Постанова № 74298064, 21.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1894/18

Номер справи місцевого суду: 500/5784/16-ц

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2017 року,-

встановила:

03 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18620 грн. 84 коп.

Свої вимоги в позовній заяві позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 6 грудня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 1700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки. Позивач посилається, що відповідач не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором порушив норми законодавства та умови договору, у зв'язку з чим за ним станом на 30 вересня 2016 року виникла заборгованість у сумі 18620грн. 84коп. яка складається з: 1134грн. 42коп. - заборгованість за кредитом, 13023грн. 52коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500грн. - штраф (фіксована частина); 862грн. 90коп. - штраф (процентна складова), тому позивач просить стягнути заборгованість на вказану вище суму, а також судові витрати. (а.с.2,3).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 10 травня 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи стороною відповідача було заявлено клопотання про застосування позовної давності, а тому суд встановивши, що строк для звернення з позовом дійсно було пропущено без поважних причин в задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції, що 06 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором б/н від 06 грудня 2010 року у відповідача станом на 30 вересня 2016 року виникла заборгованість у сумі 18620грн. 84коп. яка складається з: 1134грн. 42коп. - заборгованість за кредитом, 13023грн. 52коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500грн. - штраф (фіксована частина); 862грн. 90коп. - штраф (процентна складова).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що строк позовної давності за вимогами банку почав відраховуватися зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 30 квітня 2010 року (з пояснень позивача була видана нова картка в квітні 2012 року, тобто попередня закінчила свою дію) і загальний строк сплив через три роки - 1 травня 2015 року.

Доказів на підтвердження своїх доводів щодо перевипуску платіжної картки та отримання її відповідачем позивач суду не надав.

Із доданих до справи розрахунків заборгованості, наданих банком, вбачається, що відповідач платіжною карткою не користувався, здійснюючи поповнення рахунку готівкою через термінал самообслуговування.

В суд банк звернувся 3 листопада 2016 року (а.с.2), тобто з пропущенням строку давності. Такий висновок співпадає з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року по справі № 6-210цс16.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до чч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За чч. 1-2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Апелянт посилається на те, що останій платіж за рахунком відповідач здійснив 15.02.2014 року, що є перериванням перебігу строку позовної давності і який закінчується 15.02.2017 року. З позовом позивач звернувся 24.10.2016 року, тобто у межах строку позовної давності із врахуванням її переривання. Разом з тим, в процесі розгляду справи 19 квітня 2017 року через канцелярію суду відповідач подав заяви про застосування судом строків позовної давності, крім того, заперечував, що користувався карткою після закінчення строку її - після квітня 2012 року.

Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року по справі № 6 - 2104 цс 16 визначено, що за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ( частина 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць, рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного в картці.

В разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності,лише за умови, якщотакідії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилання апеляційної скарги на те, що 15 лютого 2014 року відповідач перервав перебіг строку позовної давності, частково погасивши заборгованість по кредиту, неможуть бути підставою для для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, оскільки позивачем не доведено, що такі дії вчинено саме ним або уповноваженою ним особою. Так згідно довідки банку про заборгованість вбачається, що внесок на часткове погашення боргу 15 лютого 2014 року було здійснено готівкою через термінал самообслуговування, а отже його могла здійснити будь-яка особа, при цьму позивач не довів, що внесок здійснено самим відповідачем або уповноваженою ним особою.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись: ст. 367; п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда