Постанова № 74298038, 15.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/132/18

Номер справи місцевого суду: 522/19761/16-ц

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Кононенко Н.А.

при секретарі: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», за участю третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору та похідних договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк», за участю третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору та похідних договорів недійсними - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2; ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк», за участю третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору та похідних договорів недійсними.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що 21.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1501/0707/88-148, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 20000,00 доларів США на строк з 21.07.2008 року по 20.07.2018 року зі сплатою 13% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Кредит надано на споживчі цілі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 21.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №1501/0708/88-148-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за №5702, за яким позичальник передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 0,0799 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0799, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, 21.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1501/0708/88-148-Р-1, за умовами якого ОСОБА_5 як поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним їй майном та грошовими коштами.

В подальшому, 17.11.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №1501/0707/88-148, згідно якого сторони домовились викласти п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не відновлюється, у розмірі 13 925,00 доларів США на строк з 21.07.2008 року по 20.07.2018 року. Додаток №1 до кредитного договору, а саме графік погашення кредиту, викладено в новій редакції.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за спірним кредитним договором №1501/0707/88-148, тож право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення перейшло до АТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 2.1 Правил (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що вказану інформацію при укладенні кредитного договору Банком надано не було, внаслідок чого позивач фактично не розумів яку конкретно суму тіла кредиту та відсотків він сплачуватиме щомісяця, яка сукупна вартість кредитних коштів, а отже і істотних умов договору.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення спірного договору позивачу було належним чином та в повному обсязі, чітко та прозоро повідомлено інформацію щодо умов кредитування, яка необхідна для здійснення свідомого вибору, тож позивачем не доведено, а судом не встановлено в діях відповідача ознак умислу на введення споживача в оману.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно п. 10.9 кредитного договору сторони погодили, що з укладенням цього договору досягли згоди щодо усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Договір підписано позивачем власноручно, факт укладення та підписання спірного договору позивачем не заперечується, а тому суд правомірно відхилив посилання позивача щодо ненадання банком визначеної ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 2.1 Правил інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно матеріалів справи, ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору, ознайомився з усіма умовами кредитування, що підтверджується його особистим підписом на кредитному договорі № 1501/0708/88-148 від 21.07.2008 року; додатком №1 до кредитного договору № 1501/0708/88-148 від 21.07.2008 року та договором про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 1501/0708/88-148 від 17.11.2008 року (Том 1: а.с. 17-28), тому, відсутні порушення прав ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 1, 11, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно п. 10.12 кредитного договору позивач підтвердив, що перед укладенням цього договору Банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також, при укладенні кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена « Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ від 10.05.2007 року №168 в повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо ненадання банком повної інформації позивачу , є неспроможними, оскільки сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло.

Доводи апеляційної скарги щодонепопередження банком скаржника про валютні ризики, необгрунтовані, оскільки згідно п. 6.1.2 кредитного договору сторони домовились вважати істотною зміною обставин зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу, що свідчить про обізнаність позивача про можливу зміну курсу валют. Крім того, офіційним засобом платежу в Україні є гривня, отже, оскільки кредит позивачу було надано в доларах США, позивач в будь-якому разі мав усвідомлювати можливість коливання курсу валют в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні.

Отже, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, обидві сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не могли не розуміти , що зміна валютного курсу настане.

При цьому, колегія зазначає, що позивач не позбавлений був можливості , у відповідності до ст.1056 ЦК України та п.6 ст.11 Закону « Про захист прав споживачів» відмовитися від одержання кредиту частково чи в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця.

Колегія суддів, також наголошує, що позивач на момент укладення договору перебував у трудових відносинах з ВАТ « Сведбанк» , що підтверджується матеріалами справи, тому посилання апелянта на те, що за браком знань він не міг усвідомити та оцінити всі умови кредитного договору, є надуманими.

Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», за участю третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору та похідних договорів недійсними - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко

Повний текст судового рішення складено 25.05.2018р.