Постанова № 74299330, 23.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м.Суми

Справа №591/756/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/887/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс», ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року ухваленого у складі судді Грищенко О.В. у м. Суми,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду та свої вимоги мотивувала тим, що вона та її колишній чоловік ОСОБА_3 (третя особа у справі) є власниками квартири АДРЕСА_6. ОСОБА_2 є власником квартири № 119 у вказаному будинку. 17 січня 2016 року сталося залиття її квартири. Комісія з ТОВ «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» встановила, що причиною залиття стала квартира № 119, до якої не надано було доступу до обстеження комунікацій в квартирі, про що було складено акт від 19 січня 2016 року. Посилалась на те, що їй залиттям квартири було завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 074 грн. у зв'язку з пошкодженням стелі у ванній кімнаті та кухні. Вартість послуг за складання звіту оцінювача складає 2 304 грн. Також зазначала, що внаслідок залиття її квартири з вини відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінила у 1 500 грн. Просила стягнути зазначені кошти на її користь з відповідача та 2 204 грн. 80 коп. судових витрат та витрат на правову допомогу, а також 2 813 грн. додатково витрачених коштів на правову допомогу.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 2 074 гривні 00 коп., витрат на проведення експертного дослідження - 2 304 гривні 00 коп., моральної шкоди - 1 500 гривень 00 коп., всього 5 878 гривень 00 коп.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1102 гривні 40 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на неповне з'ясування судом обставинам справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її колишній чоловік ОСОБА_3 (третя особа у справі) є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є власником квартири № 119 в цьому ж будинку, що розташована поверхом вище.

З Акту комісії у складі інженера, майстра технічної дільниці та слюсаря - сантехніка ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс» від 19 січня 2016 року в присутності мешканця квартири № 115 ОСОБА_1 проведено обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 після залиття водою, яке сталося 17 січня 2016 року. Вказаним Актом встановлено, що в результаті залиття в АДРЕСА_1 залиті кухня - стеля 6,7 кв.м., ванна кімната - 2,7 кв.м., у ванній кімнаті виявлені плями стелі - 0,2 кв.м., кухня - 0, 16 кв.м. комісією зазначено, що власник квартири АДРЕСА_4 не надає доступу для обстеження комунікацій в квартирі.

З метою встановлення причини та наслідків залиття квартири позивач зверталася із заявами до ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс», що підтверджується матеріалами справи. Також підтверджена відмова ОСОБА_2 надати доступ працівникам ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс» до його квартири.

З висновку будівельно - технічного експертного дослідження № 75 від 22 січня 2016 року, яке було надано позивачем, експертом було проведено обстеження приміщення АДРЕСА_1 та встановлено наявність слідів залиття приміщень, а саме: санвузол - 2,6 кв.м. на стелі; кухня - 6,7 кв.м. на стелі. Розмір матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири станом на січень 2016 року становив 2 074 грн.

Ухвалою суду від 31 травня 2017 року за письмовим клопотанням позивача було призначено судову будівельно - технічну експертизу для визначення розміру матеріальної шкоди, а також для з'ясування питання, чи проводилися у ванній кімнаті АДРЕСА_4 ремонтно - відновлювані роботи після 17 січня 2016 року. З висновку судової будівельно - технічної експертизи № 1042 від 29 вересня 2017 року вбачається, що вартість ремонтно - будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідно для усунення пошкоджень приміщень санвузла, кухні квартири АДРЕСА_1, з урахуванням ПДВ, станом на 17 січня 2016 року складає 2 678 грн. По другому питанню відповідь експерта не надана через ненадання доступу до приміщень ванної кімнати квартири АДРЕСА_4, та документації, зазначеної в клопотанні експерта.

Частково задовольняючи позовні суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з презумпції вини заподіювача шкоди, яким є відповідач та зважаючи на покладений на власників житлових приміщень обов'язок по його утриманню. З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що Акт, який був складений ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс» не було надіслано ОСОБА_2, а тому не є належним доказом відносно предмета спору, є безпідставними.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на вищевикладене Акт який було складено ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс» є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо стану квартири після залиття.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд обґрунтовано виходив з того що утримання внутрішніх мереж є обов'язком власника квартири і ухилення від цього обов'язку з наслідками у вигляді шкоди, тягне за собою відповідальність. Відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Факт залиття квартири, наслідки залиття та розмір заподіяної шкоди позивачем доведено, зокрема актом про залиття квартири, показами свідка ОСОБА_6, висновками експертних досліджень з відповідними фото таблицями та розрахунками заподіяної шкоди.

Так, свідок ОСОБА_6 допитаний судом першої інстанції пояснив, що він в якості працівника ТОВ «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» викликався для проведення робіт щодо усунення аварійної ситуації. Спочатку, приблизно о 20 - 00 години працівники аварійної служби не були допущені в квартиру відповідача а при повторному виклику приблизно в 22- 00 години їх допустили в приміщення квартири № 119. У приміщенні ванної кімнати було виявлено, що під ванною, яка була не закріплена до підлоги, лежав лінолеум. Він був мокрий, там була вода. В іншій частині підлоги у ванній кімнаті води не було. Після обстеження ними не вчинялися дії щодо ліквідації аварійної ситуації, оскільки в цьому вже не було потреби.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача не довів, що затоплення квартири позивачки сталося не з вини відповідача. Останній не був обмежений у поданні відповідних доказів, враховуючи що справа слухалася два роки.

Посилання представника апелянта на те, що в акті про залиття квартири не зазначено причину залиття, не спростовують висновків суду, оскільки в матеріалах справи наявні достатні докази вини відповідача у залитті квартири позивача та завданні внаслідок цього шкоди.

Доводи апелянта щодо завищеної вартості експертного будівельно - технічного дослідження ґрунтуються лише на його припущеннях, останній не надає власних розрахунків вартості з посиланням на нормативні документи, тому вони не заслуговують на увагу.

Інші мотиви апеляційної скарги зводяться до переоцінки апелянтом доказів, які обґрунтовано були покладені судом в основу рішення, тому висновків суду не спростовують.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи, що розмір заявлених вимог не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01 січня 2018 року: 1762 х 100 = 176 200) дана справа визнається колегією суддів згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України як малозначна, а тому постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.М. Біляєва

О.Ю. Кононенко