Вирок № 74294016, 29.05.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1148/14-к

Провадження №: 1-кп/0343/33/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Лицура І.М.,

з участю: секретаря судових засідань - Бойків В.П.,

прокурорів - Мельника В.М. та Чекан Н.М.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

захисника - Желізняк Л.Б.,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження № 4201309000000133 від 21.10.2013 року про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого начальником відділу внутрішньої безпеки при ДФС в Тернопільській області, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 пред»явлено обвинувачення в одержанні хабара службовою особою, яка зааймає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, за наступних обставин:

Наказом голови ДПА України № 708-о від 21.05.2010 року ОСОБА_6 було призначено на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області Управління внутрішньої безпеки ДПА України. Відповідно до затвердженого положення про ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області, начальник відділу несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за організацію якісного та ефективного виконання завдань і функцій, передбачених цим положенням, в тому числі ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби та здійснення контролю за їх проведенням. Таким чином, ОСОБА_6 постійно здійснював функції представника влади, та згідно з положеннями Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України був службовою особою. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_6 був працівником правоохоронного органу. Свої службові повноваження ОСОБА_6 використовував у злочинних цілях за наступних обставин. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. У зв'язку з цим, в період з 04.08.2010 року по 31.08.2010 року Долинською оДПІ проводилась виїздна позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Приблизно в цей же час старший оперуповноважений ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВБ ДПА України ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про наявність у нього оперативної інформації про умисне доведення керівництвом Долинського ВУВКГ підприємства до банкрутства та особисте сприяння в цьому окремих працівників Долинської оДПІ. ОСОБА_6, переслідуючи корисливі мотиви, діючи умисно та всупереч інтересів служби, з метою отримання незаконної наживи й створення умов, за яких можливе ініціювання проведення додаткових перевірок податкового законодавства, володіючи достовірною інформацією про родинні стосунки директора Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 та заступника начальника Долинської оДПІ ОСОБА_8, 11.08.2010 року дав вказівку своєму підлеглому працівнику - старшому оперуповноваженому ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_7 взяти участь в проведенні вказаної перевірки, контролювати хід її проведення, виявляти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства та фіксувати можливі порушення працівників Долинської оДПІ під час перевірки. Виконуючи вказівку свого керівника, ОСОБА_7, не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_6, протягом 11-13 серпня 2010 року був присутній при проведенні позапланової перевірки фінансово-господарської дільності Долинського ВУВКГ, знайомився з бухгалтерськими документами, про що особисто доповідав ОСОБА_6 20 серпня 2010 року ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання хабара, з метою створення тиску на керівництво Долинського ВУВКГ та схиляння їх до дачі йому хабара, дав вказівку ОСОБА_7 підготувати листа голові ДПА в Івано-Франківській області про ніби-то виявлені сумнівні операції з суб'єктами господарювання та доведення до банкрутства Долинського ВУВКГ. Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_6, ОСОБА_7 підготував лист № 1053/27-007, який, у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_6, підписав його заступник ОСОБА_9 30 серпня 2010 року вказаний лист згідно резолюцій керівництва Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області було передано для виконання старшому оперуповноваженому Долинського відділення податкової міліції Калуської ДПІ ОСОБА_10 08 вересня 2010 року директор Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 з метою вияснення обставин можливих наслідків проведення перевірки фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства та здійснення тиску на нього та підлеглих працівників зі сторони працівників ВВБ при ДІІА в Івано-Франківській області в м.Долина зустрівся з ОСОБА_6, з яким перебував у дружніх стосунках протягом останніх 5 років, та спитав останнього про причини перебування ОСОБА_7 при проведенні перевірки на Долинському ВУВКГ. ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_2, що він особисто, як начальник відділу ВБ при ДПА в Івано-Франківській області, контролює хід проведення працівниками Долинської оДПІ перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ, що йому відомо про порушення податкового законодавства на підприємстві, однак він може не ініціювати проведення додаткової перевірки і погодитись за грошову вигоду з актом, що буде складений працівниками Долинської оДПІ. 14 вересня 2010 року ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_6 у його службовому кабінеті, де ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_2, що за передачу йому 1000 доларів США не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ і погодиться зі складеним працівниками Долинської оДПІ актом, не дивлячись на нібито відомі йому порушення податкового законодавства. При цьому ОСОБА_6 сказав, що гроші в сумі 1000 доларів США необхідно передати через його сестру ОСОБА_11, яка працювала бухгалтером на Долинському ВУВКГ. ОСОБА_2, не бажаючи настання негативних наслідків для себе особисто та очолюваного ним підприємства, погодився дати хабар ОСОБА_6 через його сестру ОСОБА_11 одним із заступників начальника Долинського ВУВКГ. В свою чергу ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_2, що вже дав вказівку виконуючому обов'язки начальника Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_12 не проводити додаткових перевірок Долинського ВУВКГ. Про необхідність передачі хабара ОСОБА_6 та у який спосіб, ОСОБА_2 повідомив головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4 та начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_3, які погодились спільно зібрати гроші в сумі 8000 гривень та прийняли рішення звернутись в УСБУ в Івано-Франківській області з метою викрити хабарника. 20.09.2010 року близько 13:30 год. ОСОБА_3 біля приміщення Долинського ВУВКГ, що по вул. Б.Хмельницького, 57 в м. Долина Івано-Франківської області, зустрівся з рідною сестрою ОСОБА_6 - ОСОБА_11, яка сіла до нього в автомобіль марки «Пежо Експерт». У салоні автомобіля ОСОБА_3 сказав, що приніс гроші для ОСОБА_6 в сумі 8000 грн. Одразу ж після цього, ОСОБА_11, не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_6, та не будучи обізнаною про призначення вказаних грошових коштів, зателефонувала до свого брата ОСОБА_6, якому сказала, що гроші їй принесли в національній валюті. Отримавши згоду ОСОБА_6 на отримання хабара, ОСОБА_11 сказала, щоб ОСОБА_3 перерахував їх і переконавшись, що сума хабара складала 8000 грн., наказала загорнути їх в аркуш паперу, після чого взяла гроші та вийшла з автомобіля. Одразу після цього дії ОСОБА_11 були припинені співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області та вилучено предмет хабара.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_6 з мотивів користі, діючи всупереч інтересам служби, з метою незаконної наживи, одержав та прийняв від ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хабар в розмірі 8000 грн. за виконання дій в інтересах потерпілих з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, пояснивши, що в 2010 році працював начальником відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області. З ОСОБА_2, який працював начальником Долинського ВУВКГ, познайомився ще раніше, коли сам працював у м.Києві та приїжджав до своєї сестри ОСОБА_11, яка працювала бухгалтером на цьому підприємстві, однак, ніколи не перебував з останнім у дружніх відносинах. З ОСОБА_2 він спілкувався декілька разів, проте хабара у нього не вимагав та за перевірки на Долинському ВУВКГ ніколи не говорив. ОСОБА_2 сам обіцяв посаду для його сестри, коли вони зустрілися на св»яткуванні Дня працівника державної податкової служби України в липні 2010 року. Також ОСОБА_2 з власної ініціативи приходив до нього на роботу, де в його кабінеті говорив за якісь гроші, був з апаратурою та хотів його спровокувати. Він не має права ініціювати якійсь податкові перевірки і ОСОБА_7 жодних розпоряджень чи вказівок щодо участі у перевірці Долинського ВУВКГ не давав. ОСОБА_7, як оперуповноважений, діяв самостійно, оскільки Долинський район входив у сферу його відповідальності і він виконував своєї професійні обов»язки. Про те, що ОСОБА_7 був присутній при перевірці, яку проводили працівники Долинської оДПІ, йому сказав начальник цієї інспекції ОСОБА_14 ОСОБА_7 на нараді доповідав про допущені порушення на Долинському ВУВКГ, але він сказав йому, що ці порушення не входять до компетенції відділу внутрішньої безпеки і слід розібратись в правовому полі. ОСОБА_7 особисто йому розповідав про порушення на ВУВКГ. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 він не знав взагалі. Коли його було затримано працівниками СБУ, останні не дозволили йому зателефонувати ні до свого заступника, ні до лікаря, не допустили адвоката. Возили його в наручниках 5 годин, в туалет водили під конвоєм. Начальник підрозділу УСБУ ОСОБА_15 казав, що його сестра в усьому зізналася та заставляв його признатися в тому, що він не вчиняв. Фактично він був незаконно позбавлений волі в період з 14.00 год. 20.09.2010 року до 01.35 год, 21.09.2010 року, коли слідчий склав протокол про його затримання, який є незаконним, оскільки зазначені в ньому підстави затримання в дійсності не існували. Будь-яких коштів він не вимагав та не отримував ні особисто, ні через свою сестру. Чи дзвонила йому сестра в той день, уже не пригадує. Не мав жодного відношення до позапланової перевірки, яка була проведена Долинською оДПІ у серпні 2010 року в Долинському ВУВКГ та не мав повноважень призначати перевірки. Крім того, ОСОБА_3 в заяві вказує про те, що він вимагає в останнього хабара, однак самого ОСОБА_3 він до цього часу взагалі не знав. Ввважає, що в даній справі має місце провокація зі сторони потерпілого ОСОБА_2 та працівників СБУ. Крім того, справа щодо нього сфальсифікована, оскільки кримінальну справу порушено 21 вересня 2010 року, а ще 20 вересня 2010 року працівники СБУ направили вимогу першому заступнику начальника податкової міліції ОСОБА_16 про надання характеристики на нього. Вважає, що потерпілі його оговорюють, хабара у них він не вимагав і не отримував, а тому просив суд його виправдати, так як ніякого злочину він не вчиняв.

