Постанова № 74295554, 24.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/942/17 Головуючий у І інстанції Бойко М. Г.Провадження № 22-ц/780/450/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 24.05.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Лівінського С.В., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

20 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь борг за договором позики в сумі 1 480 290 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 05 січня 2014 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у ОСОБА_5 у позику кошти в сумі 30 000 доларів США.

Термін дії позики 2 роки, тобто до 05 січня 2016 року. Кошти отримані позичальниками під відсотки в розмірі 1 000 доларів США в місяць.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем першої черги після ОСОБА_5 була його мати ОСОБА_6. Однак, мати після відкриття спадщини не встигла її прийняти і теж померла.

Тому право на прийняття спадщини перейшло до ОСОБА_4, в порядку спадкової трансмісії, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 травня 2017 року.

Однак, в особистих бумагах ОСОБА_5 позивач виявила розписку відповідачів про позику коштів.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 до неї, як спадкоємця за законом, перейшли всі права та обов'язки, як кредитора за вищенаведеною борговою розпискою.

На її усне звернення відповідачі повернути кошти в добровільному порядку відмовилися.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 1 480 290 грн. та вирішено питання відшкодування судових витрат.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також визнання стороною відповідача, що боргова розписка була складена саме відповідачами, які і отримували грошові кошти у позику, діючи за взаємною згодою як подружжя, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просять рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 05 січня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі договору позики отримали від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США ( а.с. 172 ).

ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов'язалися кожного 05 числа наступного місяця віддавати відсотки в розмірі 1 000 доларів США, термін дії позики два роки з моменту підписання, тобто - до 05 січня 2016 року ( там же ).

Відповідачі по справі визнають факт отримання ними коштів в борг.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_6, яка прийняла спадщину після нього, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки 26 квітня 2016 року померла ( а.с. 68, 71, 89, 98 ).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_4, яка в установленому законом порядку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 травня 2017 року, виданого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. по спадковій справі №521/2016 ( а.с. 7 ).

Оскільки відповідачі відмовилися повертати грошові кошти, 20 липня 2017 року позивач звернулася до суду із названим позовом ( а.с. 3-4 ).

На підтвердження позовних вимог позивач надала розписку та навела розрахунок заборгованості за правочином, відповідно до якого сума заборгованості, станом на 12 липня 2017 року, становить 1 480 290 грн., виходячи із суми боргу за тілом позики - 30 000 доларів США, відсотків - 27 000 доларів США у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 12 липня 2017 року ( як, зазначає позивач 27 місяців ) та курсу долара - 1 долар США - 25,97 грн. ( там же, а.с. 4 ).

Разом з цим, при розгляді даної справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на переконання апеляційного суду, позивачем, як належним правонаступником за названим правочином, що визнали і відповідачі, у відповідності до ст. 512, 1216, 1218, 1219, 1276 ЦК України правомірно заявлено позов про стягнення заборгованості.

При цьому, суду першої інстанції відповідачами надано розписку про повернення ОСОБА_5 боргу: 06 лютого 2014 року в розмірі 4000 доларів США, 25 лютого 2014 року - 4000 доларів США, 18 травня 2014 року - 4000 доларів США, 06 серпня 2014 року - 2 300 доларів США, 21 серпня 2014 року - 4 200 доларів США, 12 жовтня 2014 року - 4 650 доларів США, 22 листопада 2014 року - 2000 доларів США, що в сукупності становить 25 150 доларів США ( а.с. 175 ).

При апеляційному розгляді на підтвердження отримання ОСОБА_5 грошових коштів в названих розмірах ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року призначено по справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступне запитання: Чи виконані підписи в графі «Підпис» розрахунку по займу самим ОСОБА_5 чи іншою особою? ( а.с. 181-182 ).

Разом з цим, позивачем двічі отримано клопотання експертів про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи ( а.с. 186, 188, 191, 193, 194 ).

При цьому, ОСОБА_4 судом роз'яснено її право щодо заявлення клопотання про витребування необхідних матеріалів з відповідних архівів ( а.с. 193 ).

Однак, 11 травня 2018 року до Апеляційного суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали даної справи з повідомленням про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненадходженням необхідних матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи ( а.с. 197 ).

При цьому, відповідно до положень ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відтак, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визнати належність підпису ОСОБА_5 в розрахунку по займу ( а.с. 175 ), що свідчить про отримання ним коштів від відповідачів, в названих розмірах.

Судом не приймається до уваги повернення грошових коштів за розрахунком по займу від 23 грудня 2014 року в розмірі 1 350 доларів США, оскільки, у відповідній графі відсутній підпис ОСОБА_5.

Таким чином, відповідачами в період з 06 лютого по 22 листопада 2014 року було сплачено за правочином борг в розмірі 25 150 доларів США, при цьому, з них 10 000 доларів США - погашенні відсотки, за 10 місяців в цей період, відповідно до умов правочину та 15 150 доларів США - повернення тіла позики.

Відтак, з точки зору суду апеляційної інстанції, підлягають задоволенню позовні вимоги в наступних розмірах:

щодо повернення тіла кредиту в розмірі 14 850 ( 30 000 - 15 150 ) доларів США,

щодо повернення відсотків за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 12 липня 2017 року, з врахування ст. 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог, в розмірі 17 000 ( 1 000 х 27 - 10 000 ) доларів США.

Окрім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі №6-284цс17 від 01 березня 2017 року, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, на день ухвалення судового рішення курс долара США становить 2608,1533 грн. за 100 доларів США ( а.с. 211 ), проте, позивач просить стягнути заборгованість за курсом 1 долар США - 25,97 грн., що не суперечить ст. 13 ЦПК України та відповідно становить 14 850 доларів США, що еквівалентно 385 654,50 ( 14 850 х 25,97 ) грн. - тіло позики, 17 000 доларів США, що еквівалентно 441 490 ( 17 000 х 25,97 ) грн. - відсотки.

За таких обставин, суд першої інстанції, в повній мірі вищезазначеного не врахував та без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 512, 526, 1046, 1048-1050, 1216, 1218, 1219, 1276 ЦК України, ст.ст. 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення, неправильно прийшов до висновку про задоволення позову в повному розмірі.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про необхідність застосування курсу долара на рівні 15,7686 грн. за 1 долар США, що боргова розписка не містила обов'язку повернення грошових коштів, нарахування відсотків закінчується із дією самого договору, відсутність доказів заміни кредитора, необхідність стягнення відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, правового значення для правильного вирішення спору не мають і, у даному разі, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, як того просять апелянти.

Тим паче, що відповідачі не спростовують факт укладення договору позики, а лише не погоджуються із розміром заявленої за позовом заборгованості.

Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог за їх обґрунтованістю, визначеною апеляційним судом, на підставі положень ст. 374, 379 ЦПК України та ст.ст. 512, 526, 1046, 1048-1050, 1216, 1218, 1219, 1276 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 109, 141, 263 ЦПК України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, судовий збір по 293,92 грн., з кожного.

При цьому, відсоток задоволених вимог складає 55,88% ( 827 144,50 : 1 480 290 х 100 ), виходячи із того, що до задоволення підлягає 827 144,50 ( 385 654,50 + 441 490 ) грн. при заявлених вимогах у 1 480 290 грн.

Відповідно, розмір судового збору до суду першої інстанції складає 8 000 ( 1 600 х 5 ), а до суду апеляційної інстанції - 8 800 ( 8 000 х 110 : 100 ) грн.

Відтак, розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 становить 4 470,40 ( 8 000 х 55,88 : 100 ) грн.,

При цьому, зазначену суму слід зменшити на суму судового збору за подачу відповідачами апеляційної скарги відповідно до задоволених апеляційних вимог у пропорції 44,12 ( 100 - 55,88 ) %, що у грошовому виді становить - 3 882,56 ( 8 800 х 44,12 : 100 ) грн.

Таким чином, слід стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір по 293,92 ( 4 470,40 - 3 882,56) : 2 ) грн., з кожного.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 141, 263, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 385 654,50 грн., відсотки - 441 490 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір по 293,92 грн., з кожного.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.В. Лівінський

Л.П. Сушко