Рішення № 74296064, 13.03.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6860/17

Провадження №2/405/1460/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року. Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 1621, 63 грн., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що відповідач ОСОБА_2 05.05.2016 року звернувся до ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості з заявами щодо реєстрації його безробітним та призначення допомоги по безробіттю, при цьому, у заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що «Ознайомлений з правами та обов’язками безробітного та відповідальністю, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Крім того, відповідачем були підписані Попередження про зобов’язання безробітної особи, зареєстрованої у службі зайнятості, згідно з якими відповідач зобов’язався своєчасно повідомляти фахівця центру зайнятості щодо працевлаштування його на постійну чи тимчасову роботу, а також відшкодувати суму виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг унаслідок умисного невиконання своїх обов’язків та зловживання ними. На підставі представлених документів позивач надав відповідачу статус безробітного згідно з наказом від 11.05.2016 року № НТ160511 та призначив допомогу по безробіттю з 12.05.2016 року по 06.05.2017 року згідно з наказом від 12.05.2016 року № НТ160512.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» та ч.ч. 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідальність за достовірність поданих даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того, пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту) чи укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг). Таким чином, наведені норми зняття безробітних з обліку та припинення виплати допомоги по безробіттю, пов’язують їх з працевлаштуванням чи укладенням цивільно-правового договору, у зв’язку з чим, працевлаштування особи, яка має статус безробітної, є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов’язків та відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Позивач також зазначив, що у серпні, 2016 року при обміні інформацією в електронному вигляді між ОДПІ ГУ ДФС, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, що здійснюється згідно з Наказом Міндоходів і зборів України від 19.09.2013 року № 494, позивачем була отримана інформація про осіб, які були зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та за даними відомостей ПФУ одночасно мали ознаки доходу, що пов’язаний з їх працевлаштуванням за трудовою книжкою чи укладання цивільно-правового договору. Так, у відповідача ОСОБА_2 було виявлено категорію «1, наймані працівники (ТК)» від приватного підприємства «Олікс» у період з 14.06.2016 року по 13.07.2016 року, який співпав з періодом отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

Враховуючи отриману інформацію, керуючись п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком розслідувань страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України від 13.02.2009 року № 60/62, позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачу ОСОБА_2 (акт розслідування від 08.08.2016 року № 716) та встановлено, що 14 червня 2016 року відповідач був прийнятий на роботу у ПП «Олікс» водієм автотранспортних засобів категорії «Д» (підстава: заява ОСОБА_2, наказ від 13.06.2016 № 87-к) та звільнений з роботи 13 липня 2016 року за власним бажанням (підстава: заява ОСОБА_2, наказ від 11.07.2016 року № 108-к), на підставі чого відповідачу ОСОБА_2 було припинено реєстрацію безробітного з 08.08.2016 року та прийнято рішення щодо повернення незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю за період з 14.06.2016 року по 07.08.2016 року у сумі 3338 грн. 25 коп. (наказ від 09.08.2016 року № 416-Д) у зв’язку з встановленням факту виконання безробітним оплачуваної роботи.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору він (позивач) направив відповідача ОСОБА_2 повідомлення від 09.08.2016 року № 06-34/2734/08 з копією наказу за № 416-Д у вигляді паперового документу засобами поштового зв’язку, більш того, у телефонній розмові позивач повідомив ОСОБА_2 про необхідність отримання рекомендованого листа та повернення незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю, однак відповідач ОСОБА_2 повернув лише частину боргу у сумі 1 717 грн. 02 коп., при цьому, рекомендований лист із повідомленням повернувся без вручення адресату з причини – закінчення терміну зберігання, крім того, у телефонній розмові відповідач неодноразово обіцяв повернути незаконно отримані кошти добровільно, однак на день звернення із вказаним позовом до суду залишок боргу ОСОБА_2 не повернув.

З огляду на викладене вище, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь незаконно отримані ним кошти в розмірі 1 621 грн. 63 коп.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, у зв’язку з чим розгляд зазначеної цивільної справи продовжено за правилами ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості – ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 16.03.2016 року № 06-34/944/01) у судове засідання надала заяву за вх. № 6380 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні, відзив на позов відповідач не подавав.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до ч.2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, та згідно з ч. 3 ст. 36 цього Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту) чи укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

За змістом п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому чинним законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої допомоги.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення особою повертаються відповідно до пункту 7 цього Порядку. Пункт 9 цього Порядку передбачає, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 05.05.2016 року звернувся до ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості з заявами про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, в яких, зокрема, вказував, що він ознайомлений з правами та обов’язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Окрім того, відповідачем ОСОБА_2 05.05.2016 року було підписано попередження про зобов’язання безробітної особи, зареєстрованої у державній службі зайнятості, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 зобов’язався своєчасно повідомити фахівця центру зайнятості про всі зміни своїх даних, внесених до персональної картки в разі, серед іншого, працевлаштування на постійну чи тимчасову роботу та укладення цивільно-правового договору на виконання робіт чи надання послуг. Також відповідач зобов’язався відшкодувати суму виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих йому соціальних послуг унаслідок, зокрема, умисного невиконання своїх обов’язків та зловживання ними.

Відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, на підставі заяв, представлених документів та відомостей позивач надав ОСОБА_2: 11.05.2016 року статус безробітного згідно з наказом від 11.05.2016 року № HT160511, а також призначив та розпочав виплату допомоги по безробіттю з 12.05.2016 року по 06.05.2017 року (наказ від 12.05.2016 року № НТ160512).

