Рішення № 74295566, 24.05.2018, Тетіївський районний суд Київської області

24.05.2018 Провадження по справі № 2/380/129/18

Справа № 380/151/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

за участю адвоката: ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,082 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: АДРЕСА_2, посилаючись на те, що він на підставі Договору купівлі-продажу комплексу цегляного заводу, укладеного 29 вересня 2017 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98923194 від 29.09.2017 року є власником комплексу цегляного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 9568,3 кв.м., що складається із: контори літ. А площею 99,1 кв.м., матеріального складу літ. Б. площею 32,8 кв.м., бані літ. В. площею 60,6 кв.м., вбиральні літ. Г. площею 5,6 кв.м., навісу № 1 літ. Д площею 589,2 кв.м., навісу № 2 літ. Е площею 583,5 кв.м., навісу № 3 літ. Є площею 583,5 кв.м., навісу № 4 літ. Ж площею 546,0 кв.м., навісу № 5 літ.З площею 434,7 кв.м., навісу № 6 літ. И площею 112,1 кв.м., навісу № 7 літ. І площею 423,8 кв.м., навісу № 8 літ. Ї площею 541,4 кв.м., складу бетонного літ. Й площею 474,6 кв.м., навісу № 9 літ. К площею 523,2 кв.м., навісу № 10 літ. Л площею 414,9 кв.м., навісу № 11 літ. М. площею 380,7 кв.м., навісу № 12 літ. Н площею 358,6 кв.м., навісу № 13 літ. О площею 365,2 кв.м., складу (біля нової печі) літ. П площею 24,1 кв.м., нової печі літ. Р площею 833,8 кв.м., пункту загрузки вугілля літ. С площею 17,2 кв..м., нової формовки літ. Т. площею 336,9 кв.м., навісу № 14 літ. У площею 362,9, навісу № 15 літ. Ф площею 469,2 кв.м., навісу № 16 літ. Х площею 479,8 кв.м., майстерні літ. Ц площею 65,3 кв.м., старої формовки літ. Ч площею 99,6 кв.м., печі старої літ. Щ площею 350,0 кв.м., криниці № 1 .

Вказує, що даний комплекс розташований на земельній ділянці площею 5,082 га кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є приватною власністю та належить ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98723260 від 28.09.2017 року.

Враховуючи, відмову відповідача на підставі цивільно-правових угод передавати у власність вищевказану земельну ділянку, що унеможливлює вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, без будь-яких обмежень займатися господарською діяльністю з виробництва цегли, а також зважаючи на ризик відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, позивач змушений за захистом свого порушеного права звернутися до суду.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7. та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Зазначили, що оскільки позивач є власником комплексу цегляного заводу, який розташований на земельній ділянці приватної форми власності, то позовна вимога про визнання за ним права власності на зазначену земельну ділянку є обґрунтованою на підставі ч.1 ст.377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Окрім того, пояснили, що відповідно до сформованого витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на земельній ділянці площею 5,082 га кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» знаходиться комплекс цегляного заводу загальною площею 9568,3 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_2, що свідчить про те, що вказана земельна ділянка знаходиться під господарськими будівлями та спорудами. Зазначили, що відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року « Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають виключно сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Вважають, що поскільки спірна земельна ділянка знаходиться під господарськими будівлями і дворами, відповідно є несільськогосподарським угіддям, тому вона не підлягає паюванню та в минулому не паювалася.

Враховуючи, що на даний час проблемним залишається питання про те, чи підлягає застосуванню норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у земельних правовідносинах із спеціальним об᾽єктом - земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій розташована будівля та споруда, звертають увагу суду на те, що існує колізія норм між ст. 120 ЗК України , ст. 377 ЦК України та п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, для вирішення якої судом було залучено до участі у справі експерта з питань права, який підготував науково-правовий висновок про те, що правове регулювання земельних правовідносин у випадку переходу права власності на будівлі та споруди (як в порядку правонаступництва, так і при відчуженні будівель і споруд) в частині визначення юридичної долі земельної ділянки (під цими будівлями і спорудами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинно здійснюватися нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, які є спеціальними по відношенню до п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, що є загальним приписом.

Також зазначили, що 22.05.2018 року Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі «Зеленчук та Цицура проти України», який визнав, що мораторій на продаж землі згідно з позицією ЄСПЛ призвів до порушення прав людини та зобов᾽язав Україну скасувати мораторій на продаж землі, яке просили враховувати при ухваленні рішення у справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, про що надав суду заяву про визнання позову. (а.с.-140-141)

