Рішення № 74294863, 26.04.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5029/17

провадження № 2/361/415/18

26.04.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1,за участю секретаряОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 районне споживче товариство, про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що раніше була оформлена як СПД та орендувала приміщення ковбасного цеху в с. Пухівка, по вул. Леніна (Жовтнева 1- Броварського р-ну, Київської обл., згідно договору оренди від 25.06.2011 р., укладеному з ОСОБА_5 районним споживчим товариством, на балансі якого на й час знаходилося приміщення ковбасного цеху. Строк дії договору встановлений на три роки, тобто був чинний до 20.06.2014 р., договір сторонами не розривався. Позивач орендувала приміщення ковбасного цеху понад 11 років. У 1994 році виконане переобладнання будівлі магазину «Продтовари № 4» у с. Пухівка на два різних за призначенням об'єкта, а саме магазину «Продтовари» з входом вул. Леніна, та ковбасного цеху з окремим входом з вул. Жовтневої. Ці два приміщення різні по суті та за призначенням з окремими входами, перегороджені між собою капітальною стіною, хоча вони і розташовані в одній будівлі. З серпня 2011 р. та по даний час ОСОБА_3 особисто та через своїх представників не могла здійснювати своє право володіння і користування орендованим приміщенням ковбасного цеху, оскільки цьому перешкоджала особисто ОСОБА_4, яка була на той час головою споживчого товариства «Придеснянське».

Свої незаконні дії ОСОБА_4 мотивувала тим, що вона є власником приміщення магазину «Продтовари», яке знаходиться по вул. Леніна, 1, в с. Пухівка Броварського р-ну., Київської обл., і не частини будівлі, а всієї будівлі, в тому числі і приміщенням ковбасного цеху.

На протязі усього часу користування вказаним приміщенням ковбасного цеху позивачем та її чоловіком придбано значну кількість речей та обладнання, які знаходилися у вказаному приміщенні ковбасного цеху та на прилеглій території, та загальна вартість яких складає 947 599 (дев’ятсот сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн.

Вказані речі та обладнання придбані позивачем за період з 2001 року по 2010 рік за власні кошти та належать їй на праві приватної власності. Однак, ОСОБА_4Л, захопивши приміщення магазину та ковбасного цеху, речі та обладнання позивачу не повернула і по даний час. Крім цього, відповідач розпорядилась вказаними речами на власний розсуд, та їх уже на території ковбасного цеху не має. ОСОБА_4 уникає зустрічей, тому позивач неодноразово направляла поштою на усі відомі її адреси відповідні листи з вимогою повернути її речі та обладнання, або сплатити грошову компенсацію їх вартості, але відповіді не отримала.

У наслідок таких незаконних дій ОСОБА_4, позивач понесла збитки і їй спричинена матеріальна шкода, оскільки на купівлю вказаних речей та обладнання вона витратила великі кошти.

Так як на даний час відповідач не може повернути позивачу її речі та обладнання в натурі то ОСОБА_3 вважає за необхідне стягнути з неї грошову компенсацію їх вартості у розмірі 947 599 (дев’ятсот сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, у зв’язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, про що також зазначила у відзиві на позовну заяву. 26 квітня 2018 року до початку судового засідання представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подала заяву, в якій просила відкласти розгляд справи, однак не зазначила поважності причин неявки у судове засідання та на підтвердження таких причин не надала будь-яких доказів.

Представник третьої особи ОСОБА_5 районного споживчого товариства у судове засідання не з’явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином. До початку судового засідання надала листа, в якому просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до акту прийому-передачі основних засобів, складеного 04 липня 2011 року комісією ОСОБА_5 районного споживчого товариства, на підставі Постанови правління ОСОБА_5 районного споживчого товариства від 04 липня 2011 року «Про надання основних засобів в оренду» голова правління ОСОБА_5 районного споживчого товариства ОСОБА_8 здає, а СПД ОСОБА_3 в особі ОСОБА_9 приймає приміщення за адресою: с. Пухівка, вул. Жовтнева, буд. –А, загальною площею 234,54 кв.м., а саме: приміщення виробничого цеху – 183,5 кв.м., та складське приміщення – 51,04 кв.м., та наступне майно: вентилятор – 1 шт., холод.камера б/компресора – 1 шт., електродвигун – 1 шт., електроплита – 1 шт., димосос – 1 шт. для здійснення виробничої діяльності у стані, що відповідає умовам використання його за призначенням. Зазначене майно передається згідно з умовами Договору оренди об’єкта нерухомості від 25 червня 2011 року (а.с. 27).

Із матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2011 року комісією у складі: ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 складено акт інвентаризації основних засобів, зі змісту якого вбачається, що згідно акту технічного огляду (а.с. 28) комісією проведена інвентаризація основних засобів, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_9, та які знаходяться в окремому приміщенні ковбасного цеху, з окремим входом з вул. Жовтневої, який розташований у будівлі магазину «продмаг» за адресою: Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Леніна, 1 (а.с. 29).

У вищевказаному акті наведений перелік основних засобів, їх кількість та ціна. Загальна вартість основних засобів станом на 05.07.2011 рік складає 336 900 (триста тридцять шість тисяч дев’ятсот) грн., що становить за курсом НБУ 42 263 (сорок дві тисячі двісті шістдесят три) дол. США.

На підтвердження придбання викладених у акті інвентаризації основних засобів позивачем додано до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів, накладних, товарних чеків, рахунку-фактури та квитанції (а.с. 14-25).

Відповідно до звіту про оцінку майна, здійсненого витратно-порівняльним методом, та складеного 08 листопада 2016 року експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіріков консалт» ОСОБА_13 ринкова вартість вищевказаного майна – обладнання та устаткування у кількості 44 одиниць на дату оцінки складає 947 599 (дев’ятсот сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. (а.с. 30-38).

Матеріалами справи встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа про визнання ОСОБА_5 споживчого товариства банкрутом.

У січні 2011 року ухвалою Господарського суду Київської області затверджено мирову угоду між боржником ОСОБА_5 міським споживчим товариством та кредиторами, у тому числі і споживчим товариством «Придеснянське», відповідно до умов якої споживче товариство «Придеснянське» набуває право власності на магазин «Продтовари», що розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Леніна, 1 (а.с. 59-61).

19 січня 2011 року між ОСОБА_5 міським споживчим товариством та споживчим товариством «Придеснянське» складено акт про те, що на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 12 січня 20011 року у справі № 247/3б-98/2/11, якою затверджено мирову угоду від 28 вересня 2010 року арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_5 міського споживчого товариства ОСОБА_14 передав, а голова правління споживчого товариства «Придеснянське» ОСОБА_4 прийняла у власність в цілому нежитлову будівлю магазину «Продтовари № 4» за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Леніна, 1, загальною площею 256,30 кв.м. до складу якого входить: А магазин – 256,3 кв.м., Б – навіс, В-вбиральня, N – огорожа. Відповідно до звіту про оцінку майна, здійснену приватним підприємством «Актив плюс», ринкова вартість об’єкту вказаного майна становить 261 100 (двісті шістдесят одна тисяча) грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку ОСОБА_5 міського споживчого товариства вартість нежитлової будівлі – магазину «Продтовари № 4» становить 74 953,25 грн. Також, зі змісту вказаного акту вбачається, що з моменту його підписання вказане майно переходить у власність Споживчого товариства «Придеснянське» (а.с. 62).

Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2012 р. голова правління споживчого товариства «Придеснянське» ОСОБА_4 направила на адресу ФОП «Сторожук» ОСОБА_3 письмову заяву, в якій зазначила, що до Споживчого товариства «Придеснянське» на підставі ухвали суду перейшло право власності на нежитлову будівлю магазину «Продтовари № 4» за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Леніна, 1, загальною площею 256,30 кв.м. до складу якого входить: А магазин – 256,3 кв.м., Б – навіс, В-вбиральня, N – огорожа. На момент розгляду справи будь-якого договору оренди чи суборенди між споживчим укладено не було. Тому, у зв’язку із відсутністю будь-яких правових підстав користування приміщенням магазину «Продтовари № 4», споживче товариство «Придеснянське» просить ОСОБА_3 звільнити приміщення від речей (обладнання, устаткування, різноманітних інших предметів) (а.с. 69-70).

