Рішення № 74292720, 16.05.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/618/18

Провадження № 2/456/768/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - комунальне підприємство «Світанок» про визнання членом сім'ї та визнання права на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати його членом сім'ї ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за ним право на користування житловим приміщенням у квартирі № АДРЕСА_1; зобов'язати виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області укласти договір житлового найму на квартиру № АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що влітку 2013 року він з дозволу основного квартиронаймача ОСОБА_2 вселився у квартиру АДРЕСА_1, де проживає на даний час без реєстрації. ОСОБА_2 є його рідним братом по матері. Згідно з довідкою № 1503 від 07.07.2017 року, виданою КП «Світанок», вищевказана квартира не приватизована, у ній ніхто не зареєстрований. ОСОБА_2, основний квартиронаймач, був зареєстрований за вищевказаною адресою один з 11.07.1972 року і до дня смерті. З 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 він разом з ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Він вселився у спірну квартиру як член сім'ї основного квартиронаймача, тривалий час мешкає у квартирі, виконував та виконує всі обов'язки щодо квартири, сплачує комунальні послуги. ОСОБА_2 не заперечував проти його проживання у спірній квартирі, відтак, вважає, що набув право користування квартирою АДРЕСА_1. Врегулювати даний спір у досудовому порядку неможливо, а тому змушений звернутися до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача - виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Капко Н.Б. в судове засідання не з'явилася, подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - комунального підприємства «Світанок» Москальчук Н.Б. в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була завчасно повідомлена.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити частково.

Судом встановлено, що матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була ОСОБА_6, про що свідчать свідоцтва про народження від 03.03.1967 року, 04.12.1951 року /а.с. 5-6/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.11.2016 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 7/.

Згідно з довідкою КП «Світанок» № 1503 від 07.07.2017 року квартира № АДРЕСА_1 не приватизована, основний квартиронаймач ОСОБА_2 був зареєстрований за вищевказаною адресою один з 11.07.1972 року до дня своєї смерті /а.с. 10/.

Згідно з довідкою КП «Світанок» № 220 від 11.07.2017 року будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП «Світанок» та є власністю територіальної громади міста. Квартира НОМЕР_3 вказаного будинку не приватизована, загальна площа квартири становить 12,36 кв.м. Квартира складається з жилої кімнати-кухні площею 10,76 кв.м і кладової площею 1,60 кв.м /а.с. 11/.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Статтею 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постіймо проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК).

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї (ч. 3 ст. 64 ЖК).

Відповідно до ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились у жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки за змістом ст.ст. 64, 65 ЖК Українсякої РСР наймач і члени сім'ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, особа, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не набуває права користування займаним ним жилим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду або якщо є інші докази того, що вона при цьому не змінювала постійного місця проживання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п. 9), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1. Будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП «Світанок» та є власністю територіальної громади міста /а.с. 11/. Спірна квартира не приватизована, основний квартиронаймач - ОСОБА_2 був зареєстрований у ній з 11.07.1972 року до дня смерті /а.с. 10/.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2013 році з дозволу ОСОБА_2 вселився у спірну квартиру, де вони разом проживали, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 позивач залишився проживати в спірній квартирі, виконував та виконує всі обов'язки щодо квартири, сплачує комунальні послуги.

Поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у 2013 році приїхав до свого брата ОСОБА_2, який був їх сусідом. Коли він захворів, ОСОБА_1 доглядав його, відвідував у лікарні. Вони проживали разом у квартирі ОСОБА_2, після смерті якого ОСОБА_1 надалі залишився там проживати.

Отже, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 як основний квартиронаймач квартири висловлював свою згоду на вселення позивача в спірну квартиру як члена сім'ї наймача.

Безспірним є й той факт, що єдиним постійним місцем проживання позивача є жиле приміщення спірної квартири. Іншого постійного місця проживання позивач не мав і не має.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивач вселився у спірну квартиру як член сім'ї наймача ОСОБА_2 (рідного брата по матері) зі згоди останнього, а тому набув права на користування спірною квартирою саме як член сім'ї наймача, яке в силу вимог ч. 3 ст. 64 ЖК України збереглося за ним і після смерті наймача ОСОБА_2, оскільки з моменту вселення в спірну квартиру увесь час (понад чотири роки) постійно проживав у ній, не маючи іншого постійного місця проживання, що підтверджено матеріалами справи і не спростовано стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на користування спірним жилим приміщенням, а тому позов в частині визнання за ним права на користування спірним жилим приміщенням підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 як наймача спірної квартири, то така задоволенню не підлягає, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, як визнання його членом сім'ї наймача за рішенням суду, не передбачений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 817 ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому, згідно з ч. 2 особи, які вселилися у житло відповідно до ч. 1 цієї статті, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Зважаючи на те, що позивач фактично став наймачем спірної квартири на умовах договору найму житла, укладеного з колишнім наймачем ОСОБА_2, оскільки постійно проживав з ОСОБА_2 та після його смерті залишився проживати в спірній квартирі, та враховуючи, що позивачем не доведено, що його права порушено чи будуть порушені у зв'язку з невиконанням даного рішення, тому вимога про зобов'язання виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області укласти з ним договір найму квартири НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 заявлена ним передчасно і на даний час відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 64, 65 ЖК Української РСР, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (АДРЕСА_2; паспорт НОМЕР_4, виданий Стрийським МВ ГУДМС України у Львівській області 06.10.2016 року; ІПН НОМЕР_1), право на користування житловим приміщенням у квартирі № АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п.п. 15.5 п. 15 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Л.В.Гула

Повний текст рішення складений судом 25.05.2018 року.