Постанова № 74295545, 24.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6226/17 Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/1970/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 47 24.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення органу опіки та піклування у справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, третя особа: Броварська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про скасування розпорядження, визначення місця проживання дитини й порядку участі батьків у вихованні дітей, захист прав та інтересів дітей,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, третя особа: Броварська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про скасування розпорядження, визначення місця проживання дитини й порядку участі батьків у вихованні дітей, захист прав та інтересів дітей.

До позовної заяви ОСОБА_2 було долучено заяву, в якій у порядку частини третьої статті 159 СК України позивачка просила зупинити, до вирішення спору по суті, виконання рішення органу опіки та піклування - розпорядження № 888 від 18 вересня 2017 року Броварської районної державної адміністрації Київської області в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та в частині визначення графіку спілкування дітей між собою: ІІ, ІV вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення органу опіки та піклування відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою про відмову у зупиненні виконання рішення органу опіки та піклування, позивачка ОСОБА_2 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою її заяву про зупинення виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення справи по суті - задовольнити.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали та з викладених в ній підстав просили про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечив та просив ухвалу суду залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи в апеляційному суді просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом ухвали.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при вирішенні питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині першій ст. 152 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види. У справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Згідно із частиною третьою статті 159 СК України за заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Враховуючи викладене, зупинення судом рішення органу опіки та піклування, за вмотивованою заявою сторони до вирішення судом спору є заходом забезпечення позову в розумінні ст. 151, 152 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконання оскаржуваного рішення органу опіки та піклування від 18 вересня 2017 року за №888.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. При цьому однією з вимог позовної заяви ОСОБА_2 є визнання незаконним та скасування розпорядження № 888 від 18 вересня 2017 року Броварської районної державної адміністрації Київської області в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та в частині визначення графіку спілкування дітей між собою, тому застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання зазначеного рішення органу опіки та піклування, про що просить в заяві ОСОБА_2, не відповідатиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до її незгоди з розпорядженням Броварської районної державної адміністрації №888 від 18 вересня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді: