положеннями Закону від 09.07.2003 року №1058-IV

Так, у відповідності до абзацу восьмого пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IVпередбачено, що зарахування періодів військової служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, провадиться шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду.

У відповідності до підпункту 9 пункту 14 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV Кабінету Міністрів України було доручено щорічно передбачати в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік кошти для сплати Пенсійному фонду сум несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідні роки служби щодо осіб, які не набули (не набудуть) права на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

На виконання наведених положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1185 «Про реалізацію деяких положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було затверджено Порядок обчислення та сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених у період з 1 січня 2004р. до 31 грудня 2006р., щодо осіб, які не набули (не набудуть) право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та осіб, звільнених з військової служби, які виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Порядок).

За змістом пунктів 1 та 2 наведеного Порядку передбачено, що обчислення та сплата сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо осіб, які проходили службу у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ та інших органах, утворених відповідно до законів України, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які, зокрема, набули право на отримання пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - суми страхових внесків обчислюються за кожен місяць служби окремо виходячи із сум грошового забезпечення, що були нараховані особі за відповідні періоди служби. Суми страхових внесків обчислюються на підставі виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами довідок про нараховані суми грошового забезпечення за формою, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 3 Порядку сума страхових внесків, що підлягає сплаті щодо осіб, що звільнені з військової служби, що набули право на отримання пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчислюється управлінням Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - управління) за місцем проживання, до якого особа звернулася за призначенням пенсії. При цьому, пунктом 9 Порядку також передбачено, що інформація про періоди проходження служби та одержані доходи вноситься до системи персоніфікованого обліку відповідним управлінням на підставі вищезазначених документів, виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами.

Вищенаведений аналіз свідчить, що до 01.01.2007 року сплата відповідних страхових внесків військовослужбовцями та особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ не здійснювалась, а зарахування періодів служби цієї категорії громадян відбувалось шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду, на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення, виданих військовими частинами та іншими уповноваженими на це органами. При цьому, держава взяла на себе зобов'язання передбачати кошти на відповідні дотації в Державному бюджеті України, а обов'язок з внесення до системи персоніфікованого обліку інформації про періоди проходження служби та одержані доходи наразі покладений на управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - управління) за місцем проживання, до якого особа звернулася за призначенням пенсії, тобто в данному випадку на відповідача.

У матеріалах справи містяться довідки № 29/366 від 05.04.2017р. та №29/367 від 05.04.2017, видані Управлінням МВС України в Сумській області, з яких вбачається, що позивач з січня 2004 по серпень 2013 отримував заробітну плату, проходячи службу в органах внутрішніх справ, при цьому на всі виплати нараховані страхові внески.

З копії трудової книжки вбачається, що позивач з 22.09.2003р. по 12.07.2013р. проходив службу в органах внутрішніх справ.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 01.01.2007 року повинен був бути зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо іншого спірного періоду з 01.01.2007 року по 12.07.2013 року суд зазначає наступне.

Вперше військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (крім військовослужбовців строкової військової служби) були включені до переліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню з 01.01.2007 року відповідно до статті 100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», норми якої в подальшому було закріплено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 03.04.2007р. №857-V (в подальшому Закон від 03.04.2007р. №857-V), пунктом 2 розділу І якого, були внесені відповідні зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

А саме, пунктом 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції вищезазначеного Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, зокрема, що страхувальниками відповідно до цього закону є, зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для осіб, зазначених у пункті 17 статті 11 цього Закону (тобто особам рядового і начальницького складу).

Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2007 року по 12.07.2013 року позивач проходив службу та отримував доходи (грошове забезпечення) в УМВС України в Сумській області.

Отже, у відповідності до вищенаведених положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV у період з 01.01.2007 року по 12.07.2013 року між УМВС України в Сумській області (страхувальником), позивачем (застрахованою особою) та Пенсійним фондом України (органом уповноваженим здійснювати керівництво та управління солідарною системою), виникли та тривали правовідносини із відповідними, визначеними законодавством, правами та обов'язками.

У відповідності до частини 1 статті 58 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Так, абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також передбачено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

У відповідності до частини 2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка.

У відповідності до частини 4 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.

У відповідності до абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що для підтвердження стажу за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У відповідності до абзацу 1 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ вищенаведеного Порядку, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

Отже, ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є виключною компетенцією та обов'язком органів Пенсійного Фонду України, а тому ненадання структурним підрозділом Пенсійного фонду, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, відповідних довідок на підтвердження стажу та заробітної плати, в тому рахунку через відсутність даних у персоніфікованому обліку, особи, яка є застрахованою, при наявності належних доказів сплати страховиком усіх відповідних страхових внесків, не може бути підставою для обмеження прав цієї застрахованої особи.

До того ж позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків установою, в якій позивач працював.

У відповідності до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо того, що страхувальником у період з 01.01.2007 року по 12.07.2013 року не були сплачені відповідні страхові внески. Більш того, у своїх запереченнях на позов у цій частині відповідач не ставив під сумнів достовірність відомостей, зазначених у довідках УМВС в Сумській області № 29/366 від 05.04.2017р. та №29/367 від 05.04.2017 з яких вбачається, що позивач з січня 2004 по серпень 2013 отримував заробітну плату, проходячи службу в органах внутрішніх справ та відомостей зазначених в трудовий книжці позивача, а лише наполягав на відсутності механізму персоніфікації відповідних даних щодо військовослужбовців у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.01.2007р. по 12.07.2013р. також повинен був бути зарахований до страхового стажу.

Таким чином, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що період проходження служби позивача в УМВС в Сумській області з 01.01.2004р. по 12.07.2013р. має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Враховуючи, що страховий стаж позивача є достатнім для оформлення пенсії по інвалідності у відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується відповідними документами, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи та у призначенні пенсії по інвалідності, порушує передбачене ст. 46 Конституції України право позивача на соціальний захист та суперечить вимогам ст.19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Як вказує Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Зважаючи на вищезазначене, порушені права позивача на призначення і отримання пенсії по інвалідності слід відновити обраними ним способами захисту, які суд визнає ефективними, а тому позов підлягає задоволенню повністю. А також з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вони просять, суд вважає, що необхідно вийти за межі позовних вимог, та використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV період роботи з 01.01.2004р. по 12.07.2013р. в УМВС України в Сумській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 9, 19, 73, 74, 77, 139, 241-246, 250 КАС України, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати відмову Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області /код ЄДРПОУ 37512104, адреса: вул. Депутатська, 1, м. Шостка, Сумська область/ у призначенні ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1/ пенсії по інвалідності згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV - протиправною.

Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області /код ЄДРПОУ 37512104, адреса: вул. Депутатська, 1, м. Шостка, Сумська область/ зарахувати ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1/ до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV період роботи з 01.01.2004р. по 12.07.2013р. в УМВС України в Сумській області.

Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області код ЄДРПОУ 37512104, адреса: вул. Депутатська, 1, м. Шостка, Сумська область/ призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1/ пенсію по інвалідності з 06 лютого 2017 року (дати її встановлення).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області код ЄДРПОУ 37512104, адреса: вул. Депутатська, 1, м. Шостка, Сумська область/ на користь ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1/ судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Текст рішення складений 07 лютого 2018 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова