Ухвала суду № 74293447, 29.05.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 486/1496/17

Номер провадження 1-кп/473/80/2018

ЄРДР № 12017150120000636.

Категорія: ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України,

УХВАЛА

іменем України

"29" травня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі колегії суддів головуючого судді Дробинського О.Е.,

суддів Висоцької Г.А., Миронової О.В.,

за участю секретаря Козаченко О.І.,

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянки України, освіта повна загальна середня, не працює, сімейний стан - незаміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судиму,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Кучерявий В.В.,

потерпіла ОСОБА_2,

захисники адвокати Жеребцов В.С., Пшесмецька Т.М.,

обвинувачена /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

До Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150120000636 за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши, що воно підсудне Вознесенському міськрайонному суду Миколаївської області, на підставі ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року /провадження №11-п/784/510/17/, а обвинувальний акт відповідає вимогам закону.

Потерпіла ОСОБА_2 не заперечувала проти призначення справи до розгляду.

Захисники обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокати Жеребцов В.С. та Пшесмецька Т.М. не заперечували проти призначення справи до розгляду, а обвинувачена ОСОБА_1 повідомила, що їй не зрозуміле формулювання обвинувачення, яке відсутнє в обвинувальному акті.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження та дослідивши наданий суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, суд вважає, що його слід повернути прокурору з огляду на наступне.

Однією із загальних засад кримінального провадження є його законність (п.2 ч.1 ст.7 КПК України. Так, відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

П. 13 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ч.4 ст.110 КПК України передбачає, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Натомість наданий прокурором обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки згідно із цією нормою обвинувальний акт має містити крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність, а також і формулювання обвинувачення.

Але обвинувальний акт даного кримінального провадження не містить важливої складової, яка передбачена п.5 ч.2 ст.291 КПК України, а саме: формулювання обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1, яке за викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, кваліфіковано за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.

За таких обставин, неможливо вважати висунуте за обвинувальним актом обвинуваченій ОСОБА_1 визначеним та конкретизованим, без самого формулювання обвинувачення в тексті обвинувального акту за кримінальним провадженням.

Частиною 1 статті 337 КПК України передбачано, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відсутність в обвинувальному акті не те що, чіткого та зрозумілого формулювання обвинувачення, а взагалі відсутність формулювання обвинувачення унеможливлює здійснювати захист від нього, що порушує право на захист, оскільки згідно з п.1 ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.. Відповідно до положень п. /а/ ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Європейський Суд з прав людини в пункті 37 рішення «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року (Заява № 20792/05). зазначив, що у кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Крім того, суд звертає увагу на те. що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики ЄСПЛ» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, пункт 34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглянути у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» пунктом 3 статті 6 Конвенції (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, пункт 54).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

В цій частині наданий прокурором обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки згідно із цією нормою обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення.

З огляду на викладені обставини, встановлені в підготовчому судовому засіданні, суд вважає, що існують підстави для повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору для усунення вказаних недоліків в розумні строки, які на думку суду будуть обмежені строком у 10 /десять/ діб, з моменту набрання ухвалою суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 291, 314 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Повернути прокурору Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Кучерявому Віталію Володимировичу обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017150120000636 за обвинуваченням за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_1, для усунення виявлених судом недоліків.

Для усунення вказаних недоліків встановити строк у 10 /десять/ діб, з моменту набрання ухвалою суду законної сили.

Апеляції на ухвалу суду можуть бути подані учасниками процесу протягом 7 /семи/ днів з моменту її оголошення через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Апеляційного суду Миколаївської області.

Судді: О. Е. Дробинський

Г. А. Висоцька

О. В. Миронова