Рішення № 74291300, 25.05.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3604/16-ц

Провадження 2 /331/22/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Жуковій О.Є

за участю секретаря : Качан К.К.

представника позивача- Вініченко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про зобов»язання усунення порушень нормативних відстаней в охоронній зоні газопроводу високого тиску,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11 травня 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив зобов»язати відповідача у відповідності до вимог Правил безпеки систем газопостачання України , усунути порушення нормативних відстаней в охоронній зоні газопроводу високого тиску за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 78-А, шляхом знесення будівлі на відстань 2 м від осі газопроводу, протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 липня 2014 року комісією у складі начальника відділу ЖКГ Жовтневої РДА ОСОБА_2, начальника МЕУ ПАТ «Запоріжгаз» ОСОБА_3Г, начальника СЕГМ - ОСОБА_4, слюсаря СЕГМ - ОСОБА_5 та представника власника - ОСОБА_6 було виконане обстеження газопроводу низького тиску за адресою м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 78-А, яким володіє відповідач на праві власності.

За результатами обстеження, було виявлено порушення охоронної зони газопроводу низького тиску, що полягає у розташуванні нежитлового приміщення кафе «Браво», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 78-А, безпосередньо на осі такого газопроводу.

За наслідками проведеного обстеження, комісією складено відповідний акт від 15.07.2014 р. яким зобов'язано власника будівлі магазину, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 78-А, усунути виявлені порушення у строк до 25.08.2014 р. Представник власника, ОСОБА_6 (орендар нежитлового приміщення), був присутнім у складі комісії, про що свідчить його особистий підпис, на Акті обстеження газопроводу.

Однак, на даний момент, будь-яких дій з боку власника приміщення, спрямованих на усунення порушень охоронної зони газопроводу, вчинено не було, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2016 року провадження по справі відкрите.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вд 23 червня 2016 року у цій справі скасоване та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

14.09.2017 року відповідачем ОСОБА_1 були надані заперечення на позов , в яких остання в задоволенні позовних вимог просила відмовити через недоведення позивачем позовних вимог, наявності у неї наданих 31.08.2017 року ВАТ «Запоріжгаз» технічних умов на реконструкцію підключеного до ГРМ об»єкта.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року визначено здійснювати розгляд вказаної цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наолягав на задоволенні позовних вимог .

Відповідачка, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з»явилася, про причини неявки суд не повідомила , в зв»язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представника позивача , приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на праві господарського відання надано державне майно, яке використовується для забезпечення та розподілу природного газу , зокрема за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, що встановлено договором № 31/07 від 29.11.2012 року укладеним між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником будівлі кафе «Браво» за адресою: м. Запоріжжя , вул. Жуковського, 78-А .

Згідно відомостей наданих департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 06.04.2015 року за № 1382, зазначене кафе збудовано з відступом від раніше зареєстрованого проекту, який був погоджений в тому числі і з ВАТ «Запоріжгаз». Будь-які коригування проектної документації та інформація щодо особи власника на даний час в відділі містобудівного моніторингу та містобудівного кадастру ДАтаМ відсутні.

Як вбачається з акту обстеження газопроводу низького тиску за адресою: вул. Жуковського, 78- А на предмет порушень охоронної зони від 15.07.2014 року, при обстеженні було встановлено розташування кафе «Браво» на газопроводі низького тиску, що є грубим порушенням.

Також , судом встановлено, що 26.03.2008 року, 22.06.2011 року, 31.07.2012 року 09.10.2013 року ОСОБА_1 було попереджено про необхідність усунення виявлених порушень, однак до теперішнього часу вони не усунені.

Відповідно до ст. 73 Земельного кодексу України, до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і підземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України встановлено, що охоронні зони створюються уздовж ліній земель транспорту для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей і довкілля. Також, відповідно ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і підземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору.

За змістом ч. 1 Кодексу газорозподільних мереж, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 р. N 2494, охоронну зону об'єктів газорозподільної системи, як територію, обмежену умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Нормою п. 3 ч 4 Розділу II Кодексу газорозподільних мереж , з метою забезпечення безпечної експлуатації об'єктів ГРМ встановлюються охоронні зони, зокрема, вздовж газопроводів низького тиску - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 2 метрах від осі газопроводу по обидва боки.

Згідно п. 5 ч. 4. Розділу III Кодексу, земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів ГРМ, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України , житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Як роз'яснено в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 України та ст. 391 ЦК України).

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм в поєднанні з положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України , відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Разом із тим, ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З роз'яснень, викладених у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 31.08.2017 року ПАТ «Запоріжгаз» надано ОСОБА_1 технічні умови на реконструкцію підключеного до ГРМ об»єкта , розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського , 78 а (кафе «Браво»).

06 жовтня 2017 року між ТОВ «Строгаз» та ОСОБА_1 укладено договір № 2 , предметом якого є виконання проектно-кошторисних робіт з газопостачання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського , 78 а. Роботи за договором оплачені відповідачкою, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 583 від 06 жовтня 2017 року.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 надані суду докази можливості усунення наявних порушень шляхом реконструкції , а саме , виносу підземної ділянки газопроводу на нормативну відстань від будівлі кафе , суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про зобов»язання усунення порушень нормативних відстаней в охоронній зоні газопроводу високого тиску відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 29 травня 2018 року.

Суддя: О.Є. Жукова

25.05.2018