Рішення № 74298792, 16.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/13512/17

Провадження № 2-а/520/94/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної Фіскальної Служби України про скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову Одеської митниці ДФС від 14червня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України, а саме, вчиненні дій, спрямованих на зменшення митних платежів шляхом подання митному брокеру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, за що накладено штраф в розмірі 96569,26 грн., посилаючись на те, що при розмитненні товару «корм для годування собак», продавцем якого була італійська компанія, ним застосовувався шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, у відзиві зазначив, що під час митного оформлення ОСОБА_1 товару для ввезення на територію митниці за зовнішньоекономічним контрактом від 13.10.2015р. №1310/15, згідно наданого інвойсу його вартість складала 3790,698 євро, що складало 101255,53 грн., а митні платежі складали 27476,01 грн., і після цього товар було випущено у вільний обіг на митну територію України. Однак в подальшому при отриманні від митних органів Італії документів, з'ясувалося, що вартість ввезеного товару складає ні 3790,698 євро, а 8543,69 євро, що на момент митного оформлення складало 228215 грн. Встановивши, що розмір недорахованих митних платежів склала 31856,42 грн., позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України. Крім того, зазначив, що визначений позивачем шостий метод застосовано неправомірно.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до положень ст.ст.49-50 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 ч.1-3 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 цього Кодексу передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною1 ст.64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 264 цього Кодексу з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. 4 ст. 58 цього Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 1 ст. 257 цього Кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 цього Кодексу з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з положеннями ст. ст. 265, 266 цього Кодексу декларант за встановленою законом формою зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Судом встановлено, що 14.06.2017р. постановою відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, а саме, що декларант компанії ТОВ «РА Лоджистік» Зелинський при декларуванні товару «корм для годування собак» з метою зменшення розміру митних платежів на суму 31856,42 грн. в митній декларації заявив неправдиві відомості та надав Одеській митниці ДФС документи, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів з накладенням штрафу 95569,26 грн.

Також судом встановлено, що 22.01.2016р. декларантом ТОВ «РА Лоджистік» ОСОБА_1 до митного порту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС подано митну декларацію №500060006/2016/00677 з документами для митного оформлення товару №корм для годування собак», який надійшов з Італії до України у контейнері СМАU0207883, при цьому у документах зазначалося, що відправником товару є «AdragnaAlimentiZootecniciS.R.L.», а одержувачем ТОВ «РА Лоджистік». Підставою такого ввезення ОСОБА_1 зазначався зовнішньоекономічний контракт від 13.10.2015р. №1310/15 укладений між «AdragnaAlimentiZootecniciS.R.L.» та ТОВ «РА Лоджистік» на суму 3790,698 євро, що на час митного оформлення складало 101255,33 грн. (а.с.42-49).

Митні платежі було нараховано та сплачено на суму 27476,01 грн. і 23.01.2016р. вказаний товар випущено у вільний обіг на митну територію України.

В подальшому, відповідачем в порядку ст.ст.563-567 Митного кодексу України та згідно з міжнародною Угодою «Про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами - членами», ратифікованою Законом України №237/94-ВР від 10.11.1994р., ініційовано запит до митних органів Італії.

Серед отриманих за цим запитом документів від митних органів Італії, наявні експортні декларація митних органів №15ITQRMO10003850E0 та інвойсу компанії «AdragnaAlimentiZootecniciS.R.L.» від 18.11.2015р. №1135, за якими вартість товару у контейнері СМАU0207883 складає не 3790,698 євро, а 8543,69 євро, що на момент митного оформлення складало 228215 грн. (а.с.52-62).

Також митними органами Італії повідомлено, що цей інвойс, що надавався для митного оформлення в Україні не співпадає з тим оригіналом, що знаходиться в італійської компанії «AdragnaAlimentiZootecniciS.R.L.» та відрізняється в описі товару, ціні за одиницю товару і в загальній вартості рахунку, при цьому вказаний інвойс від 18.11.2015р. №1135 видавався вказаною італійською компанією неТОВ «РА Лоджистік», а компанії «Vestatradecompanylimited» HongKong для кінцевого отримувача ТОВ «РА Лоджистік» і кошти за товар було сплачено цією гонгконгською компанією у сумі 8543,69 євро.

За результатами вивчення цих документів та документів, наданих позивачем для митного оформлення вказаних вище товарів, посадові особи митниці встановили, що загальна вартість товарів у контейнері СМАU0207883 становила 8543,69 євро, що на момент митного оформлення складало 228215 грн., однак позивачем задекларувано ці товари у вказаному контейнері на загальну суму 3790,698 євро, що на час митного оформлення складало 101255,33 грн.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова є правомірно та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Щодо доводів позивача, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про те, що в його діях був відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки декларування товару здійснювалося на підставі інформації, отриманої від його відправників, суд зазначає наступне.

Митну вартість імпортованого товару у зазначених вище деклараціях здійснювала безпосередньо особа, уповноважена на це ТОВ «РА Лоджистік» - ОСОБА_1, за шостим (резервним) методом, а митний орган не приймав жодного рішення в межах своїх повноважень щодо визначення (коригування) митної вартості і не мав будь-якої інформації про достовірність відомостей, вказаних в товаросупровідних документах на товар.

При цьому, як встановив суд з матеріалів про порушення митних правил, документи, на підставі яких ТОВ «РА Лоджистік» через позивача задекларувало митну вартість зазначеного вище товару, не містили інформації щодо їх реальної вартості та зазначеної гонгконгської компанії, яка сплатила за вказаний товар.

Також позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів та спростування відомостей, викладених в оскаржуваній ним постанові відповідача.

В свою чергу, порушення позивачем митних правил було виявлено в результаті співставлення відомостей, відображених в експортних італійських деклараціях та деклараціях, наданих позивачем при розмитненні товарів.

А законних підстав вважати, що в експортних деклараціях міститься неправдива інформація у відповідача не було, оскільки відповідно до вищевказаної Угоди, митні органи Договірних сторін мають право використовувати таку інформацію як докази.

Також в позові ОСОБА_1 зазначає, що правомірно використовував шостий (резервний) метод для визначення митної вартості товару «корм для годування собак», однак не пояснив, чому саме, оскільки згідно ст.57ч.3 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу, а відповідно до ст.49 МК України митною вартістю є вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За нормою ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товар, мету їх переміщення через митний кордон України а іншого, при цьому за ст.266 МК України відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе сам декларант. Отже позивач не довів суду, чому ним при декларуванні товару не було застосовано основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки дізнався про оскаржувану постанову 1.11.2017р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 160-161, 171, 260 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Київський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.