21 січня 2012 року між арбітражним керуючим, виконуючим обов’язки голови правління ОСОБА_5 міського споживчого товариства ОСОБА_14 та головою споживчого товариства «Придеснянське» ОСОБА_4 складено акт про те, що ОСОБА_14 передав, а ОСОБА_4 прийняла наступне майно: вентилятор – 1 шт., холодильна камера – 1 шт., електродвигун – 1 шт., електроплита – 1 шт., димосос – 1 шт. (а.с. 66).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 07.06.2016 р., 15.07.2016 р. та 01.09.2016 р. зверталася до ОСОБА_4 із письмовими вимогами, в яких просила повернути належне їй майно (а.с. 6-8).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що з 2009 р. по 2011 р. працювала продавцем у магазині, який орендував ОСОБА_9 У вказаному приміщенні був офіс, цех, трансформатор. Приміщення було обладнане всім необхідним для здійснення діяльності. У 2011 р. приїхали в магазин, однак виявили, що замки в його дверях змінені. Хто та при яких обставинах їх змінював свідку не відомо. Свідок особисто відповідача не знає, однак бачила візуально.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_3, він доводиться їй зятем. З 2010 року свідок працював водієм на підприємстві у ковбасному цеху. На території підприємства був офіс на дві кімнати, який належав ОСОБА_3 На території підприємства також була охорона. Всі належні речі та обладнання, які належали ОСОБА_3 забрати із підприємства остання не змогла, оскільки у 2011 року коли свідок та решта працівників приїхали на роботу, виявили, що замки були змінені. Як їм сказали, то їх змінила ОСОБА_4 зі своїм сином.

Свідок ОСОБА_16, яка є донькою позивача, пояснила, що з 2008 року до 2011 року працювала помічником у позивача. Наприкінці літа у 2011 р. сім’я ОСОБА_4 перешкоджали входити на територію підприємства, при цьому відповідач говорила, що вона є власницею. За таких обставин, позивач викликала наряд міліції. На вказаній території була особиста електростанція позивача, офіс та багато інших речей, які позивач придбала за свої кошти для здійснення своєї підприємницької діяльності. Позивачем вчинялися дії щодо повернення належних їй речей, направлялися відповідачу рекомендовані листи із вимогами про повернення таких речей.

У судовому засіданні ОСОБА_17 пояснила, що працювала у позивача на підприємстві в’язальницею. У 2011 році вона прийшла на роботу, однак не могла туди потрапити, оскільки замки у приміщення були змінені. Свідок чула, що замки змінила ОСОБА_4, особисто відповідача свідок не знає, лише чула про неї. Де наразі знаходяться речі позивача свідку не відомо. Документи, які б свідчили про те, що позивач була власником приміщення, свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_18, який є братом позивача, пояснив, що працював на підприємстві позивача коптильником з 1991 року. На території приміщення був офіс. Речі, які перебували в офісі, належали ОСОБА_3 У літку 2011 року відповідач не допустила ні свідка, ні інших працівників до робочих місць, замки у дверях були змінені. Свідку не відомо, хто змінював замки.

Як передбачено ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідність до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач, посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України, просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду в розмірі грошової компенсації вартості майна на суму 947 599 (дев’ятсот сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При розгляді даної справи стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження будь-яких неправомірних дій ОСОБА_4, які спричинили завдання матеріальної шкоди позивачу.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладені обставини, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. Зокрема, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме відповідач ОСОБА_4 перешкоджала позивачу у здійсненні її права володіти і користуватися належним майном, тому безпідставною є вимога про стягнення із відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості майна у розмірі 947 599,00 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 317, 321 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 районне споживче товариство, про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Петришин