Сторона обвинувачення доводила вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, такими доказами:

Показанніми потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що він в 2010 році працював начальником Долинського ВУВКГ. На підприємстві працювала сестра обвинуваченого ОСОБА_11 Десь в липні 2010 року він був присутній на святкуванні Дня працівника державної податкової служби України в кафе «Cофія», що в.Долина Івано-Франківської області. Там до нього підійшов ОСОБА_6, якого він знав до того часу близько 5 років, і запропонував надати вищу посаду його сестрі ОСОБА_11, назвавшись начальником ВВБ податкової інспекції. При цьому ОСОБА_6 наголосив, що має право ініціювати перевірки їх підприємства, коли захоче. Він задумав перевести сестру ОСОБА_6 на посаду спеціаліста по зв'язках громадськістю. В подальшому, коли він перебував у відпустці, головний бухгалтер ОСОБА_4 повідомив, що на підприємство приїхала перевірка з податкової інспекції з приводу штучного доведення підприємства до банкрутства та що на перевірці присутній чоловік, який хоче перевіряти документи. Казав, що направлення на перевірку надасть пізніше, стверджував, що він з обласної ДФС. Він зрозумів, що це людина ОСОБА_6 В подальшому йому стало відомо ім'я того чоловіка - ОСОБА_7 Знав, що ОСОБА_6 працює у внутрішній безпеці, але чи мав останній право направляти перевірку, того він не знав. Після цього він зателефонував до ОСОБА_6, який сказав, що то його людина, яка допомагає здійснювати перевірку, казав, що з усім розбереться. Однак ОСОБА_7 приходив знову, тому він повторно телефонував до ОСОБА_6 і вони домовились про зустріч в кафе «Крухе», де ОСОБА_6 сказав, що дав команду і ОСОБА_7 на його підприємстві більше не буде, але перевірки він буде продовжувати та сказав приїхати до нього на роботу. Через тиждень він приїхав до ОСОБА_6 на роботу, де останній наголосив на тому, що потрібно компенсувати ОСОБА_7 витрати, які він поніс в зв»язку з перевіркою. Він запитав ОСОБА_6 скільки потрібно: 200, 300, 1000 доларів США, на що останній відповів, що 1000 доларів США. Також сказав, що більше перевірок не буде. Він погодився на цю суму і сказав нехай ОСОБА_7 підійде до нього. Однак, ОСОБА_6 спочатку сказав передати гроші йому, а потім його сестрі. Він сказав, що він керівник підприємства, а тому йому буде незручно передавати гроші. Тоді ОСОБА_6 сказав, щоб він передав через когось. В подальшому, порадившись з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вони вирішити дати ОСОБА_6 гроші, щоб їх більше не чіпали і не було тих перевірок. Хто скільки тоді дав, він вже не пам'ятає. Вказані розмови він записував на диктофон, оскільки відчував тривогу і тиск збоку ОСОБА_6 Диктофон він мав при собі і записував і раніше також розмови інших осіб, не тільки ОСОБА_6 Він так вирішив сам, ніхто йому цього не радив. Боявся тих перевірок, тому що вони не давали змоги нормально працювати. З метою захистити підприємство, він з ОСОБА_3 вирішили звернутись до СБУ, що й зробили за день до передачі грошей. Хотіли все зафіксувати, оскільки боялися, що на цьому не закінчиться. В СБУ він написав заяву про передачу коштів. Наступного дня ОСОБА_3 передав ОСОБА_11 гроші в сумі 8000,00 грн., які вони разом втрьох зібрали. В подальшому, після закінчення судового процесу, йому в прокуратурі Івано-Франківської області повернули гроші в сумі 8000,00 грн., частину з яких він повернув ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, який суду пояснив, що він тривалий час працював головним бухгалтером Долинського ВУВКГ. В 2010 році на підприємстві проводилася перевірка в зв»язку з початком процедури банкрутства, тому що був важкий фінансовий стан. Одного разу разом з працівниками Долинської оДПІ прийшов чоловік, який не мав при собі документів, сказав, що він на стажуванні, потім назвався водієм, а згодом - працівником ВВБ. ОСОБА_7, так звати того чоловіка, казав, що має право на супровід працівників податкової служби. Також він говорив, що може організувати ще серйозніші перевірки на підприємстві. Його вирішили допустити до кабінету, де проводилась перевірка, однак документи не надавали. Був на підприємстві 3 дні, давав вказівки інспекторам, казав, що знайшов порушення. ОСОБА_6 до того часу він не знав, дізнався про нього наступного дня після приходу ОСОБА_7 ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_6 вимагає хабара за те, щоб не ініціювати перевірки, якими їх вже були замучили, а також щоб допомогти обжитись ОСОБА_7, який тут не має житла. ОСОБА_2 додав, що гроші потрібно передати через сестру ОСОБА_6, однак він відмовився, оскільки остання є його підлеглою також. Він дав 2000,00 грн. купюрами по 500,00 грн., які пізніше йому повернув ОСОБА_2 Вирішили, що гроші передасть ОСОБА_3 Він сам не звертався в правоохоронні органи. В прокуратурі Івано-Франківської області йому сказали, що він є потерпілим по справі та може написати заяву про визнання його таким.