Ухвала суду № 74296535, 23.05.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2024/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Бойко В.Д., під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в межах виконавчого провадження № 54742344, заінтересована особа – ОСОБА_3,

встановив:

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із скаргою на рішення старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в межах виконавчого провадження № 54742344, заінтересована особа – ОСОБА_3.

В обґрунтування скарги, заявник вказував на те, що в провадженні Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області знаходиться виконавче провадження № 54742344, яке згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 54742344 від 20 вересня 2017 року, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-694, виданого 20 вересня 2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області. За зазначеним вище виконавчим листом, ОСОБА_1 - є боржником, а ОСОБА_3 - стягувачем. Заявник посилався на те, що 30 серпня 2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на уримання дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки заробітку ОСОБА_1, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину, щомісячно, починаючи з 04 серпня 2011 року до їх повноліття. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист № 2-694.

Також заявник вказував на те, що 23 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 було винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження № 54742344, а саме - змінено прізвище стягувача з ОСОБА_1 на ОСОБА_3. Крім цього, 23 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; постановлено нарахувати боржнику заборгованість по аліментам, відповідно до отримуваної ним заробітної плати, пенсії (доходів), починаючи з 18 вересня 2017 року до отримання постанови про звернення стягнення на доходи боржника та утримувати по 50 % всіх доходів, до виплати ним заборгованості по аліментам. Постановою також визначено, що після сплати боржником заборгованості, стягувати з боржника на користь стягувача аліменти у розмірі 1/3 частки доходу, у відповідності до законодавства, до повноліття дитини. Заявник у скарзі зазначає, що зазначену постанову він отримав 27 жовтня 2017 року.

Водночас, заявник у скарзі вказує на те, що іхня з боржником найстарша дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день пред'явлення стягувачем до виконання виконавчого листа, досяг повноліття, йому виповнилося 25 років, при цьому в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь - які документи на підвердження того, що хтось з батьків звертався до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іхню з боржником дочку ОСОБА_6, у зв'язку з досягненням сина ОСОБА_5 повноліття.

Заявник, у скарзі посилається на те, що старший державний виконавць Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 був зобов'язаний визначити розмір аліментів на дочку стягувача та боржника ОСОБА_6, шляхом вирахування тієї рівної частки, що припадала на сина ОСОБА_5, який досяг повноліття (1/3 поділити на 2 = 1/6) і стягувати з боржника на користь стягувача аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, у розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, до досягнення нею повноліття. Крім цього, скаржник вказував на те, що старший державний виконавць не вірно обчислив і дату, з якої, починається нарахування заборгованості, а саме - 18 вересня 2017 року, оскільки виконавче провадження № 54742344 було відкрито 20 вересня 2017 року, на підставі виконавчого листа № 2-694, виданого судом 20 вересня 2011 року.

Посилаючись на те, що старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 винесено постанову від 23 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 54742344 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з порушенням вимог ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що суттєво порушує права боржника, останній просив визнати вказану постанову неправомірною та скасувати її.

18 січня 2018 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області з Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшло заперечення проти скарги ОСОБА_1 на неправомірне рішення старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в межах виконавчого провадження № 54742344, заінтересована особа - ОСОБА_3.

В обґрунтування скарги начальник відділу ОСОБА_7 вказувала на те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». ОСОБА_7 посилалася на те, що державного виконавця не наділено повноваженнями щодо зміни рішення, вказуючи на те, що резолютивною частиною виконавчого документа - виконавчого листа № 2-694 визначено: “стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: Сергія, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з 04 серпня 2011 року, до їх повноліття”. Також ОСОБА_7 вказувала на те, що підстави для застосування у виконавчому провадженні № 54742344 положень ч. 3 ст. 183 СК України з боку державного виконавця відсутні, оскільки виконавчим документом - виконавчим листом № 2-694 чітко визначено частку від заробітку, яка підлягає стягненню (1/3) та період на який присуджено платежі (до їх повноліття).

Крім цього, ОСОБА_7 зазаначила у запереченні, що ухвалюючи рішення, на підставі якого видано виконавчий документ - виконавчий лист № 2-694, що перебуває на виконанні у відділі, суд визначив єдину частку від доходу, не зазначивши при цьому, що стягнення необхідно проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття, натомість в резолютивній частині виконавчого документа вказано “до їх повноліття”, яку державний виконавець повинен сприймати буквально. В матеріалах виконавчого провадження відсутні дані щодо оскарження рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, виправлення описки або будь - які дані щодо звернення боржника чи стягувача до суду про зміну розміру стягуваних аліментів.

Водночас ОСОБА_7 зазначила, що державним виконавцем правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийняте рішення про відкриття виконавчого провадження, про що винесено відповідну постанову; копію постанови направлено на адреси сторін у встановленому порядку. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» після встановлення місця роботи боржника 23 жовтня 2017 року, державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до бухгалтерії підприємства, де боржник працює. Оскільки дані щодо розміру доходів боржника були відсутні, бухгалтера зобов'язано нарахувати заборгованість, виходячі з отриманого боржником заробітку з 18 вересня 2017 року (з моменту подачі заяви до відділу стягувачем).

Також у скарзі ОСОБА_7 зазначила, що відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Відповідна заява від стягувача про нарахування заборгованості не надходила, при цьому виконавчий документ - виконавчий лист № 2-694 стягувачем пред'явлено до виконання 18 вересня 2017 року, на підставі чого державним виконавцем відділу правомірно, в постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 жовтня 2017 року, зазначено період з якого нараховується заборгованість з боржника, а саме з 18 вересня 2017 року.

На підставі вищевикладеного, начальник Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні скарги.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився, при цьому 23.05.2018 його представник ОСОБА_8 подала на адресу суду заяву, в якій повідомила, що підтримує вимоги, викладені в скарзі та просила їх задовольнити; розгляд справи просила проводити без її участі.

Заінтересована особа - ОСОБА_3, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася.

Представник Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання також не з'явився.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого.

Відповідно до положень п. 1) ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 17 лютого 2017 року) виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України “Про виконавче провадження”, зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Крім цього, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як слідує з матеріалів цивільної справи № 2-694/11, 30 серпня 2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-694/11, про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: Сергія, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з 04 серпня 2011 року, до їх повноліття” (а. с. № 2-694/11 13).

Вказане рішення суду сторонами не оскаржене та набрало законної сили.

На підставі вказаного рішення суду 20 вересня 2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області видано виконавчий документ - виконавчий лист № 2-694/11.

18 вересня 2018 року стягувачем за виконавчим документом - виконавчим листом № 2-694/11 ОСОБА_3, яка 20 травня 2015 року змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_3, пред'явлено вказаний виконавчий документ - виконавчий лист № 2-694/11 до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області до виконання.

20 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 на підставі виконавчого документа - виконавчого листа № 2-694/11 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54742344.

Постановою старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року змінено прізвище стягувача у виконавчому провадженні № 54742344 з ОСОБА_4 на ОСОБА_3.

23 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1.

Вказані дії державного виконавця підверджуються наявними в матеріалах виконавчого провадження № 54742344 документами.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Станом на день винесення старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2, в межах виконавчого провадження № 54742344 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (23.10.2017), синові боржника ОСОБА_1 та стягувача ОСОБА_3 - Сергію, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 25 років.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що після досягнення найстаршою дитиною - сином боржника ОСОБА_1 та стягувача ОСОБА_3 - Сергіем, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, боржник або стягувач зверталися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, при винесенні 23.10.2017 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1, в межах виконавчого провадження № 54742344, старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2, не було враховано вимог ч. 3 ст. 183 СК України, а саме - не вирахувано тієї рівної частки, що припадала на дитину Сергія, ІНФОРМАЦІЯ_1, який досяг повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1, в межах виконавчого провадження № 54742344, прийняте з порушенням вимог закону, порушує права боржника, а тому суд вважає скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 260, ст. ст. 450 - 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в межах виконавчого провадження № 54742344, заінтересована особа - ОСОБА_3, - задовольнити.

Визнати постанову старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1, в межах виконавчого провадження № 54742344 - неправомірною та скасувати.

Миколаївському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повідомити суд і ОСОБА_1 про виконання ухвали, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Н. О. Шаронова

23.05.2018