Рішення № 74294841, 29.05.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/784/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Восьмого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області, третя особа – Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області, про визнання права власності на житло за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1979 році керівництвом Професійної пожежної частини № 58 Управління Державної пожежної охорони ГУВД в Київській області її /позивачки/ батьку ОСОБА_2, який працював на будівництві об»єктів пожежної охорони, із сім»єю, була надана квартира № 2 по вул. Соборності (раніше Калініна),1 в смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області.

Згідно листа в.о. начальника управління ДПО ГУУВД в Київській області від 09 листопада 2000 року № 9/4/К-29, ППЧ № 58, смт. Клавдієво, у своєму складі службового житла не має.

До 2003 року на вказану квартиру не було жодних документів, і лише у 2003 році, відповідно до ОСОБА_3 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта – пожежного депо № 58 ГУ ПБ МНС Київської області в смт. Клавдієво по вул. Калініна,1, затвердженого розпорядженням голови Бородянської РДА № 418 від 12 вересня 2003 року, зазначене пожежне депо № 58 було прийняте в експлуатацію, в тому числі і житлова добудова, загальною площею 82,8 кв.м., яка складається із двох квартир: одна, загальною площею 40,5 кв.м (житлова 24,9 кв.м.), в якій проживає вона /ОСОБА_1М./, і друга, загальною площею 42,3 кв.м. (житлова 25,7 кв.м.), в якій проживає ОСОБА_4

У спірній квартирі з 1979 року проживала її /позивачки/ сім»я у складі: батька – ОСОБА_2, матері – ОСОБА_5, її /позивачки/, та ОСОБА_6 ОСОБА_4 час з 1979 року по 2018 рік вони сплачували і зараз сплачує вона /ОСОБА_1М./ за користування комунальними послугами у вказаній квартирі.

19 червня 2002 року помер її /ОСОБА_1М./ батько – ОСОБА_2, а 09 квітня 2015 року – мати ОСОБА_5, брату – ОСОБА_6 з 01 липня 2010 року встановлено інвалідність 1-ї групи і він потребує постійного стороннього догляду, на сьогоднішній день знаходиться на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року у Бородянському будинку інтернаті.

На даний час у квартирі № 2 по вул. Соборності (раніше Калініна),1 в смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області проживає лише позивачка, загальний строк її проживання у цій квартирі складає більше 38 років, але з вини відповідача у даній квартирі вона не зареєстрована.

Вважає, що оскільки вона /позивачка/ добросовісно заволоділа чужим майном (майном відповідача, зазначеною квартирою) і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно володіти даною квартирою, то, посилаючись на положення ст. 335,344 ЦК України, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на цю квартиру.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року було відкрито провадження по даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідачу роз»яснено його право подати до суду у визначений в ухвалі термін відзив на позов, а третій особі – пояснення.

16 квітня 2018 року відповідачем було надано відзив на позов, в якому останній просив відмовити позивачці у задоволенні її позову, оскільки ОСОБА_1, проживаючи у спірній квартирі більше 38 років, не могла не знати про те, що вона володіє чужим нерухомим майном, фактично мешкає у будівлі пожежної частини, діючої за своїм професійним спрямуванням, балансоутримувачем якої є 8-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Київській області, і тому, у даному випадку, не можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивачка просить визнати право власності за набувальною давністю, добросовісним, а проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі не є підставою для визнання за нею права власності за набувальною давністю на цю квартиру.

17 квітня 2018 року представник третьої особи – Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області подав до суду пояснення на позов, а 26 квітня 2018 року – уточнення до даних пояснень, якими, у вирішенні питання визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру за набувальною давністю фактично поклався на розсуд суду, одночасно зазначивши, що статус приміщень за адресою: смт. Клавдієве Бородянського району Київської області, по вул. Соборності (раніше Калініна),1, не визначений, фактично це одноповерхова споруда пожежної частини з житловою добудовою на 2 квартири, балансоутримувачем якої є державна установа 8 ДПРЗ, яка має використовувати зазначену добудову пожежного депо 58 ППЧ згідно цільового призначення та в рамках своїх повноважень. Рішенням Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 13 червня 2006 року за № 169 та № 77 від 28 квітня 2015 року було вирішено закріпити за родиною ОСОБА_5 житлову площу АДРЕСА_1, яка була надана у користування її родині 32-ю самостійною державною пожежною частиною. Селищною радою була видана довідка від 12 жовтня 2015 року № 1845 про те, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживає у квартирі № 2 за вказаною адресою, починаючи з 1979 року, та селищна рада не заперечує проти реєстрації та постійного проживання останньої у цій квартирі, одночасно розуміючи, що факт фактичного проживання позивачки без реєстрації та підтверджуючих документів щодо законних підстав володіння квартирою № 2 при 58 ППЧ відповідно до вимог зазначених у позові, не має юридичного значення. На даний час Клавдієво-Тарасівська селищна рада не може вирішити питання про надання родині ОСОБА_1 іншого житла.

В судовому засіданні позивачка та її представник – адвокат ОСОБА_7 позов підтримали та викладене в ньому підтвердили.

Представники відповідача – ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнали, щодо його задоволення заперечували, посилаючись на викладені у відзиві на позов доводи.

Представник третьої особи – Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилась, просила справу розглядати без її участі.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачка, починаючи з 1979 року проживає без реєстрації у квартирі № 2 по вул. Соборності (раніше Калініна),1, в смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, яка була надана у 1977 році керівництвом Професійної пожежної частини № 58 Управління Державної пожежної охорони ГУВД в Київській області для тимчасового проживання її /позивачки/ батьку ОСОБА_2, який працював на будівництві об»єктів пожежної охорони, із сім»єю, без права прописки, що підтверджується матеріалами справи /а.с. 9-10,13,15-16,18,65/ та визнається сторонами.

Як зазначила позивачка в судовому засіданні та що підтверджується копією акту обстеження помешкання, складеного 24 липня 2015 року за участю комісії по благоустрою Клавдіївської селищної ради Бородянського району Київської області /а.с.15/, у вказаній квартирі з моменту її надання ОСОБА_2 постійно проживали без реєстрації ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_5 та їх діти – позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_6

19 червня 2002 року ОСОБА_2 помер /а.с.11/ і після його смерті рішенням № 169 виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області від 13 червня 2006 року вказану квартиру було закріплено за ОСОБА_5, яка в ній проживала до дня смерті /а.с.19,33/.

09 квітня 2015 року ОСОБА_5 померла /а.с. 12,20/ і у квартирі залишились проживати позивачка з братом ОСОБА_6, якому з 01 липня 2010 року встановлено першу групу інвалідності довічно, а, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року останнього визнано недієздатним та призначено його опікуном заклад соціального захисту населення /а.с. 14,30/. Зі слів позивачки, на даний час її брат ОСОБА_6 перебуває в Бородянському будинку інтернаті.

Рішенням № 77 від 28 квітня 2015 року виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області було закріплено за ОСОБА_1 житлову площу по вул. Калініна, 2-а (квартира № 2) в смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, яка була надана у користування її родини 32-ю самостійною державною пожежною частиною смт. Бородянка /а.с.32/.

В судовому засіданні позивачка зазначила, що на підставі ст. 344 ЦК України, у зв»язку з тим, що вона більше 38 років постійно проживає у вказаній квартирі, користується нею, проводить поточні ремонті роботи, сплачує комунальні послуги, хоча з вини відповідача всі ці роки не має офіційної реєстрації у цій квартирі, даною квартирою вона заволоділа добросовісно, то за нею /ОСОБА_1М./ має бути визнано право власності на дану квартиру за набувальною давністю.

Як вбачається з копії технічного паспорту на громадський будинок за адресою: вул. Соборності (Калініна),1, смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області /а.с. 87-96/, та акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта /а.с. 97-101/, вказаний будинок є будівлею пожежного депо № 58 ГУ ПБ МНС Київської області, яка була прийнята в експлуатацію, як об»єкт закінчений будівництвом, 12 вересня 2003 року. Дана будівля має житлову добудову, поділену на 2 квартири, однією з яких є квартира, у якій проживає позивачка.

Як вбачається з копії ОСОБА_8 з Єдиного реєстру об»єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України 27 квітня 2018 року, копій Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14 травня 2018 року, будівля пожежного депо 58-ДПРЧ (пожежне депо А, оглядова вежа А1, житлова прибудова А2), за адресою вул. Соборності, 1, смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, є державною власністю, перебуває на балансі 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що за адресою вул. Поштова, 1, смт. Бородянка Київської області, яке має право оперативного управління зазначеною будівлею /а.с. 129-130,142-143/.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, а оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 р., то норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р.

Відповідно до п.9,11 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи викладене, суд погоджується, що позивачка з 1979 року відкрито та безперервно володіє вказаною квартирою, але встановлені обставини справи дають підстави вважати, що позивачка знала і знає, що дана квартира є частиною будівлі пожежного депо 58-ДПРЧ, яке є державною власністю та перебуває на балансі 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, статусу службового житла зазначена квартира не має, ні її /позивачку/, ні брата, ні за життя її батьків не було зареєстровано в цій квартирі, про що свідчать неодноразові звернення батька позивачки, та її /позивачки/ про надання дозволу на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі /а.с. 34-39,60-61,65,102,104/, а тому суд вважає, що у даному випадку не можна вважати що позивачка добросовісно заволоділа спірною квартирою.

Крім того, дану квартиру було надано лише у користування її /ОСОБА_1М./ батьку, жодних ордерів останньому за життя не видавалося, позивачці ж було надано право тільки на проживання у цій квартирі, ордерів на жиле приміщення вона також не отримувала, щодо вирішення питання передачі їй у власність даної квартири вона зверталась лише до відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки спірна квартира не є безхазяйним майном, а відкрите, безперервне проживання ОСОБА_1 у цій квартирі з дозволу належного володільця не може бути підставою для визнання за нею права власності за набувальною давністю на дану квартиру, то у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.328, 335, 344 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Восьмого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області, третя особа – Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області, про визнання права власності на житло за набувальною давністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області.

Повне рішення суду складено 25 травня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_3