Ухвала суду № 74297443, 26.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9176/18

Провадження 1-кс/522/9660/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

при секретарі Торчинській О.О.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, одруженого, має 3 дітей, двоє з яких є неповнолітніми, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, майора поліції, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 42018161010000111 від 2 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Корнієнка Є.В.,

захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підозрюваного – ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 42018161010000111 від 2 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що з 5 квітня 2017 року ОСОБА_2 проходить службу на посаді старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки департаменту захисту економіки Національної поліції України в Одеській області у спеціальному званні «майор поліції» та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади, а відповідно до ст.ст. 40,41 КПК України, п. 2 примітки до ст. 368 КК України – є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов’язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов’язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків.

Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

07.11.2015 року наказом № 81 Голови Національної поліції України затверджено положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, яким визначено, що департамент захисту економіки Національної поліції України (далі ДЗЕ, Департамент) є міжрегіональним територіальним органом у окладі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність, у своїй діяльності ДЗЕ керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, у тому числі нормативно-правовими актами МВС та цим Положенням.

Діяльність ДЗЕ ґрунтується па принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, політичної нейтральності, взаємодії з населенням па засадах марі персі на. а також безперервності.

Завдання Департаменту є, участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю, захисту економіки та об'єктів права власності, виявлення, запобігання та припинення злочинів у сфері економіки. тому числі вчинених суспільно - небезпечними організованими групами та злочинними організаціями (далі - ОГ та ЗО), які виливають на соціально - економічну і криміногенну ситуацію в державі та в окремих її регіонах, боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які манні, стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування; протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією.

У зв’язку з чим, а також у відповідності до ст.ст. 40,41 КПК України, працівники Департаменту мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, спрямовану на виявлення та припинення злочинів у сфері економіки, а також комплексне використання джерел оперативної інформації, можливостей оперативних підрозділів та застосування оперативно-технічних засобів під час провадження в оперативно-розшукових справах, а також контроль .за використанням коштів, призначених для проведення цієї роботи, здійснювати оперативно-технічні заходи за оперативно - розшуковими справами, що знаходяться в їх провадженні, в установленому порядку запитувати та отримувати від посадових осіб органів внутрішніх справ і центральних органів виконавчої влади документи, довідкові та інші матеріали (у письмовій або усній формі), необхідні для прийняття рішень з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби із економічною злочинністю та користуватися в установленому законодавством порядку базами даних Національної поліції України. МВС та інших державних органів з питань, що належать до компетенції Департаменту, а також інші права, передбачені законодавством.

Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_2 достовірно знав та розумів, що вимогами статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, поліцейським заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_2, усупереч обов’язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме – виказав прохання та одержав, як службова особа, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, за вчинення дій з використанням свого службового становища та влади, поєднане з вимагання неправомірної вигоди, за наступних обставин.

Наприкінці березня 2018 року у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на одержання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди за не перешкоджання у здійсненні законної діяльності підприємства МПП «Тресь», де ОСОБА_5 є директором.

З метою досягнення своїх злочинних намірів ОСОБА_2, вступивши у злочинну змову з громадянином ОСОБА_6 розробив план дій, відвівши в ньому для останнього, тобто ОСОБА_6, роль пособника, який сприятиме вчиненню ним злочину та безпосередньо одержить неправомірну вигоду з метою приховування вчинення злочину.

В подальшому, майор поліції ОСОБА_2, на виконання свого злочинного умислу неодноразово зустрічався з ОСОБА_5, з метою обговорення отримання ним неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5 000 доларів США.

Реалізуючи свій злочинний план одержання неправомірної вигоди, з метою приховання своєї злочинної діяльності, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_2 залучив до своєї протиправної діяльності у якості пособника громадянина ОСОБА_6 та за згоди останнього поклав на нього виказування прохання та безпосереднє одержання для нього (ОСОБА_2П.) неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів готівкою в розмірі 5 000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ становить 130400 грн.) від громадянина ОСОБА_5

02.04.2018 року ОСОБА_5, розуміючи протиправність вимог майора поліції ОСОБА_2, звернувся до правоохоронних органів, де добровільно заявив про вимагання у нього вказаного розміру неправомірної вигоди.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, 13.04.2018, 18.04.2018 та 23.05.2018 громадянин ОСОБА_6 на виконання вказівки ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_5 та 17.05.2018 майор поліції ОСОБА_2 особисто зустрівся з ОСОБА_5, з метою обговорення механізму отримання ОСОБА_2 за пособництва ОСОБА_6 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів США.

З метою доведення злочинного наміру до кінця, за адресою: м. Одеса, вул. Шклярука, 4а, діючи з тих же мотивів у особисто визначений спосіб за пособництва громадянина ОСОБА_6, ОСОБА_2 одержав для себе від громадянина ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 5000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 24.05.2018 становить 130400 грн.) за вчинення в його інтересах дій з використанням наданої йому (ОСОБА_2П.) влади та службового становища, а саме: не ініціювання питання притягнення громадянина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності під час досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні № 42016160000001013 від 29.11.2016 за ч. 5 ст. 191 КК України та не перешкоджанні у здійсненні ним підприємницької діяльності, пов’язаної з вилученим та арештованим майном у кримінальних провадженнях за надуманих підстав з погрозою вчинення дій з використанням свого службового становища уразі відмови.

Після цього 24 травня 2018 року пособник ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були затримані працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а їх злочинну діяльність було припинено.

Пред’явлена ОСОБА_2 підозра обгрнутовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами ГВ БКОЗ УСБ України в Одеській області, протоколом допиту ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину.

Повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, складено 25.05.2018 та в той же день оголошено останньому та надано йому та його захисникам письмове повідомлення про підозру.

Підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п’яти до десяти років.

У зв’язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснювати вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити новий злочин, окрім цього просив застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід, у розмірі, який перевищує максимальну меж для санкції інкримінованому ОСОБА_2., статті, а саме більше 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, мотивуючи тим, що державі завдано збитків на дуже велику сумму, а тому просив застосувати заставу у розмірі 1 020 000 (один мільйон двадцять тисяч) гривень.

Підозрюваний ОСОБА_2 та захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики, наведені прокурором не доведені, пред’явлена ОСОБА_2 підозра є необгрнутованою, досудове розслідування проводиться з порушенями ст. 216 КПК України, ОСОБА_2 одружений, має трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, батьки пенсіонери, брат інвалід, а тому просили обрати підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно Примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_2, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, зважаючи на тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання ОСОБА_2 винним, є ризики того, що підозрюваний обізнаний щодо проведення оперативно-розшукової діяльності та має відповідні навички проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, які може використовувати, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може впливати на свідків з числа підлеглих співробітників Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, використовуючи службове становище може знищити речі та документи, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження. Щодо ризику вчинення іншого злочину, слідчий суддя не приймає до уваги зазначений ризик, вказаний в клопотанні прокурора, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, так як ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, запобігання спробам здійснювати вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Пред’явлена ОСОБА_2 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами ГВ БКОЗ УСБ України в Одеській області, протоколом допиту ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно ст. 182 ч. 5 КПК України слідчий суддя встановив, що застава у зазначених ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов’язків, та застава відносно ОСОБА_2 може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного та його майновий стан, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з урахуванням його майнового стану, беручи до уваги, що ОСОБА_2 одружений, має 3 дітей, двоє з яких - неповнолітні на утриманні, батьки пенсіонери, рідний брат інвалід, проте ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов’язаного із займаною ним посадою в правоохоронному органі, зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчо-оперативні заходи, вважаю, що застава у межах 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним своїх обов’язків, а тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 227 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в в ДУ «Одеська установа виконання покарань -21» Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, строком на 60 діб.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 227 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 399 974 (триста дев’ятсот дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/9660/18.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов’язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту затримання підозрюваного, тобто з 24.05.2018 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 23.07.2018 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

26.05.2018