Залучений ухвалою суду до участі у справі експерт з питань права: кандидат юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - Земельне право; аграрне право; екологічне право, природоресурсне право, асистент кафедри земельного та аграрного права КНУ ім. Т.Шевченка ОСОБА_5 в судовому засіданні підготовлений ним науково-правовий висновок щодо наукового тлумачення і практичного застосування норм ст.ст. 120,152, п 15 Перехідних положень ЗК України 2001 року , ст.ст. 16,377 ЦК України щодо переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв᾽язку із набуттям права власності на будівлі та споруди, що розташовані на даній земельній ділянці від 03.05.2018 року підтримав та надав роз᾽яснення щодо сутності та змісту мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, в тому числі із урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.2018 року у справі «Зеленчук та Цицура проти України», об᾽єктів а також коло суб᾽єктів мораторію, на яких він розповсюджується, колізії між нормами ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та п.15 Перехідних положень ЗК України зазначив, що визнання права власності на земельну ділянку на підставі рішення суду не підпадає під поняття відчуження.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, роз᾽яснення експерта з питань права та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу комплексу цегляного заводу, укладеного 29 вересня 2017 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98923194 від 29.09.2017 року є власником комплексу цегляного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 9568,3 кв.м., що складається із : контори літ. А площею 99,1 кв.м., матеріального складу літ. Б. площею 32,8 кв.м., бані літ. В. площею 60,6 кв.м., вбиральні літ. Г. площею 5,6 кв.м., навісу № 1 літ. Д площею 589,2 кв.м., навісу № 2 літ. Е площею 583,5 кв.м., навісу № 3 літ. Є площею 583,5 кв.м., навісу № 4 літ. Ж площею 546,0 кв.м., навісу № 5 літ.З площею 434,7 кв.м., навісу № 6 літ. И площею 112,1 кв.м., навісу № 7 літ. І площею 423,8 кв.м., навісу № 8 літ. Ї площею 541,4 кв.м., складу бетонного літ. Й площею 474,6 кв.м., навісу № 9 літ. К площею 523,2 кв.м., навісу № 10 літ. Л площею 414,9 кв.м., навісу № 11 літ. М. площею 380,7 кв.м., навісу № 12 літ. Н площею 358,6 кв.м., навісу № 13 літ. О площею 365,2 кв.м., складу (біля нової печі) літ. П площею 24,1 кв.м., нової печі літ. Р площею 833,8 кв.м., пункту загрузки вугілля літ. С площею 17,2 кв..м., нової формовки літ. Т. площею 336,9 кв.м., навісу № 14 літ. У площею 362,9, навісу № 15 літ. Ф площею 469,2 кв.м., навісу № 16 літ. Х площею 479,8 кв.м., майстерні літ. Ц площею 65,3 кв.м., старої формовки літ. Ч площею 99,6 кв.м., печі старої літ. Щ площею 350,0 кв.м., криниці № .1 (а.с.-5-6)

Даний комплекс розташований на земельній ділянці площею 5,082 га кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є приватною власністю та належить ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98723260 від 28.09.2017 року. (а.с.-7)

Позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» із заявами, в яких просив розглянути його звернення та вжити заходів щодо переоформлення на нього права власності на земельну ділянку площею 5,082 га, кадастровий номер НОМЕР_2, проте отримував відмову, а тому змушений звертатися за захистом порушених прав до суду. (а.с.-24-25,142-143)

Відповідно до сформованого витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.04.2018 року вбачається, що на земельній ділянці площею 5,082 га кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» знаходиться комплекс цегляного заводу загальною площею 9568,3 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_2, що свідчить про те, що вказана земельна ділянка знаходиться під господарськими будівлями та спорудами.(а.с.-169-171)

Таким чином, поскільки спірна земельна ділянка знаходиться під господарськими будівлями і дворами, відповідно є несільськогосподарським угіддям, тому вона не підлягає паюванню та в минулому не паювалася.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність» № 720/95 від 08.08.1995 року паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя. Несільськогосподарські угіддя (господарській шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України встановлено що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями ч.1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об᾽єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вищевикладене узгоджується із постановою Верховного Суду України у цивільних справах № 6-253цс16 та № 6-2225цс16.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до частин 1,2,4 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Водночас підпунктом «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок метою надання їх інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

З цього приводу суд погоджується із науково-правовим висновком щодо того, що правове регулювання земельних правовідносин у випадку переходу права власності на будівлі та споруди (як в порядку правонаступництва, так і при відчуженні будівель та споруд) в частині визначення юридичної долі земельної ділянки (під цими будівлями та спорудами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинно здійснюватися нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, які є спеціальними по відношенню до п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, що є загальним приписом.

Враховуючи вищевикладене, перехід права власності на несільськогосподарські угіддя (як в порядку правонаступництва, так і при відчуженні будівель та споруд) не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення (п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України), оскільки і буквальне і цільове тлумачення положень про мораторій вказує, що він не поширюється на випадки відчуження землі разом із будівлями, які регулюються спеціальними нормами законодавства (ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України), що мають пріоритет застосування до спірних правовідносин ніж загальні норми. (п.15 розділу Х «Перехідні положення ЗК України).

Наведеної вище правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають із земельних правовідносин (постанови ВСУ України від 20.06.2006 року у справі № 3/268 та від 31.10.2006 року у справі № 387/13-05), Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають із земельних правовідносин (постанови від 26.04.2007 року у справі № 541/12-05, від 15.04.2008 року у справі № 5/137, від 10.07.22008 року у справі №9/370-07, які були залишені без змін Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України, апеляційним судом Кіровоградської області при здійсненні апеляційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають із земельних правовідносин ( ухвала від 12.10.2010 року у справі № 22-4223/2010.

22.05.2018 року Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі «Зеленчук та Цицура проти України», в якому ЄСПЛ вимагає скасувати земельний мораторій, бо він порушує право людини розпоряджатися своє власністю, гарантоване статтею 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, а також статтею 41 Конституції України та замінити його дієвою моделлю ринку землі, на розсуд України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 152,153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене обґрунтування, а також те, що позивач набув право власності на вищевказані будівлі і споруди разом із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.1,2,4,22,41Конституцією України,ст.ст.120,152,153 ЗК України,ст. 377 ЦК України, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95, ст.ст.5,13, 89,206,263-265,354 ЦПК України, Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.05.2018 року у справі «Зеленчук та Цицура проти України», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 04053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 5,082 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області.

Суддя: Т. П. Косович