Відповідно до Акту №716 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 08.08.2016 року, складеного провідним фахівцем з питань зайнятості ОСОБА_4, проведеним розслідуванням встановлено, що за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості та ПФУ було виявлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в ОСОБА_1 міськрайонному центрі зайнятості як безробітний з 05.05.2016 року був прийнятий на роботу в ПП «Олікс» з 14.06.2016 року. ОСОБА_5 був прийнятий на посаду водія транспортних засобів з 14.06.2016 року (наказ № 87-к від 13.06.2016 року). Звільнений з 13.07.2016 року згідно ст. 38 (за власним бажанням) КЗпП (наказ № 108-к від 11.07.2016 року), тим самим, встановлено, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку в ОСОБА_6 зайнятості як безробітний перебував у трудових відносинах з ПП «Олікс» в період з 14.06.2016 року по 13.07.2016 року.

Відповідно до довідки про розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.08.2016 року № 09-198, складеної головним бухгалтером ОСОБА_1 МРЦЗ ОСОБА_7, ОСОБА_2 за період перебування на обліку в ОСОБА_1 міськрайонному центрі зайнятості з 14.06.2016 року по 07.08.2016 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5 246 грн. 45 коп.

Відповідно до наказу ОСОБА_1 МРЦЗ «Про повернення коштів» від 09 серпня 2016 року № 411-Д постановлено стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю за період з 14.06.2016 року по 07.08.2016 року в розмірі 3 338 грн. 25 коп., у зв’язку з умисним невиконанням обов’язків безробітної особи та зловживання ними.

Крім того, відповідно до виписки по рахунках від 09.08.2016 року на рахунок ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості № 37171303901003 ОСОБА_2 перераховано кошти в якості повернення коштів за рахунком НОМЕР_1 згідно листа № 06-34/2628/07 від 08.08.2016 року у сумі 1 717,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону безробітними визнаються особи працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП України).

При цьому, з наявних у справі доказів судом встановлено, що за період перебування ОСОБА_2 на обліку у ОСОБА_1 міськрайонному центрі зайнятості як безробітного, а саме: з 05.05.2016 року по 08.08.2016 року, останній перебував у трудових відносинах з ПП «Олікс», а саме: був працевлаштований на посаді водія автотранспортних засобів категорії «Д» з 14.06.2016 року по 13.07.2016 року.

Зокрема, відповідно до п. 1 наказу ПП «Олікс» № 87-к від 13 червня 2016 року ОСОБА_2 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів категорії «Д» з 14 червня 2016 року з повною матеріальною відповідальністю, оплатою праці згідно діючого на підприємстві «Положення про оплату праці» з випробувальним строком 1 місяць. Підстава: заява ОСОБА_2 від 13.06.2016 року.

Відповідно до п. 2 наказу ПП «Олікс» № 108-к від 11 липня 2016 року ОСОБА_2, водія автотранспортних засобів категорії «Д», звільнено з 13 липня 2016 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, з виплатою матеріальної компенсації за невикористану відпустку за 1 календарний день. Підстава: заява ОСОБА_2 від 11.07.2016 року.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що відповідач ОСОБА_2 у період з 14.06.2016 року по 13.07.2016 року належав до зайнятого населення, відповідно не міг мати статус безробітного, крім того, при прийнятті на роботу до ПП «Олікс» відповідач ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_6 зайнятості про зміни даних, внесених до персональної картки безробітного, а саме: працевлаштування на постійну чи тимчасову роботу, внаслідок чого незаконно отримував допомогу по безробіттю у період з 14.06.2016 року по 07.08.2016 року.

Відповідно до довідки про розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.08.2016 року № 09-198 ОСОБА_2 за період перебування на обліку в ОСОБА_1 міськрайонному центрі зайнятості з 14.06.2016 року по 07.08.2016 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5 246 грн. 45 коп., з якої на підставі наказу № 411-Д від 09.08.2016 року «Про повернення коштів» підлягає поверненню в розмірі 3 338 грн. 25 коп.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на зазначене вище судом відзначається, що укладення трудового договору про роботу на підприємстві не дає особі права на отримання статусу безробітного та унеможливлює отримання допомоги по безробіттю, тим самим, у разі якби відповідач, відповідно до покладених на нього обов’язків як безробітного, повідомив ОСОБА_6 зайнятості про своє працевлаштування у ПП «Олікс» на посаду водія автотранспортних засобів категорії «Д» з 14 червня 2016 року, у зв’язку з чим останній втратив би статус безробітного, що мало б наслідком припинення виплат допомоги по безробіттю ОСОБА_2, неповідомлення відповідачем ОСОБА_6 зайнятості про наявність такої обставини (працевлаштування) свідчить про недобросовісність та невиконання відповідачем своїх зобов’язань, зокрема, щодо повідомлення ОСОБА_6 зайнятості про працевлаштування на постійну чи тимчасову роботу, та є підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 МРЦЗ суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1 621 грн. 63 коп., враховуючи добровільне повернення відповідачем ОСОБА_2 частини незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю у розмірі 1 717,02 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим та приймаючи до уваги, що на час подачі позову (17.11.2017 року) ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 22218952, р/р 37171303901003 в ГУ ДКСУ Кіровоградської області , незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь держави судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_8