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що він працює начальником виробничо-технічної служби Долинського ВУВКГ. В 2010 році на підприємстві була перевірка, яку проводили працівники Долинської оДПІ. Зі слів ОСОБА_2 йому стало відомо, що ОСОБА_6 вимагає хабар в розмірі 1000 доларів США. Вони домовились про те, що 4000,00 грн. дає ОСОБА_2, а він та головний бухгалтер ОСОБА_4 по 2000,00 грн. ОСОБА_2 також казав, що коли вони дадуть гроші, то перевірок більше не буде. Особисто його перевірки не стосуються, він просто хвилювався за підприємство. Вирішили, що передавати гроші буде він. 20 вересня 2010 року його в кабінет покликав ОСОБА_2 Там був чоловік, який назвався працівником СБУ та запитав, чи погоджується він на передачу хабара, на що він відповів ствердно. У себе в кабінеті він написав заяву, а також було складено протокол в присутності понятих, який він підписав. Самого ОСОБА_6 та яку він займає посаду він не знав, можливо йому підказали, коли писав заяву. Протокол йому прочитали і він його підписав. Знімали копії з купюр в автомобілі СБУ, на якому копіювальному апараті, сказати не може. Зміст написаної ним тоді заяви на даний час відтворити не може. Технічні засоби йому не вручали. Передали гроші в сумі 8000,00 грн. Разом з працівниками СБУ вони поїхали на АЗС, де був бус, в якому помітили купюри спеціальним порошком. Коли повернулися до Долинського ВУВКГ, він знайшов ОСОБА_11, якій сказав, що має їй щось передати, остання відповіла, що про все знає. Вони сіли в машину і він передав їй гроші в сумі 8000,00 грн. ОСОБА_11 не хотіла перераховувати гроші, тому він перерахував сам. Тоді ОСОБА_11 до когось зателефонувала і сказала, що все нормально і є гроші по курсу та отримала ствердну відповідь. Коли вона вийшла з автомобіля, її затримали працівники СБУ. В подальшому ОСОБА_2 повернув йому 2000,00 грн. Усвідомлював, що гроші були спрямовані на давання хабара. Особисто в СБУ він не звертався.

Показаннями свідків:

ОСОБА_7, який суду пояснив, що в 2010 році він працював старшим оперуповноваженим ВВБ ДПІ в Івано-Франківській області. Керівником відділу був ОСОБА_6 В його обов'язки входило виявлення правопорушень у сфері оподаткування і в сферу його відповідальності входили Долинський та Калуський райони. В ході проведених оперативних заходів він виявив правопорушення на Долинському ВУВКГ, зокрема щодо заборгованості по ПДВ, про що подавав керівництву рапорт. Також він підготував лист, щоб направити людину на перевірку. Даний лист він підготував за власною ініціативою, а підписав його заступник начальника відділу ОСОБА_9, який його перед тим корегував. Керівництво знало, що у ВУВКГ є певні правопорушення. Мета листа - реалізувати оперативні заходи, що проводилися. В нього була оперативна інформація, що Долинським ВУВКГ було взято в оренду технічні засоби, але фактично їх не було, також були питання по поставці хлору та по перевірці лічильників. Його ціллю було перевірити цю інформацію. Була також інформація, що хтось з Долинської оДПІ має відношення до ВУВКГ. Начальник податкової інспекції знав, що він працює по водоканалу. Перевірка проводилася в їхньому супроводі. Він здійснював тільки оперативну роботу, про що доповідав керівництву. Він безпосередньо перевірку не здійснював, а сидів збоку. Інспектору ніяких вказівок не давав. Був на підприємстві тільки 1 день, десь близько півгодини, знайомився з документами. Не знає чи були заведені ОРСи, він готував їх, але до кінця не зробив, оскільки не було достатньо інформації. ОСОБА_6 його на перевірку не посилав. Про сестру ОСОБА_6 він дізнався тільки під час перевірки, а до того часу він її не знав. Чекав на акт, потім планував робити запити. Про результати перевірки він нічого не знає. Коли був на курсах у м.Києві, тоді арештували ОСОБА_6

ОСОБА_9, який підтвердив, що в 2010 році він був заступником начальника відділу ВБ Івано-Франківської ДПІ, керівником був ОСОБА_6 Перевіркою Долинського водоканалу займався ОСОБА_7, який приходив до нього з якимось письмовим запитом (листом). Він сказав ОСОБА_7 даний запит переробити, так як був некоректно сформульований. ОСОБА_7 до нього приходив кілька разів, він говорив останньому, що питання, які він піднімає, не належать до їх компетенції. ОСОБА_7 його переконав, що незаконними діями керівництву водоканалу допомагають займатися працівники Долинської ОДПІ, тому він вказаний запит підписав. Також ОСОБА_7 переконував, що ця інформація їм необхідна, хоч там мова йшла про господарську діяльність. В той день ОСОБА_7 нічого за ОСОБА_6 не говорив. Йому відомо, що ОСОБА_7 кілька разів їздив у Долинське ВУВКГ. Він один раз їздив в м.Долину разом із ОСОБА_7 У вересні 2010 року дізнався, що затримали ОСОБА_6 Знає, що була затримана також сестра ОСОБА_6 з конвертом з грошима.

ОСОБА_14, який пояснив, що у 2010 році він працював на посаді начальника Долинської ОДПІ. Тоді ж проводилася перевірка Долинського ВУВКГ. Це була позапланова перевірка за ініціативою ОДПІ в зв'язку з банкрутством. Ні податкова міліція, ні внутрішня безпека не залучалися. З ВБ до нього приїхав ОСОБА_7, який хотів брати участь у перевірці. ОСОБА_7 повідомили, що підстав для його участі немає, однак він може написати записку до обласної податкової. ОСОБА_7 сказав, що хоче приймати участь, просив показати йому, де знаходиться водоканал, тому він доручив начальнику податкової міліції ОСОБА_18 відвезти ОСОБА_7 Більше він до нього не звертався. ОСОБА_7 на перевірці у Долинському ВУВКГ перебував виключно за власною ініціативою. У вересні того ж року затримали сестру ОСОБА_6, однак він був у відпустці, тому подробиць не знає. Напередодні цих подій було святкування Дня податківця. Він запросив ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які, як він зрозумів, між собою були знайомі, однак в його присутності нічого не говорили. ОСОБА_6 нічого не говорив про протиправні дії керівництва Долинського ВУВКГ, про водоканал була розмова, однак про що саме, він вже не пригадує. ОСОБА_6 лише сказав, що є певна інформація про зловживання у ВУВКГ, проте конкретно нічого не розповів. При бажанні ВБ може супроводжувати перевірку, але безпосередньо перевіряти не мають права. Здійснення перевірки покладається тільки на працівників податкової інспекції. Якщо були зловживання, то ВБ мала надати в письмовому вигляді інформацію. ОСОБА_8 рішення по Долинському ВУВКГ не приймала. ОСОБА_7 казав, що діє на підставі закону про ОРД.

ОСОБА_18, який суду пояснив, що в 2010 році працював начальником підрозділу податкової міліції. ОСОБА_6 був начальником ВВБ Івано-Франківської обласної ДПІ. На той час проводилася перевірка Долинського водоканалу. Його викликав начальник Долинської оДПІ ОСОБА_14 та сказав, щоб він дав людину для супроводу працівника ВБ. Він доручив це оперативному працівникові ОСОБА_10, який відвіз того чоловіка до Долинського ВУВКГ. Він участь у перевірці не приймав. Після того, з тим чоловіком він не контактував. Особисто йому ОСОБА_6 ніяких вказівок не давав.

ОСОБА_10, який пояснив, що в 2010 році на час проведення перевірки в Долинському ВУВКГ він працював оперативним працівником відділення податкової поліцї Долинської оДПІ Івано-Франківської області. Коли проводилась перевірка Долинського ВУВКГ, він за дорученням свого керівника ОСОБА_18 підвозив на дане підприємство ОСОБА_7, чекав там, а потім забирав назад. ОСОБА_7 був присутній при проведенні документальної перевірки працівниками Долинської оДПІ в складі 3 осіб, казав, що він представник ВВБ та приїхав вирішити робочі питання. ОСОБА_7 більше спілкувався з головним бухгалтером водоканалу, цікавився діяльністю даного підприємства, але чим саме, він вже не пригадує. Про обвинуваченого ОСОБА_6 ніхто нічого не говорив.

ОСОБА_8, яка суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 є її батьком. В 2010 році була документальна перевірка Долинського ВУВКГ. Вона була заступником начальника ДПІ і здійснювала кураторство підрозділом перевірочної роботи. Перевірка водоканалу була позапланова, оскільки проходила процедура банкрутства. Вона затверджувала план перевірки, а начальник підписав направлення на перевірку. Вказівок щодо проведення перевірки вона ніяких не давала. В оДПІ знали, що особа з ВБ бере участь. Інспектори на тиск не скаржилися.

ОСОБА_19, який пояснив, що в серпні 2010 року він був керівником перевірки, що проводилася в Долинському ВУВКГ. ОСОБА_7 на перевірку прийшов разом з ОСОБА_10, який його відрекомендував, однак, як саме, він точно не пригадує. ОСОБА_7 він до того часу не знав. ОСОБА_7 на перевірці був з ним в одному кабінеті, втручався в перевірку, не давав виконувати заплановані дії. ОСОБА_7 хотів перевіряти опис пального і тому подібне. Направлення на ОСОБА_7 не було. Бухгалтер водоканалу ОСОБА_7 документи не давав, останній намагався давати йому вказівки, що і як він має робити. ОСОБА_7 хотів, щоб він брав у бухгалтера документи, оскільки доступу до них не мав. При ньому ОСОБА_7 документи не дивився. Він мав би повідомити про присутність ОСОБА_7 і про його дії свого керівника. ОСОБА_7 був на перевірці близько 3 днів, можливо і більше. Однак, присутність ОСОБА_7 на перевірці на їх дії не вплинула. По тих питаннях, що казав ОСОБА_7, він провів зустрічні перевірки і порушень зі сторони керівництва водоканалу не було. В акті написали про все, що вдалося встановити. ОСОБА_7 щодо того, що вказувати в акті, нічого не говорив, вказівок не давав.

ОСОБА_20, яка пояснила, що вона на час проведення перевірки працювала головним державним податковим ревізором-інспектором відділу управління податкового контролю юридичних осіб Долинської оДПІ. Приймала участь в проведенні документальної перевірки в Долинському ВУВКГ у 2010 році, перевіряла готівковий обіг. Проведення перевірки було пов'язано з питанням банкрутства цього підприємства. На перевірці їх було 4 чоловік: вона, ОСОБА_19, ОСОБА_21 та ОСОБА_17 Одного разу на перевірку з'явився чоловік, зі слів якого вона зрозуміла, що він з ВВБ. Його звали ОСОБА_7 Останній спілкувався з керівництвом водоканалу та ОСОБА_19, задавав останньому якісь запитання. Особисто їй ОСОБА_7 ніяких вказівок не давав. Пригадує, що ОСОБА_7 вимагав, якісь документи, але чи дали йому їх, вона не знає. На перевірці вона була 4-5 днів. Бачила ОСОБА_7 всього один раз, він то заходив, то виходив. З ВВБ вона ніяких вказівок не отримувала, від свого безпосереднього керівника також.

ОСОБА_22, яка пояснила, що в 2010 році вона працювала начальником відділу в Долинській оДПІ. Підписала план перевірки (програму) в Долинському ВУВКГ. Це була позапланова перевірка.

ОСОБА_23, який пояснив, що в 2010 році він працював заступником начальника Долинського ВУВКГ. Однак, на час проведення податкової перевірки перебував у відпустці і з цього приводу нічого пояснити не може.

ОСОБА_24, який пояснив, що в 2010 році він працював старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління СБУ в Івано-Франківській області в підрозділі по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах. Він відбирав заяви у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в м.Долина Івано-Франківської області по місцю роботи останніх. Заяви зареєстрував в управлінні СБУ в м.Івано-Франківську і знову повернувся в м.Долину для огляду місця події. Дані заяви внесли в ЖРЗПЗ, він розписався, а заяви віддали для роботи. Талончики він заявникам не давав. В заявах йшлося про вимагання хабара ОСОБА_6, який хотів винагороду за непроведення додаткової перевірки Долинського ВУВКГ. Огляд місця події проводив оперуповноважений ОСОБА_25, було залучено понятих. Сестра ОСОБА_6 викинула гроші, що їй дали перед цим. Гроші вилучили, але він не пригадує, яка саме була сума. ОСОБА_11 поводила себе агресивно, кидалася на ОСОБА_25, вкусила останнього за руку. Було складено протокол, проводилася відеофіксація. В протоколі все викладено так, як розповідали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Своїх речень він не дописував, від себе нічого не додавав. Можливо лише формулював речення, однак змісту при цьому не міняв. Керівником сектору був ОСОБА_15 Він мав право приймати заяви цілодобово. Безпосередньо до нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зверталися. Брав участь при затриманні ОСОБА_6, яке проводив ОСОБА_26

ОСОБА_26, який в судовому засіданні пояснив, що у 2010 року він працював на посаді старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ. У вересні того ж року була заява про вимагання ОСОБА_6 хабара. Займався спеціальний підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Було проведено оперативні та слідчі дії, якими керував ОСОБА_15 Участі у фіксації отримання хабара він не приймав, а лише в затриманні ОСОБА_6 Уточняли у працівників ВБ, де саме був ОСОБА_6, оскільки останнього на робочому місці в робочий час не було. ОСОБА_6 затримали на автодорозі до м.Калуш. Він був разом з водієм на службовій машині марки «Фольксваген». Він стояв позаду ОСОБА_6, сказав останньому, що треба проїхати для дачі пояснень. ОСОБА_6 не заперечував. Ніяких засобів для затримання не застосовували. Було складено протокол затримання від 21.09.2010 року. У ОСОБА_6 нічого не вилучали. ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_15, оскільки сказав, що з ним він говорити не буде.

Даними протоколів прийняття усної заяви від 20.09.2010 року (т.2 а.с. 48,49), згідно з якими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися в УСБУ в Івано-Франківській області з повідомленням про те, що начальник відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_6 вимагає у них хабар у сумі 1000 доларів США за те, що він не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками Долинської оДПІ з приводу порушень, що були виявлені підлеглими ОСОБА_6 на Долинському ВУВКГ.

Даними протоколу огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року з додатками (т.2 а.с. 50-56), відповідно до якого оглянуто та описано 16 купюр номіналом 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, на які нанесено безбарвний препарат «Промінь-1», який при освітленні ультрафіолетовими променями в темному приміщенні дає характерне люмінесцентне свічення та має властивість передаватися на руки, одяг, тощо, які після проведення огляду передано заявнику ОСОБА_3 для участі в проведенні заходів для отримання фактичних даних про вимагання та одержання хабара ОСОБА_6

Даними протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року та плану-схеми до нього (т.2 а.с. 57-59), згідно з якими місцем події є приміщення адміністративної будівлі Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 59 в м.Долина Івано-Франківської області. Співробітниками УСБ України було затримано особу жіночої статі, яка підозрюється в одержанні хабара від ОСОБА_3 в сумі 8000 гривень. Співробітником УСБУ майором ОСОБА_25 за допомогою ультрафіолетової лампи шляхом освітлення лівої долоні руки та правої кінцівки руки невстановленої особи зафіксовано речовину зеленуватого кольору. Після цього ватним тампоном методом нашарування знято змив речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промінні, та поміщено в прозорі пакети. В ході даного огляду було розкрито паперовий згорток, в якому знаходилися грошові купюри номіналом по 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496. Після відмови видати мобільний телефон, співробітницею УСБУ ОСОБА_27 вилучено мобільний телефон затриманої громадянки та поміщено в пакет. З місця події вилучено: пакет № 2 (в ньому знаходяться змиви речовини «Промінь-1» з лівої долоні невстановленої особи), пакет № 3 (в ньому знаходяться змиви речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промені, з правої руки невстановленої особи), пакет № 5 (в ньому знаходяться грошові кошти, вилучені у невстановленої особи в ході огляду місця події 20.09.2010 року в сумі 8000 грн.), пакет № 6 (в ньому знаходиться мобільний телефон» Нокіа», вилучений у невстановленої особи 20.09.2010 року в ході огляду місця події).

Даними протоколу огляду відеокасети від 27.09.2010 року та доданих до нього фототаблиць (т.с.2, а.с. 101-106), на якій міститься запис огляду місця події від 20.09.2010 року.

Даними протоколу огляду речових доказів від 27.09.2010 року (т.с.2, а.с. 122-123), згідно з яким предметом огляду є мобільний телефон «NOKIA», серійний номер НОМЕР_1, який був вилучений 20.09.2010 року під час огляду місця події у ОСОБА_11 При ввімкненні телефону в функціях телефону «Журнал дзвінків» в папці «отримані дзвінки» містяться дані про дзвінок 20.09 о 13.55 з номера НОМЕР_2, абонент ОСОБА_6. К. ст., а в папці «набрані номери» дані про дзвінок 20.09. о 13.55 на номер НОМЕР_2, абонент ОСОБА_6. К. ст.

Даними постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 29.09.2010 року (т.с.2, а.с. 124), згідно з якою мобільний телефон «Nokia», серійний номер НОМЕР_1, що був вилучений у ОСОБА_11 20.09.2010 року, визнано речовим доказом.

Даними висновку судового експерта № 1153 від 29.09.2010 року (т.с.2, а.с. 128-130), згідно з яким на представлених для експертного дослідження грошових купюрах, вилучених згідно протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, яка містить люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в речовині «Промінь-1». Дана речовина, виявлена на грошових купюрах, має спільну належність із речовиною «Промінь-1» з аркуша паперу.

Даними постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року (т.с.2, а.с. 89), згідно з якою аркуш паперу, в який було загорнуто грошові кошти в сумі 8000 гривень - предмет хабара, що вилучений з місця події, визнано речовим доказом.

Даними постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 22.09.2010 року (т.с.2, а.с. 91-92), згідно з якою оглянуті 20.09.2010 року гроші в сумі 8000 гривень (16 купюр номіналом 500 гривень), визнано речовими доказами.

Даними висновку експерта № 1154 від 29.09.2010 року (т.с.2, а.с. 135а-137), згідно з яким на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_11 виявлено спеціальні хімічні речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, які містять люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в наданому для порівняння зразку речовини «Промінь-1» з аркуша паперу. Дана речовина, виявлена на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_11, має спільну належність із речовиною «Промінь-1», нанесеною на аркуш паперу.

Даними постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року (т.с. 2, а.с. 90), згідно з якою ватні тампони, на яких маються змиви з долоні правої та лівої рук ОСОБА_11, визнано речовими доказами.

Даними висновку експерта № 09/07-389 від 29.09.2010 року (т.с.2 а.с. 143-144), згідно з яким 16 купюр номіналом по 500 гривень серією та номерами БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, за способом нанесення зображення та первинними елементами захисту відповідають купюрам номіналом 500 гривень, які знаходяться в офіційному обігу.

Даними протоколу результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року, в ході проведення яких було зафіксовано факт телефонної розмови, що відбулася 16.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та факт зустрічі 20.09.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 з додатками - стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року (т.2, а.с. 1-4).

Даними протоколу огляду та прослуховування мікроаудіокасети від 28.09.2010 року на якій зафіксовано 2 розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з додатками - стенограмами розмов від 08.09.2010 року та від 14.09.2010 року (т.2, а.с. 5-11).

Даними постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 28.09.2010 року, згідно з якою оглянутий диктофон «Olympus», аудіокасету «МС-90» № АС606 та стенограми розмов визнано речовими доказами (т.2, а.с. 112).

Даними протоколу огляду та прослуховування компакт-диска від 28.09.2010 року, на якому зафіксовано запис розмови від 16.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та відеозапис від 20.09.2010 року про вимагання та одержання ОСОБА_11 хабара в розмірі 8000 грн. з додатками - стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року (т.2, а.с. 115-118).

Даними постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 29.09.2010 року (т.2, а.с. 119), згідно з якою оглянутий диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» та стенограми розмов визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінальної справи.

Листом № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок» (т.с.2, а.с. 97), підписаним заступником начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_9, що адресований голові ДПА в Івано-Франківській області, який підготовлений ОСОБА_7, в якому зазначено про те, що попередньо встановлено, що службові особи Долинського ВУВКГ, ймовірно, мінімізують податкові зобов»язання та довели комунальне підприємство до банкрутства шляхом проведення сумнівних операцій з пов»язаними особами. На підстави викладеного відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області вважає за доцільне вжити заходів, передбачених чинним законодавством, щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства вказаними вище особами, в ході яких детально вивчити зазначені операції. Підрозділам податкової міліції вжити передбачених законом заходів щодо перевірки можливих фактів доведення до банкрутства чи фіктивного банкрутства Долинського ВУВКГ.

Даними протоколу огляду документів від 30.09.2010 року (т.с.2, а.с. 98), яким встановлено факт огляду листа заступника начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області № 1053/27-007 від 20.08.2010 року на 1 аркуші, який після огляду долучено до матеріалів кримінального провадження.

Даними постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 30.09.2010 року (т.с.2, а.с. 99), згідно з якою лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року визнано речовим доказом.

Надаючи оцінку доказам, зібраним у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Це означає, що саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактів.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

У відповідності до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Частиною 1 ст. 87 даного кодексу передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з пунктами 3,4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також порушення права на захист.

У своїх рішеннях «Сальдуз проти Туреччини» від 27.11.2008 року, «Саундерс проти Сполученого Королівства» від 17.12.1996 року, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001 року, «Чопенко проти України» від 15.04.2015 року Європейський суд з прав людини зазначає, що вже на початку досудового розслідування обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання, закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Частиною 8 перехідних положень КПК України передбачено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

У відповідності до ч.5 ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на 01.09.2010 року, проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.

Частиною ч.2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в редакції станом на вересень 2010 року) було передбачено, що негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації, проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Процедура отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема на застосування технічних засобів добування інформації, а також використання інформації, добутої під час здійснення цих заходів, була визначена Постановою Кабінетом Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 «Про затвердження порядку отримання дозволу суду для здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації».

З метою однозначного застосування судами законодавства, яке регулює надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, Верховний суд України 28 березня 2008 року прийняв Постанову Пленуму «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» за № 2, якою роз'яснив судам що відповідно до пунктів 7, 9 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" за вмотивованим рішенням суду можуть бути застосовані такі обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України, як застосування інших технічних засобів одержання інформації, під якими слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв'язку розмови, дії, обстановку.

В п.6 даної Постанови зазначено, що суди не вправі надавати дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів, якими тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, якщо стосовно особи не заведено оперативно-розшукову або контррозвідувальну справу чи немає даних, які б свідчили, що отримати інформацію в інший спосіб неможливо.

Згідно з п. 13 даної Постанови, під час вивчення оперативно-розшукової справи (контррозвідувальної справи), судді необхідно переконатися і у наявності постанови про заведення оперативно-розшукової справи щодо конкретної особи, стосовно якої плануються заходи, які потребують дозволу суду; наявності оперативних даних про те, що особа вчинила чи планує вчинити тяжкий або особливо тяжкий злочин (злочини); наявності доручення на здійснення оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду, інших передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" осіб, органів чи організацій; чи відповідає подання матеріалам оперативно-розшукової справи; чи не закінчилися строки ведення оперативно-розшукової справи чи продовжені вони в передбаченому законом порядку; чи є дані про продовження особою злочинної діяльності або вона готує тяжкий чи особливо тяжкий злочин (для випадків, коли кримінальну справу не порушено); чи відповідають назви оперативних заходів чинному законодавству, законність заведення оперативно-розшукової справи. Підлягають дослідженню суддею дані про фактичне використання житла чи іншого володіння, каналів зв'язку або належність конкретній особі, кримінально-правову кваліфікацію злочину тощо.

Згідно з вимогами ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на 20.09.2010 року, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Про результати огляду слідчий складає протокол.

Отже, виходячи з вищенаведених положень актів законодавства України та судової практики, за наявності підстав для проведення оперативним підрозділом оперативно-розшукових заходів для отримання відомостей та фактів, які в подальшому можуть бути використані як докази вчинення особою злочину, шляхом застосування технічних засобів одержання інформації, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв'язку розмови, дії, обстановку і вважаються тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина, обов'язково повинен бути отриманий дозвіл суду у вигляді окремої постанови, винесеної на підставі подання керівника відповідного оперативного підрозділу, погодженого прокурором.

Аналізом досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ні на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування 28.04.2014 року, ні під час судового розгляду стороною обвинувачення дозвіл суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема, на застосування технічних засобів добування інформації в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 368 КК України, не надано.

При цьому суд не приймає до уваги посилання прокурора на повідомлення заступника прокурора Івано-Франківської області № 09-1538вих/2 від 30.10.2012 року (т.3, а.с. 193) на адресу Апеляційного суду Івано-Франківської області про те, що вивченням оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_6 в прокуратурі області порушень вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не встановлено, оскільки даний документ не може підмінити собою відповідний дозвіл суду, отримання якого передбачено законом. При цьому навіть постанови начальника Управління СБ України в Івано-Франківській області № 14/1-3192 т від 16.09.2010 року, про яку вказано в протоколі результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року (т.2, а.с. 1) як підставу для застостосування цих заходів, суду також не надано, що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно та відносно кого була заведена оперативно-розшукова справа, яка саме інформація, одержана в установленому законом порядку, стала підставою для заведення оперативно-розшукової справи, і, відповідно, чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких сторона обвинувачення надала суду як докази в кримінальному провадженні.

Встановлення даного факту є важливим і з огляду на те, що із заявами про вчинення злочину потерпілі звернулися до органів СБУ 20.09.2010 року, а оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_6 проводилися і до цього часу, зокрема 16.09.2010 року проведено запис телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

За таких обставин суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, які зібрано в результаті проведення оперативно-розшукових заходів в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, не відповідають критеріям належності і допустимості, оскільки отримані без відповідного дозволу суду, а тому слід визнати їх недопустимими.

Також до доказів, що одержані незаконним шляхом, суд відносить протокол огляду місця події від 20.09.2010 року, складений ст. оперуповноваженим спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області майором ОСОБА_25 (т.2, а.с. 57-58), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на час складення протоколу, він складений не слідчим, а оперативним працівником, тобто не уповноваженою особою, а тому цей доказ слід визнати недопустимим.

Крім цього, недопустимим доказом слід визнати фактичні дані, що містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року (т.2, а.с. 50), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на час складення протоколу, ця дія була проведена до порушення кримінальної справи і не може визнаватись допустимим доказом, адже ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року) чітко обмежувала проведення слідчих дій до порушення кримінальної справи.

При цьому суд вважає за необхідне додатково зазначити, що в заявах потерпілих вказано про вимагання у них коштів ОСОБА_6, а тому проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_11, зокрема фіксування її розмови 20.09.2010 року з ОСОБА_3 не є законним.

Факт порушення прав ОСОБА_11 під час її затримання 20.09.2010 року також підтверджується копією рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року в справі № 0907/16806/2012 (т.4, а.с. 200-203), яким частково задоволено позов ОСОБА_11 та стягнуто на її користь з Державної казначейської служби України 50 тисяч гривень відшкодування завданої моральної шкоди. В даному рішенні зазначено, що позов ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй в результаті протиправного позбавлення свободи, безпідставного застосування фізичної сили, спецзасобів та психічного насильства, є обґрунтованим.

Суд додатково зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження правомірності запису розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, зокрема з урахуванням показань самого потерпілого, який ствердив, що записуючої апаратури йому ніхто не вручав, з його відома на автомобілі вона не встановлювалася.

Ухвалою суду від 01.12.2017 року (т.4, а.с. 157) визнано очевидно недопустимим, виключено з переліку доказів та припинено його дослідження речовий доказ: аудіомікрокасету «ТDК» «МС 90», на якій записано розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Враховуючи викладене, а також висловлену Європейським судом з прав людини доктрину «плодів отруйного дерева», суд не можна визнати допустимими доказами в даному кримінальному провадженні висновки експертів: № 1153 від 29.09.2010 року (т.с.2, а.с. 128-130), № 1154 від 29.09.2010 року (т.с.2, а.с. 135а-137) та № 09/07-389 від 29.09.2010 року, в яких описано проведення досліджень купюр та змивів з рук ОСОБА_11, які вилучено згідно незаконного (складеного неуповноваженою особою) протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року.

В судовому засіданні також встановлено, що працівниками СБУ при затриманні ОСОБА_6 були порушені його права, зокрема, не було належним чином документально зафіксовано факт затримання, оскільки саме затримання останнього відбулося 20.09.2010 року близько 14.00 год., а протокол затримання складено тільки 21.09.2010 року о 01.37 год. (т.2, а.с. 61-62). Зазначене підтверджується, зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, який вказав, що 20 вересня 2010 року близько 14.00 год. його було затримано співробітниками СБУ, які з цього моменту і до винесення протоколу затримання незаконно позбавили його волі, порушили його право на захист, оскільки, незважаючи на його вимоги, не допустили до нього ні лікаря, ні адвоката. Факт незаконного затримання ОСОБА_6 20.09.2010 року підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29, що був очевидцем затримання, не заперечив його і свідок ОСОБА_26, який проводив затримання. Даний факт підтвердив в судових дебатах і прокурор, який просив строк тримання під вартою обчислювати ОСОБА_6 з часу затримання - 20.09.2010 року.

В своєму рішенні від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв'язку з триманням заявника під вартою з 18 до 22 липня 2005 року з огляду на те, що 18 липня 2005 року органами міліції не було документально зафіксовано затримання заявника, а протокол затримання було складено тільки ввечері 19 липня 2005 року; оформлення статусу заявника як затриманого за підозрою у вчиненні злочину відкладалося без будь-якого розумного пояснення.

Вищенаведені порушення, на думку суду, свідчать про те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 не було справедливим, проводилось з порушенням гарантованих чинними міжнародними договорами та Конституцією України прав осіб - учасників кримінального провадження.

Що стосується решти доказів сторони обвинувачення, які не визнані судом недопустими, то вони жодним чином не підтверджують факту вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Так, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що вони раніше ОСОБА_6 взагалі не знали, з ним не спілкувалися і жодних пропозицій щодо давання хабара від нього не отримували.

Свідок ОСОБА_7 вказав, що він не отримував вказівок від ОСОБА_6 взяти участь у перевірці інспекторами ОДПІ Долинського ВУВКГ. Він проводив оперативні заходи у відповідності до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки до сфери його відповідальності входила територія Долинського та Калуського районів. Також він з власної ініціативи підготував листа № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», так як вважав, що таким чином в законний спосіб перевірить отриману оперативним шляхом інформацію.

Показання даного свідка в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_9, який зазначив, що лист від 20.08.2010 року підготував ОСОБА_7, а він його підписав. Лист багато разів корегувався, щоб відповідав вимогам закону. ОСОБА_6 в цей час на робочому місці не було, ніяких вказівок він нього він не отримував.

При цьому суд також враховує, що відповідно до п. 2.2.1.4 Положення про відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області УВП ДПА України (т.2, а.с.71-79), до повноважень відділу відноситься, в тому числі, ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб»єктами господарювання, щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби. Однак, даних про те, що працівники податкової служби якимось чином сприяли діяльності Долинського ВУВКГ, в обвинувальному акті не зазначено та жодних доказів такого сприяння суду не надано.

На даний факт звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 22.08.2013 року (т.2, а.с. 29-34).

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», зазначено, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що до повноважень ОСОБА_6 не належало ініціювання додаткових перевірок Долинського ВУВКГ і він не міг виконати ці дії з використанням наданої йому влади та службового становища, як вказано в обвинувальному акті, що також свідчить про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Згідно з положеннями частин 1 і 3 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Однак, як вбачається зі змісту зазначеної норми, це є правом, а не обов'язком суду.

Суд зазначає, що прокурор не був позбавлений можливості змінити обвинувачення і 23.04.2018 року в даному кримінальному провадженні за його клопотанням про надання часу для вирішення питання про зміну обвинувачення в судовому засіданні було оголошено тривалу перерву, однак, прокурор обвинувачення не змінив.

Щодо стосується аналізу показань потерпілого ОСОБА_2, який прямо вказав про те, що ОСОБА_6 під час зустрічі повідомив йому про необхідність передачі йому 1000 доларів США за неініціювання подальших перевірок податкового законодавства на їхньому підприємстві, з приводу чого він 20.09.2010 року подав відповідну заяву до органів СБУ, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено, що всі зустрічі між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відбувалися з ініціативи останнього. Зокрема, ОСОБА_2 сам дзвонив до ОСОБА_6, приходив до нього в робочий кабінет та ініціював зустрічі з останнім.

Як вбачається з аналізу наданих стороною обвинувачення записів розмов між вказаними особами, характер цих розмов свідчить про те, що саме ОСОБА_2 був активним у спілкуванні, що саме він першим звернувся до ОСОБА_6

В ухвалі від 22.08.2013 року (т.2, а.с. 29-34) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзначив, що дії ОСОБА_2 по записуванню розмов з ОСОБА_6 на спеціально для цього приготовлений диктофон свідчать про їх цілеспрямованість, а не про ситуативний (випадковий) характер.

Цілеспрямований характер цих дій підтверджується і показаннями самого ОСОБА_2, який в судовому засіданні вказав, що він записував на диктофон не одну розмову і не тільки з ОСОБА_6

Вищенаведене може свідчити про наявність в діях потерпілого ознак провокації.

При цьому, такі обставини не спростовані стороною обвинувачення.

Важливим в даному аспекті є і те, що ОСОБА_6, як він ствердив в судовому засіданні, звертався до правоохоронних органів із заявою про пропозицію давання хабара зі сторони ОСОБА_2, однак будь-яких доказів про підтвердження чи спростування факту такої заяви та результатів її розгляду сторона обвинувачення суду не надала.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд визнає, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України не підтверджено належними та недопустимими доказами поза розумним сумнівом. З огляду на те що після інкримінованої ОСОБА_6 події злочину сплив значний час, а також на відсутність інших належних і допустимих доказів, суд приходить до висновку, що можливість отримання нових доказів вичерпана. За таких обставин суд визнає, що стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і можливість отримання нових доказів вичерпана, а тому останнього належить виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. (т.с.1, а.с. 54) слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України у відповідності до його письмової заяви від 04.04.2017 року (т.с.3, а.с. 208) про залишення позову без розгляду, а також у відповідності до вимог ч.3 ст. 129 КПК України.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. При цьому суд вирішує тільки питання тих речових доказів, які досліджувалися в судовому засіданні та є долученими до матеріалів кримінального провадження, тобто є в наявності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України в зв»язку із недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) та виправдати.

Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої злочином моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази в кримінальному провадженні: диктофон «Олімпус» - повернути власнику ОСОБА_2; лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», відеокасету «Sony» № REC SAVE 03НК452МК 5523, аудіокасету «МС-90» № АС606, стенограми розмов, диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» - залишити при справі; мобільний телефон "Нокіа" - повернути власниці ОСОБА_11; службове посвідчення начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області - повернути за належністю Управлінню ДФС України в Івано-Франківській області; мобільний телефон «Нокіа» - повернути власнику ОСОБА_6.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_6 та прокурору.

Суддя: