Постанова № 74295631, 24.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3813/16-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/1448/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 47 24.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

за участю секретаря: Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради Київської області та Служба у справах дітей та сім»ї Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про безперешкодну участь батька у вихованні та забезпеченні дитини та зобов'язання особи не чинити перешкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Служба у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради Київської області, Служба у справах дітей та сім»ї Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 18 грудня 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва між ним та ОСОБА_3 було розірвано шлюб, укладений 12 вересня 2009 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір»ю ОСОБА_3

Після розірвання шлюбу за ініціативою ОСОБА_2 між сторонами 03 серпня 2015 року було укладено нотаріально посвідчений договір про утримання дитини та сплату аліментів, пунктом 5 якого передбачено обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі, розмір якої за домовленістю сторін складає 3000 грн. Виконання умов даного договору підтверджується розписками та банківськими чеками про внесення коштів на рахунок відповідача.

Разом з тим, ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу та не дає можливості забезпечити їхню доньку якнайкращими умовами дошкільного навчання, виховання та розвитку, що змусило ОСОБА_2 звернутися до служби у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради Київської області із заявою про встановлення способів його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

16 березня 2016 року відбулося засідання опікунської ради за заявою ОСОБА_2, висновком якої стало затвердження побачень його з донькою в наступному режимі: два рази на тиждень по три години; дві пари вихідних днів на місяць; два тижні взимку та два тижні влітку під час канікул для оздоровлення та санаторно-курортного відпочинку. Голова комісії опікунської ради усно пояснила, що в компетенцію ради входить розгляд питань, які в основному пов'язані з дозвіллям дитини, тобто затвердження порядку побачень батька з дитиною, яка проживає окремо від батька, в години, коли дитина вільна від занять.

Оскільки вищевказане рішення ОСОБА_3 не виконує, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити спосіб участі його у вихованні та розвитку доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з систематичними побаченнями, можливістю спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання батька у наступному режимі побачень: з понеділка по п'ятницю з 09:00 год. до 18:00 год. для виконання свого обов'язку в забезпеченні індивідуального дошкільного розвитку та виховання доньки; дві пари вихідних днів (перша та третя або друга та четверта пара) на місяць; два тижні взимку та два тижні влітку під час канікул для оздоровлення та санаторно-курортного відпочинку спільно. Також просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у здійсненні свого обов'язку у спілкуванні, вихованні та забезпеченні дитини.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому після неодноразового збільшення позовних вимог просила суд визначити способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні їхньої спільної малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши наступні періоди спілкування з дитиною: щотижня вівторок та четвер з 17 години до 20 години 00 хвилин за місцем проживання дитини ОСОБА_4, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та в присутності матері дитини; першу та третю суботу місяця з 10 години до 18 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та в присутності матері дитини; першу та третю неділю місяця з 10 години до 18 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та в присутності матері дитини.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що 18 грудня 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі за № 761/34837/14-ц було розірвано шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 12 вересня 2009 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 серпня 2015 року між сторонами, як батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір про утримання дитини та сплату аліментів, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Решетніковою С.І. за реєстровим № 2600. Пунктом 3 вказаного вище договору визначено, що дитина буде проживати разом з матір'ю. На даний час ОСОБА_3 та її малолітня донька проживають за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 19 договору від 03 серпня 2015 року встановлено право батька на особисте спілкування з дитиною в обсязі, що не перешкоджає нормальному розвитку дитини, однак спосіб та порядок участі батька у вихованні дитини сторонами у договорі визначені не були. Відповідач ОСОБА_3 в зустрічному позові посилалась на те, що їй, як матері дитини, невідомо, де та з ким фактично проживає відповідач, та яке у цих людей буде ставлення до її доньки; їй не відомо, чи забезпечені нормальні та безпечні для здоров'я дитини умови, в зв'язку з чим вона заперечувала проти побачень дитини за місцем проживання батька, але зустрічі доньки з батьком за місцем проживання дитини або в громадських місцях не були обмежені по кількості та часу, з врахуванням режиму дня, необхідного для нормального розвитку малолітньої дитини. Проте, після того, як дитина стала відвідувати дитячий садочок, а вона вийшла на роботу, між нею та бувшим чоловіком почали виникати непорозуміння, оскільки останній вважав, що має право забрати доньку, як від матері, так і з дошкільного навчального закладу за першою вимогою та на невизначений час, не звертаючи увагу ні на стан здоров'я дитини, ні на її інтереси. Крім цього, ОСОБА_2 забирав дитину і декілька днів утримував у себе та не віддавав матері, не повідомляючи про її місцезнаходження, в зв'язку з чим ОСОБА_3 зверталась із відповідною заявою до Ірпінського МВ УМВС у Київській області. З рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 22 березня 2016 року за №95/4 ОСОБА_3 не погоджується, оскільки вважає, що при його ухваленні не було враховано вік дитини, її психологічну та емоційну прив'язаність до матері та щоденне потребування дитиною допомоги матері, яка в силу етичних підстав не може бути надана батьком. З вищенаведених підстав ОСОБА_3 просила про задоволення її зустрічного позову до ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до неї.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про безперешкодну участь батька у вихованні та забезпеченні дитини та зобов'язання особи не чинити перешкоди задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні свого обов'язку у спілкуванні, вихованні та забезпеченні дитини ОСОБА_4

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини за зустрічним позовом задоволено частково.

Визначено способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з наданням наступних періодів спілкування з дитиною: щотижня вівторок та четвер з 17 години до 20 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2; першу та третю суботу місяця з 10 години до 18 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2; першу та третю неділю місяця з 10 години до 18 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Перші півроку спілкування з дитиною проводити в присутності матері дитини.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов до ОСОБА_3 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до нього відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням інтересів малолітньої дитини.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала та з викладених в ній підстав просила про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник служби у справах дітей та сім»ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні просила апеляційний суд ухвалити рішення з дотриманням інтересів малолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року (том 1, а.с.8).

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с.61).

Після розірвання шлюбу, 03 серпня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про утримання дитини та сплату аліментів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. за реєстровим №2600 (том 1, а.с.9-11), предметом якого є визначення порядку здійснення батьківських прав та виконання обов'язків щодо утримання дитини - ОСОБА_4, та сплати аліментів на неї після розірвання шлюбу.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 22 березня 2016 року № 95/4 (том 1, а.с.51), розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 із проханням визначити йому години спілкування з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає з матір»ю ОСОБА_3, враховуючи висновки комісії з питань захисту прав дитини, зважаючи на ставлення до виховання кожного з батьків, виконавчий комітет Бучанської міської ради вирішив визначити години спілкування батьку ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, з його малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає окремо від нього разом з матір'ю ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: систематичні побачення щотижня - вівторок, четвер з 17:00 до 20:30 год., перші і треті вихідні дні місяця, за місцем проживання батька, починаючи з 09:00 суботи до 20:00 год. неділі, за умови попередньої домовленості з матір'ю дитини ОСОБА_3 Можлива зміна днів та годин спілкування - за домовленістю між батьками дитини. Крім того, батьку надано можливість брати дитину на 2 тижні в зимовий період та 2 тижні в літній період - з метою оздоровлення та відпочинку. Зобов'язано батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до малолітньої дитини та не перешкоджати один одному в участі у вихованні та утриманні доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що згідно довідки від 07.11.2017 року № 90 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідувала Бучанський ДНЗ № 1 «Сонячний» з 24.02.2016 року, з якого вибула 10.10.2017 року (підстава - заява матері ОСОБА_3 від 10.10.2017 року) (том 2, а.с.61).

Згідно довідки керівника ОСББ «ЖК «РІЧ ТАУН 2» від 31.08.2016 року вих. № 212 про склад сім»ї за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с.79).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 15.03.2016 року (том 1, а.с.80) було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1. Умови проживання належні, відповідають встановленим нормам, санітарні норми не порушені. Для виховання та розвитку дитини створені умови: окрема кімната для відпочинку, ліжко, шафа для одягу, письмовий стіл, полиці для дитячих книжок, іграшки, одяг, тощо.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 13 вересня 2016 року № 382/1 (том 1, а.с.129) визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з мамою ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до малолітньої дитини та не перешкоджати один одному в участі у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно акту обстеження умов проживання від 03.11.2016 року (том 1, а.с.148) було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови для проживання дитини, є окрема кімната у дитини, є місце для навчання та відпочинку, є всі необхідна речі, меблі, іграшки.

Згідно акту обстеження від 27.11.2017 року житлово-побутових умов малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_2. Перевіркою було встановлено, що за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_6, 1962 року народження - власник житлового будинку, ОСОБА_7, 1963 року народження - його дружина, малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, а в АДРЕСА_2 проживають на даний час без реєстрації. Для дитини є окрема кімната, обладнана необхідними меблями, ліжком та зоною для гри.

Згідно довідки від 28.11.2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно відвідує Миронівський Центр Розвитку дитини «Зернятко» з 11 жовтня 2017 року по даний час.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка забезпечує належні умови проживання, виховання, розвиток дитини та забезпечена власним житлом, що підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов, а також те, що інтересам дитини приділяється першочергова увага, а саме дитина повинна мати певний час для відпочинку та сталий режим дня за місцем свого постійного проживання.

