Постанова № 74298114, 26.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/586/18

Номер справи місцевого суду: 496/1533/16-ц

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м. Одеса

Справа № 496/1533/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», подану представником ОСОБА_5, на рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Драннікової С.М. 23 червня 2017 рокуо 15 годині 33 хвилині в м. Біляївка Одеської області,

встановив:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим у травні 2017 р. позовом, в якому остаточно просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант на його користь: 1) пеню за прострочення сплати страхового відшкодування за період з 02.07.2015 р. по 15.02.2017 р. у розмірі - 26 894,11 грн.; 2) інфляційні втрати з 02.07.2015 р. по 15.02.2017 р. у розмірі - 7 710,89 грн.; 3) три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 02.07.2015 р. по 15.02.2017 р. у розмірі - 2 090,46 грн..

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 30.01.2015 р. об 11 год. 30 хв. на 32 км. + 984 м. автодороги «М15» (Одеса - Рені), що перебуває на території Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом марки «Chery», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1, порушивши Правила дорожнього руху, скоїла зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2, під його керуванням.

В результаті ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Викликані на місце дорожньо-транспортної пригоди співробітники ДАІ зафіксували дорожньо-транспортну пригоду.

16.03.2015 р. Біляївським районним судом Одеської області ухвалено постанову по справі № 496/959/15-п, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні вищезазначеного ДТП, та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

01.04.2015 р. він на адресу представництва ТДВ «Альфа-Гарант» у м. Одесі подано заяву про страхове відшкодування із необхідним пакетом документів. Крайній строк виплати страхового відшкодування припадав на 01.07.2015 р.. Разом з тим, відповідач перерахував йому суму страхового відшкодування у розмірі - 42 746,69 грн. тільки - 15.02.2017 р..

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.06.2017 р. позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 суму штрафних санкцій за прострочення виплати суми страхового відшкодування у загальному розмірі - 36 695,46 грн., яка становить: - 26 894,11 грн. сума пені; - сума інфляційних збитків - 7 710,89 грн.; - 3% за користування грошовими коштами - 2 090,46 грн..

Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 суму понесених судових витрат - 3 751,20 грн., що складає: - 551,20 грн. судового збору; - 3 200,00 грн. витрати на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 30.01.2015 р. об 11 год. 30 хв., на 32 км. + 984 м. автодороги «М15» (Одеса-Рені), водій ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом марки «Chery», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1, порушивши Правила дорожнього руху, скоїла зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4. В результаті ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а. с. 6, 8).

16.03.2015 року Біляївським районним судом Одеської області було ухвалено постанову по справі № 496/959/15-п, відповідно до якої ОСОБА_7 було визнано винною у скоєнні вищезазначеної ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - штрафу у розмірі 425,00 грн. (а. с. 10).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chery», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1, була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом № АІ/0580980 від 27.05.2014 р., з терміном дії до 07.06.2015 р. (а. с. 9).

01.04.2015 р. ОСОБА_4 звернувся до в ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про отримання страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль із необхідним пакетом документів, що підтверджується відповідною заявою (а. с. 31).

Страхова компанія провела у встановлені строки належний огляд пошкодженого автомобіля, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого ТЗ в результаті ДТП. Відповідно до висновків наданого ТДВ СК «Альфа-Гарант» Звіту № 65-D/28/0 від 27.01.2017 р. (а. с. 96 - 103), ринкова вартість автомобіля до ДТП - 86 533,60 грн., ринкова вартість автомобіля після ДТП - 43 786,91 грн. Таким чином, страхова компанія повинна відшкодувати різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. З урахуванням встановленого ліміту відповідальності та розміру матеріального збитку у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Сума страхового відшкодування (шкода, заподіяна майну потерпілого) складає - 42 746,69 грн.. Крайнім строком виплати страхового відшкодування є - 01.07.2015 р..

Сума страхового відшкодування у розмірі - 42 746,69 грн. сплачена - 15.02.2017р. на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням та довідкою з ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 143, 178).

Допущено прострочення грошового зобов'язання з 02.07.2015 р. по 15.02.2017 р.. ТДВ СК «Альфа-Гарант» вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності - сплати пені, а також сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, сплати трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків, за період 02.07.2015р. по 15.02.2017р. сума пені складає - 26 894,11 грн., сума інфляційних збитків складає - 7 710,89 грн., сума трьох відсотків річних за користування грошовими коштами складає - 2 090,46 грн..

Судом досліджено Договір №71/2016 про надання правової допомоги від 10.03.2016 р., Договір про надання правової допомоги від 05.12.2016 р., Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги, квитанції, розрахунок витрат позивача станом на 23.06.2017 р., з яких вбачається, що загальні витрати позивача на правову допомогу склали - 3 200,00 грн. Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією №0.0.544450213.1 від 28.04.2016 р. у розмірі - 551,20 грн. (а. с. 185 - 188).

ТДВ СК «Альфа-Гарант» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» вказує на те, що суд дійшов невірного висновку про прострочення сплати страхового відшкодування, оскільки перебіг сплати призупинився до 22.12.2016 р. - дня коли страховику стало відомо про набрання чинності рішення суду у справі про визнання страхового полісу недійсним. Тому вина страхової компанії у простроченні сплати страхового відшкодування відсутня. На правовідносини сторін не розповсюджується ст. 625 ЦК України.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи апелянт повідомлений належним чином. У наданій заяві апелянт просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість прибуття представника в судове засідання у зв'язку із великою завантаженістю свого представника.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, освідомленість та сповіщення апелянта про розгляд справи, надання ним додаткової заяви про застосування строку позовної давності, баланс інтересів сторін у результатах вирішення спору, велику завантаженість суддів, у зв'язку з чим у випадку відкладення розгляду справ вони відкладаються на великий термін, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника апелянта.

ОСОБА_4 письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні вважає необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на його законність та обґрунтованість.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 625, 979, 988, 992 ЦК України,ст. ст. 9, 16, 20 Закон України «Про страхування», ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 979, 988, 992 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 9, 16, 20 Закон України «Про страхування».

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; підпункт 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, проведеному Верховним Судом України, ст. 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Про настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказується також у аналізі Верховного Суду України від 30.06.2011 р. судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Оскільки беззаперечно встановлено порушення відповідачем строків сплати страхового відшкодування, вірними є висновки суду про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Доводи апелянта про відсутність його вини у простроченні виплати страхового відшкодування у зв'язку з розглядом судом іншої справи, колегія суддів не приймає до уваги. Інша справа стосувалася не обставин ДТП (ч. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а визнання страхового полісу недійсним.

Доводи апелянта про незастосування до правовідносин сторін ст. 625 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги за вищевказаних положень діючого законодавства.

Заява апелянта про застосування строку позовної давності щодо пені апеляційним судом не розглядається у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»,а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»- залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова