Постанова № 74299164, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3673/18

Номер справи місцевого суду: 520/13433/16-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування сторін)

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - адвокат ОСОБА_3

відповідачі - Одеська міська рада, ОСОБА_5

представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6

третя особа - Сухолиманська сільська рада Овідіопольского району Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третя особа - Сухолиманська сільська рада Овідіопольского району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року, постановленого суддею Луняченко В.О.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що вона з наміром створити сім'ю з 2008 року по квітень 2016 року проживала разом із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з АДРЕСА_1, загальною площею 47,87 кв.м; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 0,12 га; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3

Також разом з ними проживав її син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Будь-яких родичів у ОСОБА_7 не має. Після його смерті, позивачка звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, так як вважала, що прийняла спадщину своїм фактичним проживанням тривалий час (більш ніж 8 років) з її цивільним чоловіком. Однак, нотаріусом було відмовлено у заведенні спадкової справи, так як ОСОБА_2 не може надати нотаріусу документи, що підтверджують її з ОСОБА_7 родинні відносини, також позивачка не може надати нотаріусу правовстановлюючі документи про право власності на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила встановити, що вона та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 рік, визнати за нею в порядку спадкування за законом спадкоємця четвертої черги після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на АДРЕСА_1, загальною площею 47,87 квадратних метрів.

Судом, до участі у справі, в якості третьої особи була залучена Сухолиманська сільська рада Овідіопольского району Одеської області.

Також судом, в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_5

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову.

Представник відповідача Одеської міської ради заперечувала проти задоволення позову.

Третя особа Сухолиманська сільська рада Овідіопольского району Одеської області про слухання справи була повідомлена належним чином.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третя особа - Сухолиманська сільська рада Овідіопольского району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_2 надала суду достатньо даних, які свідчать про факт спільного проживання з померлим, при цьому, ні відповідачі, ні третя особа, ні допитані свідки не спростували та не надали будь-яких даних з приводу того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не проживали однією родиною, а тому вважає, що рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6, представник ОСОБА_5, посилається на те, що судом вірно встановлені обставини справи, також матеріали справи не містять достатніх доказів того, що покійний ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обовязки, а тому просить рішення суду залишити без змін.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_7. На момент свої смерті ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав у власному будинку за адресою: АДРЕСА_3, де ї було у квітні 2016 року знайдено його тіло, після того як сусіди звернули увагу, що він не з'являється на людях декілька днів, та був похований за рахунок селищної ради.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,87 кв.м,; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 0,12 га,; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3

З матеріалів спадкової справи №1/2016, яка відкрита приватним нотаріусом Мазаратій А.В., після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, із заявами про спадкування звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року по справі №387/871/16ц було розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12, зареєстрований 18 червня 1983 року у Приморському відділі записів актів громадського стану м. Одеси, актовий запис №612.

З наданих суду пояснень свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, було з'ясовано, що останні роки перед своєю смертю ОСОБА_15 проживав у своєму будинку у селі Сухий Лиман, зі своєю матір'ю, а після її смерті самостійно, а отриману після смерті матері квартиру АДРЕСА_1 здавав у найм стороннім людям.

Згідно з ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язку. Частина четверта вищенаведеної статті встановлює, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 1264 Цивільного кодексу України визначено, що у четверту чергу права на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців) ( ч.1 ст. 1216 ЦК). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ч.1 ст. 1217).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК врегульовано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу, у порядку черговості, визначеною ч.2 ст. 1258 ЦК.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, суд вірно виходив з того, що суду не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_15 та ОСОБА_2

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_16 про те, що до суду було надано достатньо даних, які свідчать про факт спільного проживання з померлим, однак суд не прийняв їх до уваги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, однак ОСОБА_2 на підтвердження позовних вимог не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт сумісного проживання однією сім'єю її та ОСОБА_15

Навпаки, до суду були надані доказі, які спростовують обставини щодо сумісного проживання у квартирі у м. Одесі, а також і факт проживання померлого ОСОБА_15 перед смертю в Одесі, також сторонами був визнаний факт про смерть ОСОБА_15 під час його проживання у власному будинку у селі Сухий Лиман, та його поховання за рахунок сільської ради, що спростовує ствердження про наявність сімейних стосунків між померлим та позивачкою у період безпосередньо перед смертю.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року