Разом з тим, спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на думку апеляційного суду визначений судом першої інстанції без урахування в повній мірі прав та інтересів малолітньої дитини та з відступом від засад рівності прав батьків на спілкування з дитиною, що вбачається з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Із тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Стаття 18 Конвенції ООН "Про права дитини" встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Статтями 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

При визначенні способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд враховує вік дитини, прихильність дитини до батька та матері, ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, ведення ними здорового способу життя та відсутність шкідливих звичок.

Суд першої інстанції, визначаючи способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 виключно за місцем її проживання з матір»ю ОСОБА_3 та відмовляючи у спілкуванні дитини з батьком за місцем проживання останнього та у наданні позивачу можливості їздити з дочкою на спільний відпочинок під час зимових та літніх канікул, що визначено рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 22 березня 2016 року № 95/4, не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_4, характеризується виключно позитивно та не має шкідливих звичок. Крім того, згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення судової психологічної експертизи від 05.08.2016 року (том 1, а.с.144-147) особливості виховної поведінки ОСОБА_2 впливають на емоційний стан дитини ОСОБА_4 позитивно. У ОСОБА_4 формується по-перше, відчуття благополуччя, по-друге, відчуття захищеності, по-третє, уявлення стосовно того, що правильно, а що ні, і, четверте, вона відчуває свою значимість в житті батька. За сукупністю особливостей виховної поведінки ОСОБА_2 є цілком сприятливим для забезпечення психологічного благополуччя його дитини ОСОБА_4 В цьому ж висновку судової психологічної експертизи надано характеристику індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_2 та зазначено, що він комунікабельний, доброзичливий, турботливий, співчуваючий; має багату уяву, просторове бачення, має сформований внутрішній самоконтроль, емоційний; мотивація на досягнення успіху; воліє спілкування у вузькому колі знайомих, відкритий до нової інформації; має сімейно-побутову направленість. При психологічному дослідженні ОСОБА_4, в тому числі в ситуації взаємодії з батьком ОСОБА_2, встановлено: під час взаємодії дитини з батьком вона прислухається до його слів і веде себе слухняно; коли батько тримає дитину на руках, вона обіймає його за шию і нахиляє голову в його бік, обличчя при цьому усміхається. Під час пропозиції цукерок, прислухаючись до слів батька, дитина взяла тільки одну. Коли дитина стала розгортати цукерку, батько запропонував їй спочатку витерти руки вологою серветкою, вона послухалась його, так і зробила, а коли з»їла шоколадку, то вже сама просила дати їй серветку. Це говорить про те, що дитина довіряє батькові, любить його.

Вищенаведені обставини є підставою для висновку про наявність в справі підстав для надання ОСОБА_2 можливості спілкуватися з дитиною за його місцем проживання та можливості брати дитину на відпочинок на 1 тиждень в зимовий та 2 тижні в літній період з метою оздоровлення, що насамперед відповідатиме інтересам малолітньої дитини та встановленому сімейним законодавством принципу повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, підстав для обмеження якого в суду в даній справі немає.

Вирішуючи питання про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, беручи до уваги вік дитини, стан її здоров»я, поведінку батьків, зважаючи на необхідність особистого спілкування дочки ОСОБА_4 з батьком для забезпечення повноцінного фізичного, морального та духовного розвитку дитини, та позитивний вплив на неї спілкування з батьком, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами, не спростованими відповідачем ОСОБА_3, апеляційний суд вважає за необхідне встановити наступні способи участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_4 та спілкуванні з нею: систематичні побачення щотижня - вівторок, четвер з 17:00 до 20:00 год., побачення в перші і треті вихідні дні місяця за місцем проживання батька, починаючи з 11:00 год. суботи до 17:00 год. неділі, за умови попередньої домовленості з матір'ю дитини ОСОБА_3 та з можливою зміною днів та годин спілкування за домовленістю між батьками дитини; спільний відпочинок ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_4 на 1 тиждень в зимовий період та 2 тижні в літній період - з метою оздоровлення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки висновки суду в частині визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2017 року в частині визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та в частині зобов'язання проводити спілкування з дитиною в присутності матері перші півроку спілкування - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею наступним чином: систематичні побачення щотижня - вівторок, четвер з 17:00 до 20:00 год.; побачення в перші і треті вихідні дні місяця за місцем проживання ОСОБА_2, починаючи з 11:00 год. суботи до 17:00 год. неділі, за умови попередньої домовленості з матір'ю дитини ОСОБА_3 та з можливою зміною днів та годин спілкування за домовленістю між батьками дитини; спільний відпочинок ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_4 на 1 тиждень в зимовий період та 2 тижні в літній період з метою оздоровлення дитини.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: