Вирок № 74290870, 29.05.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.05.2018

Справа № 320/8351/16-к

Провадження №1-кп/320/60/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

секретар судового засідання - Левандовська О.М., Панченко Н.М.,

за участю прокурора - Гончар Д.С.,

захисника - адвоката Гречко О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016080140003226 від 23 червня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2016 року, о 15 годині 40 хвилин знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «Фоззі - Фуд «Сільпо № 122», який розташований за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, просп. Б. Хмельницького 17, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення майна, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, спільно з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, керуючись спільним умислом, домовились про активне сприяння один одному у викраденні чужого майна. Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку, таємно викрала майно, яке належить магазину ТОВ «Фоззі - Фуд «Сільпо № 122». а саме: 1 упаковку кави, марки «Jacobs Monarch», розчинна, вагою 190 грамм, вартістю 174 гривні; 1 упаковку кави, марки «Davidoff Rich», вагою 100 гр., вартістю 149 гривні; 1 упаковку кави, марки «Davidoff Fine», вагою 250 гр.. вартістю 159 гривні; 1 упаковку кави, марки «Саrta Noire», вагою 190 гр.. вартістю 244 гривні. Після чого особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у приміщенні магазину «Фоззі - Фуд «Сільпо № 122», передала полімерний пакет, з викраденим майном ОСОБА_2, який виніс його з приміщення магазину, та зміг вільно розпоряджатися викраденим майном, шляхом реалізації на території «Центрального ринку» у м. Мелітополі, чим спричинили магазину ТОВ «Фоззі - Фуд «Сільпо № 122», матеріальну шкоду на загальну суму 726 гривень.

Крім цього, 25.06.2016 року, о 16 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «ТК Економ Плюс», який розташований за адресою: м. Мелітополь, просп. 50 річчя Перемоги буд. 26/1, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, керуючись спільним умислом, домовились про активне сприяння один одному у викраденні чужого майна. Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку, таємно викрали майно, яке належить магазину ТОВ «ТК Економ Плюс», а саме: 1 упаковку кави, марки «Jacobs Monarch», розчинна, вагою 400 гр.., вартістю 267 гривень 25 копійок; 1 упаковку кави, марки «Jacobs Monarch», розчинна, вагою 190 гр., вартістю 162 гривні 50 копійок; 1 упаковку кави, марки «Nescafe Gold», вагою 190 гр., вартістю 166 гривень 25 копійок.

Після чого, особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «ТК Економ Плюс», передала полімерний пакет з викраденим майном ОСОБА_2, який виніс його з приміщення магазину та зміг вільно розпоряджатися викраденим майном, шляхом реалізації на території «Центрального ринку» у м. Мелітополі, чим спричинили магазину ТОВ «ТК Економ Плюс», матеріальну шкоду на загальну суму 596 гривень.

Крім цього, 25.06.2016 року, о 16 годині 35 хвилин, знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «АТБ - Маркет «Продукти - 335», який розташований за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, просп. 50 річчя Перемоги буд. № 34, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку, таємно викрав майно, яке належить магазину ТОВ «АТБ - Маркет «Продукти - 335», а саме: 2 упаковки кави, марки «Jacobs Monarch» розчинна, вагою 400 гр., кожна, вартістю 244 гривні 50 копійок, за одну одиницю, чим спричинив магазину ТОВ «АТБ - Маркет «Продукти - 335», матеріальну шкоду на загальну суму 489 гривень.

Крім того, 29 червня 2016 року, о 1 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою і в групі з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливого мотиву, з метою викрадення чужого майна, підійшли до території домоволодіння АДРЕСА_5, де, скориставшись відсутністю сторонніх осіб і впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом натискання кнопок на замку вхідної хвіртки, підібрали відповідний код та проникли на територію домоволодіння, після чого піднявшись по сходам на другий поверх, ОСОБА_2 залишився спостерігати за обстановкою, з метою попередження про небезпеку, а особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, підійшла до кімнати відпочинку № 13, де через відчинені двері проникла в середину, скориставшись тим, що власники кімнати сплять, таємно, повторно викрала мобільний телефон «Lenovo S920» вартістю 3000 гривень, в чохлі червоного кольору вартістю 100 гривень, мобільний телефон «Самсунг Гелаксі А-3» вартістю 8000 гривень, в чохлі темно синього кольору, вартістю 650 гривень, мобільний телефон «Nокіа 5130», вартістю 400 гривень, мобільний телефон «Nокіа 6300» вартістю 1500 гривень і з викраденим зникли з місця скоєння злочину, тим самим, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 13 650 гривень.

Крім того, у невстановлений слідством час, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав металевий ключ від квартири №АДРЕСА_2, який не становить для ОСОБА_5 матеріальної цінності, для подальшого вчинення таємного викрадення чужого майна з квартири.

Відразу після цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 направився до квартири АДРЕСА_2. 23 липня 2016 року об 11 годині, знаходячись по АДРЕСА_2, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відчинення викраденим ключем вхідних дверей, проник до квартири №АДРЕСА_3, яка є житлом, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_5, а саме пральну машину «LG», серійний номер f8091Ld, вартістю 10 000 гривень, чим заподіяв ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 10 000 гривень.

Крім того, 11 жовтня 2016 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, знаходячись у торгівельному приміщенні побутової хімії «ПП ОСОБА_20», яке розташоване по АДРЕСА_6, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, зі столу, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Core Prime», ІМЕІ1:НОМЕР_6, ІМЕІ2:НОМЕР_7, в корпусі сірого кольору, вартістю 2 999 гривень з сім картою «Київстар» № НОМЕР_2, яка для потерпілого матеріальної цінності не становить та з сім картою «МТС» номер, якої вона не пам'ятає, яка для потерпілого матеріальної цінності не становить та картою пам'яті «МісroSD» обємом 32 ГБ, яка входила до вартості мобільного телефону, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 2 999 гривень.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в наступному, а саме: 24 жовтня 2016 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_7, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за відсутності власника кабінету, через незачинені двері проник до кабінету АДРЕСА_7, де з дивану таємно викрав чоловічу шкіряну куртку чорного кольору, вартістю 2 000 гривень, в кишені якої знаходилось наступне майно:

-Грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, що на момент вчинення злочину по курсу Національного Банку України (з розрахунку за 1 долар США-25,6628 гривень) становить 256 628 гривень 00 копійок;

-Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7;

-Технічний паспорт на автомобіль «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8;

-Посвідчення помічника народного депутата на ім'я ОСОБА_7;

-Ключі від автомобіля «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8 з іммобілайзером, вартістю 2000 гривень;

-Водійська медична довідка видана на ім'я ОСОБА_7;

-Банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить;

-Банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить.

Тобто, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до іншого приміщення, вчиненого у великих розмірах, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 260 628 гривень.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 07 січня 2017 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, знаходячись біля магазину «Скорпіон», який розташований по вул. Інтеркультурній у м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з карману куртки ОСОБА_8, таємно викрав належний ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Soni Xperia M4 Aqua Duai Black» IMEI1: НОМЕР_11, IMEI2: НОМЕР_12, в корпусі чорного кольору вартістю 5300 гривень з сім карткою «Київстар» № НОМЕР_4, на рахунку якої грошових коштів не було, яка для потерпілого матеріальної цінності не становить та з сім карткою «МТС» № НОМЕР_5, на рахунку якої грошових коштів не було, яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, у силіконовому чохлі, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду у розмірі 5300 гривень. Тобто, обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами таємного заволодіння майном потерпілих, а саме магазинів: ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335», потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 визнав повністю та щиросердно розкаявся у скоєному.

Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за епізодом таємного викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_7 визнав частково, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом таємного викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_9 свою вину не визнав в повному обсязі.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що дійсно при вказаних в обвинувальних актах обставинах, 25.06.2016 року вони разом з ОСОБА_10 вирішили вкрасти каву, заздалегідь все спланували. В призначений день вони зайшли до магазинів ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335», звідки, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, з поличок магазинів вкрали упаковки кави в кількості, вказаній в обвинувальних актах. Упаковки кави клали в пакет та вільно виходили з магазинів. Викрадені упаковки кави збували шляхом продажу на «Центральному ринку», виручені кошти витратили на власні потреби. Позовну заяву ТОВ «Фоззі-Фуд» визнав в повному обсязі.

По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 пояснив, що у кінці червня 2016 вони з ОСОБА_10 домовились поїхати в смт. Кирилівка на відпочинок. В нього були гроші, однак ОСОБА_10 запропонував щось вкрасти. Вони посиділи, випили, після чого в нічний час проникли на територію домоволодіння, де піднялись на другий поверх та з кімнати відпочинку, до якої ОСОБА_10 проник через вікно, викрали чотири мобільні телефони, які ОСОБА_10 в подальшому збув.

По епізоду викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_6 пояснив, що він 11.10.2016 року знаходився поблизу магазину побутової хімії в м. Мелітополі, побачив як з нього вийшла дівчина та пішла. Він одразу зайшов до магазину та побачив на столі мобільний телефон, який взяв та вийшов з магазину. Телефон здав в ломбард, за що отримав грошові кошти в розмірі 1300 грн. Заявлений ОСОБА_6 цивільний позов визнав в повному обсязі.

По епізоду викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_5 залишила йому ключі від квартири та поїхала на море. Він дзвонив їй по телефону та питав дозволу закласти в ломбард її пральну машину, на що вона дала свою згоду. Після чого він декілька разів не міг забрати пральну машину з ломбарду, у зв'язку з чим ОСОБА_5 написала заяву у відділ поліції. В наступному судовому засіданні ОСОБА_2 уточнив свої показання, а саме, що спочатку він заклав в ломбард її пральну машину, а вже потім почав питати дозволу на те, але не отримавши згоди, повідомив ОСОБА_5 про те, що пральна машина вже в ломбарді.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 за епізодами таємного викрадення майна магазинів: ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335» та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи.

По епізоду викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_2 пояснив, що 24.10.2016 року він ходив по приміщенню Бізнес-центру по АДРЕСА_7, хотів влаштуватися на роботу. Зайшовши до якогось кабінету, де нікого не було, побачив чорну шкіряну чоловічу куртку та вирішив її вкрасти. В куртці знаходились посвідчення, документи на автомобіль, ключі від автомобіля, банківські карти та гроші, але не 10000 доларів США, як вказано в обвинувальному акті, а десь 10000 грн. Розкаюється у скоєному, зазначив, що на той момент знаходився у складних життєвих умовах, що й потягло за собою вчинення низки крадіжок.

По епізоду викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_9 зазначив, що взагалі не має жодного відношення до цієї крадіжки. 07 січня 2017 року, коли викрали телефон у ОСОБА_8, він взагалі знаходився у м. Києві ще з кінця жовтня 2016, де працював на будівництві. До м. Мелітополя повернувся тільки 08.02.2017 після затримання його працівниками поліції 07.02.2017 ( у м. Києві).

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, а саме доказів в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 за епізодами заволодіння майном: магазинів: ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335» та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і обмежився допитом обвинуваченого, допитом потерпілої ОСОБА_5 по епізоду крадіжки майна у неї, дослідженням характеризуючих обвинуваченого даних. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, судом роз'яснено про позбавлення права на оскарження обставин, не досліджених в судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Щодо епізодів з потерпілими ОСОБА_9, ОСОБА_11, по яким ОСОБА_2 вину не визнав та визнав частково відповідно, суд досліджує докази в повному обсязі.

Представники потерпілих ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335», та потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_6 до судового засідання не з»явилися, будучи повідомленими про слухання справи, надали заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності. Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за можливе за їх відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду і тому провести судовий розгляд та розглянути кримінальне провадження за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що влітку вона поїхала працювати в смт. Кирилівку. Вона знаходилась в добрих відносинах з матір»ю ОСОБА_2, яка є її сусідкою, на грунті чого й почала спілкуватися з ОСОБА_2, тобто з ним у неї просто дружні стосунки. Ключі від її квартири були в його матері на час її відсутності в місті, ОСОБА_2 не мав доступу до її квартири. На початку серпня 2016 року обвинувачений зателефонував їй та повідомив, що здав в ломбард її пральну машину, оскільки йому потрібні були гроші. В цей день вона не мала можливості повернутись до міста, у зв'язку з чим приїхала наступного дня та написала заяву в поліцію. Пральна машина їй повернута, наразі вона претензій до обвинуваченого не має.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів по вказаним епізодам заволодіння майном: магазинів: ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122», ТОВ «ТК Економ Плюс», ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335» та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд кваліфікує діяння, вчинені ОСОБА_2:

- за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб (за епізодом заволодіння майном магазину ТОВ Фоззі-Фуд «Сільпо № 122»);

- за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб (за епізодами заволодіння майном: магазинів: ТОВ «ТК Економ Плюс»);

за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (за епізодом заволодіння майном магазину ТОВ «АТБ-Маркет «Продукти-335» та потерпілої ОСОБА_6.);

- за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло (за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4.);

- за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло (за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5.)

За інкримінованим ОСОБА_2 обвинуваченням за ч. 4 ст. 185 України судом були досліджені всі докази, які були надані стороною обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що працює помічником народного депутата. 24.10.2016 року він знаходився в приміщенні «Бізнес Центру», розташованому в АДРЕСА_7 в підвальному приміщенні, де знаходиться три кабінети. Приблизно о 12-30 годині він залишив у себе в кабінеті куртку, в якій знаходились грошові кошти та вийшов в інший кабінет. Через декілька хвилин підійшов охоронець та повідомив, що невідомий чоловік вибіг з будівлі в його куртці. Гроші в сумі 10000 тисяч доларів США (купюри нового зразка по 100 доларів США) знаходились в правому кармані куртки в пакеті і були призначені для передвиборної агітації ОСОБА_21. Можливо, також були й гривні в розмірі 3-4 тисяч. Також в куртці були документи на автомобіль, ключі та картки Приватбанку.

Гроші були призначені для купівлі тяжкої резини для тракторів. Одне колесо коштує від 45 000 грн. та вище. Вказану суму грошових коштів він збирав із своїм товаришем -ОСОБА_12 майже десять років.

Коли він після повідомлення охоронця повернувся до свого кабінету, то побачив, що куртки немає, подумав, що гроші сховав до сейфу, однак сейф одразу не перевірив та побіг за незнайомим чоловіком, а вже потім приїхали працівники поліції. Пояснив, що 25.10.2016 року він неуважно ознайомився з протоколом його допиту. Одразу він не прочитав, що в протоколі допиту зазначена сума коштів 10000 грн., а не доларів США, як було насправді. Вважає, що в результаті помилки, допущеної слідчим, невірно зазначена сума коштів в протоколі його допиту. Пізніше ОСОБА_7 зазначив, що працівник поліції порекомендував йому зазначити в протоколі те, що були викрадені саме гривні, а не долари США.

Під час судового розгляду у даній справі, у якості свідків сторони обвинувачення за епізодом вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_7 були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Так, свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_7 - його колега по роботі. Знає, що в приміщенні офісу, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 в обідній час у ОСОБА_7 викрали гроші, документи та ключі від машини. В день крадіжки ОСОБА_13 зайшов до ОСОБА_7 в кабінет та запросив його на обід на третій поверх будівлі. ОСОБА_7 тримав в руках прозорий пакет з пачкою грошей з валютою по 100 доларів США, він поклав їх в куртку, яку повісив на крісло, сказав, що потім треба їх поміняти на гривні. Вони пішли обідати, повернувшись приблизно через 15-20 хвилин, ОСОБА_7 пішов до себе в кабінет, а він до себе. Зазначив, що двері кабінету ОСОБА_7 зачинялись на замок, однак того дня він їх не зачинив.. Після того, як вони повернулись з обіду охоронець повідомив, що бачив незнайомого хлопця, питав, чи не зникло щось в них. Вони одразу почали шукати незнайомця, якого побачили на камері відео спостереження. Стосовно суми викрадених коштів свідок повідомив, що «не випитував у ОСОБА_7».

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що у жовтні 2016 року працював охоронцем у «Бізнес Центрі» по АДРЕСА_7, де знаходився кабінет ОСОБА_7 Спостерігаючи за подіями на моніторі камер відеоспостереження, він побачив незнайомого хлопця, який поводився невпевнено. Він зайшов до кабінету ОСОБА_7 та одразу вийшов з курткою в руках. ОСОБА_14 намагався його зупинити, однак його затримали клієнти. Коли він вийшов, хлопець був вже за рогом будівлі, він окликнув його, після чого хлопець побіг. Хлопець був високого зросту, сутулий, на голові була шапка з емблемою «Адідас». Коли ОСОБА_7 повернувся з обіду, він розповів йому, що до нього в кабінет заходив хлопець, після чого ОСОБА_7 перевірив свою барсетку, потім повідомив, що зникла шкіряна куртка, більше нічого не пояснював. Після того, що сталося, ОСОБА_14 повернувся на своє робоче місце. Також зазначив, що коли незнайомий хлопець тікав, куртка вже була одягнена на ньому. Обличчя хлопця він не бачив.

Під час повторного допиту свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що крадіжка мала місце після 12 години дня до 14 години, точного часу не пам'ятає, однак це точно був не ранок та не вечір. З дня його працевлаштування час на всіх моніторах відео спостереження був збитий. Дата та рік на моніторі відеозапису вірні, а час на двох моніторах зазначений невірний. Час вони виставляють, однак він все одно збивається. Час виставляє оператор, який встановлював відеоспостереження, їм забороняють туди втручатись.

Також, судом були оголошені та досліджені ряд письмових матеріалів, які були здобуті під час досудового розслідування кримінальної справи та які знаходились в матеріалах кримінального провадження, та на думку сторони обвинувачення є письмовими доказами у скоєнні обвинуваченим інкримінованого йому злочину, а саме:

- рапорт, відповідно до якого 24.10.2016 року за № 20946 оператором служби «102» Мелітопольського ВП ГУНП Запорізької області зафіксовано, що 24.10.2016 року о 13 годин 45 хвилин було прийнято повідомлення від ОСОБА_14 про те, що в період часу з 12-40 години до 12-50 години 24.10.2016 року по АДРЕСА_7 в ПП «Легіон» з кабінету невстановлений шляхом вільного доступу викрав шкіряну куртку / Т 4 а.с.7/;

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якої 24.10.2016 року невстановлена особа, знаходячись в кабінеті АДРЕСА_7, шляхом вільного доступу викрала документи на його ім'я, посвідчення водія та народного депутата та грошові кошти, сума яких встановлюється /а.с.Т4 а.с.8/.

Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 25.10.2016 року, зазначена ним сума викрадених 24.10.2016 року грошових коштів вказано, як 10000 гривень /Т4 а.с.9/.

Відповідно до протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 13.02.2017 року, останній підтримав раніше надані ним покази, та уточнив, що у зв'язку з тим, що був шокований тим, що відносно нього скоєно злочин, вказав невірну суму викрадених коштів, а саме замість викрадених 10000 доларів США, вказав 10000 гривень, у зв'язку з чим просить органи досудового розслідування врахувати вказані обставини. 10000 доларів США були купюрами по 100 доларів США /Т4 а.с.10/.

Судом досліджено також наступне:

-протокол огляду місця події від 24.10.2016 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого предметом огляду був кабінет АДРЕСА_7 /Т4 а.с. 112-113/;

-протокол огляду від 09.02.2017 року, відповідно до якого було оглянуто добровільно видану ОСОБА_2 чоловічу шкіряну куртку, в карманах якої були виявлені речі на ім'я ОСОБА_7 (крім грошей), викрадені в нього 24.10.2016 року /Т4 а.с.116/;

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 31.10.2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 із пред'явлених йому чотирьох фотокарток осіб впізнав чоловіка, що зображений на фото № 2, а саме: ОСОБА_2, як особу, яка скоїла крадіжку його куртки з Бізнес-центру по АДРЕСА_7 / Т 4 а.с.119-120;.

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 31.10.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 із пред'явлених йому чотирьох фотокарток осіб впізнав чоловіка, що зображений на фото № 2, а саме: ОСОБА_2, як особу, яка скоїла крадіжку куртки з бізнес центру по АДРЕСА_7 / Т 4 а.с.121-122/.

Судом також проглянуто диск з відеозаписом з камер відео спостереження № 7 та датований 24.10.2016, період перегляду відео з «17» год. «00» хв.. «00» сек. до «17» год. «10» хв. «59» сек., тобто тривалість відео складає 10 хвилин 59 секунд (протокол огляду від 13.02.2016 року, предметом огляду якого був диск для лазерних систем зчитування фірми-виробника «KAKTUZ», розміром 700 МБ. Оглядом файлу під назвою «007_R_161024170000»)(а.с.123-125 Т.4). При перегляді відеозапису видно, що о 17:00 до приміщення офісів розташованих за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_7 заходить чоловік, який ззовні схожий на ОСОБА_2 та оглядає приміщення, при цьому у руках у нього нічого не має, а також він одягнений в спортивну кофту з капюшоном та шапку, після чого, переконавшись, що нікого немає, повертає праворуч. Через 43 секунди, тобто о 17 годині 43 секунди чоловік, який ззовні схожий на ОСОБА_2 вибігає з приміщення бізнес-центру при цьому одягає на себе шкіряну куртку /Т4 а.с.123-125/.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_14, наданих ним в судовому засіданні, дата та рік на моніторі відеозапису вірні, а час на двох моніторах зазначений невірний, в реальності часовий інтервал дорівнює проміжку з 12.00 до 14.00 год.

Слід зауважити, що ОСОБА_2 інкримінується викрадення майна ОСОБА_7 та грошових коштів саме в розмірі 10000 доларів США.

Однак, жодним наданим стороною обвинувачення доказом обставини в частині вказаної суми викрадених грошей , які прокурор вважав доведеними, не підтверджуються, незважаючи на ті обставини, що обов'язок доказування цих обставин, в силу ст. 92 КПК України лежить на стороні обвинувачення.

На думку суду, орган досудового розслідування не здійснив всіх необхідних процесуальних дій по збиранню доказів. Достовірних доказів викрадення ОСОБА_2 у потерпілого ОСОБА_7 грошових коштів саме в розмірі 10000 доларів США, окрім показань потерпілого ОСОБА_7, прокурором під час розгляду даного кримінального провадження зібрано не було та суду не надавалось.

В підтвердження вказаних обставин відсутні докази зазначених потерпілим доводів стосовно призначення викраденої суми коштів для передвиборної агітації ОСОБА_21 та необхідності закупівлі тяжких шин для тракторів, для яких була зібрана вказана сума коштів тощо.

Крім того, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_13, наданих ним під час судового розгляду, оскільки вони не несуть в собі чіткої відповіді про загальну суму коштів потерпілого ОСОБА_7 наявні в нього 24.10.2016 року, лише зазначає, що бачив в нього грошові кошти у валюті, однак не підтвердив надані потерпілим пояснення стосовно його обізнаності в розмірі повної суми та її призначенні.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що й покази потерпілого в цій частині на протязі досудового розслідування, є непослідовними. Так, як було зазначено вище, в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення, останнім не було зазначено точної суми коштів, яку було викрадено. При допиті 25.10.2016 ОСОБА_7 в якості потерпілого, він зазначив сума викрадених грошових коштів у 10000 гривень. Й лише 13.02.2017, тобто майже через чотири місяці останній уточнив викрадену суму коштів -10000 доларів США.

Суд, дотримуючись вимог ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України, безпосередньо допитав потерпілого ОСОБА_7 в тому числі щодо показань, наданих ним під час досудового розслідування і які слугували підставою для кваліфікації діяння ОСОБА_2 саме за ч. 4 ст. 185 КК України.

Однак, суд знаходить такі показання ОСОБА_7 непослідовними, суперечливими. Так, потерпілий спершу повідомив, що неуважно прочитав протокол його допиту, потім зазначив, що працівник поліції рекомендував йому зазначити суму викрадених коштів саме у 10000грн., а не 10000 доларів США. Зазначені обставини є не логічними, не підтверджуються жодними доказами.

Слід також зазначити, що прокурором після зазначених потерпілим в ході його допиту обставин, було заявлено клопотання щодо допиту в якості свідка ОСОБА_12, який мав підтвердити обставини походження та зберігання у ОСОБА_7 вказаної суми грошей. Клопотання було судом задоволено, але в подальшому прокурор відмовився від допиту даного свідка. Будь-які інші свідки за даним епізодом стороною обвинувачення не заявлялись та відповідно судом не допитувались.

При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Вказані вище обставини дають передумови для сумніву в їх існуванні.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні прокурором не доведено «поза розумним сумнівом», вини ОСОБА_2 в частині таємного викрадення у ОСОБА_7 грошових коштів саме в розмірі 10000 доларів США.

Отже, судом встановлено, що 24 жовтня 2016 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_7, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за відсутності власника кабінету, через незачинені двері проник до кабінету АДРЕСА_7, де з дивану таємно викрав чоловічу шкіряну куртку чорного кольору, вартістю 2 000 гривень, в кишені якої знаходилось наступне майно:

-Грошові кошти у розмірі 10 000 гривень;

-Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7;

-Технічний паспорт на автомобіль «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8;

-Посвідчення помічника народного депутата на ім'я ОСОБА_7;

-Ключі від автомобіля «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8 з іммобілайзером, вартістю 2000 гривень;

-Водійська медична довідка видана на ім'я ОСОБА_7;

-Банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить;

-Банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 14000 гривень.

Таким чином, у діях обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається склад злочину, передбачений ч.3 ст.185 КК України, а тому суд вважає, що правильно необхідно кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_2 не за ч.4 ст.185 КК України, як вказано в обвинувальному акті, а за ч.3 ст.185 КК України ( таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення).

За інкримінованим ОСОБА_2 обвинуваченням по епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження вина обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, а тому його слід виправдати з наступних підстав.

Так, за інкримінованим ОСОБА_2 обвинуваченням судом були досліджені всі докази, які були надані стороною обвинувачення.

Так, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 не знає. В 2016 році в магазині «АЛЛО» він придбав мобільний телефон марки «Soni Xperia», який віддав своєму сину в тимчасове користування, оскільки його зламався та був в ремонті. У сина в подальшому вкрали цей мобільний телефон, зараз телефон повернули йому за належністю. Чи бачив син чоловіка, який вкрав мобільний телефон йому не відомо. Чека на покупку телефону не має. Був гарантійний талон, однак у зв'язку з тим, що телефон працював справно, він не мав наміру зберігати вказані документи. Відомо, що крадіжка сталась наприкінці 2016- на початку 2017 року. На даний час син продовжує користуватися вказаним телефоном.

Під час судового розгляду в якості свідків сторони обвинувачення за епізодом вчинення викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_15

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_9 -його батько, який дав йому в користування свій мобільний телефон марки «Soni Xperia». З 6 по 7 січня 2017 року ОСОБА_8 був в гостях у свого знайомого в районі «Нового Мелітополя». В нього виникла сварка з дівчиною, після чого він пішов додому на АДРЕСА_8. Того вечора він випив 150-200 грм. коньяку, тому був напівпитку. По дорозі додому він зайшов до магазину «Скорпіон» та купив сигарет. На порозі в магазин стояли три хлопця, з якими він спілкувався, а потім знову зайшов до магазину. В кармані його куртки лежав мобільний телефон. Коли він зайшов в магазин, сунув руку в карман та виявив відсутність мобільного телефону. Він зрозумів, що його вкрали хлопці, з якими він спілкувався на порозі магазину. Коли він звідти вийшов, вже нікого не було. Одного з них свідок впізнав пізніше по фототаблиці, але ознак, за якими він впізнав ОСОБА_2 зараз не пам»ятає, взагалі не впевнений, чи був це обвинувачений. Скільки було людей, з якими він спілкувався біля магазину, не пам'ятає. Не може стверджувати, що саме ОСОБА_2 стояв поряд з ним та здійснив крадіжку телефону. Його батьку не відомі обставини викрадення телефону.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 6 січня 2017 року він був на святкуванні дня народження, після якого доїхав до магазину «Скорпіон», в якому купив спиртне. Це було приблизно з 24-00 до 01-00 ночі. Цього вечора він вживав спиртні напої.. Коли він вийшов на вулицю, йому незнайомий хлопець запропонував купити мобільний телефон. Вони зайшли за магазин, де він придбав вказаний телефон марки «Soni Xperia» чорного кольору, без чохла та сім картки. Телефон придбав за 1000 грн. Потім телефон віддав співробітникам поліції, оскільки, як йому пояснили, він був крадений в районі магазину «Скорпіон». Йому подзвонили з поліції та запросили на впізнання, під час проведення якого він впізнав хлопця, який продав йому телефон. Хлопець був високий, худорлявий, йому здались знайомими його очі. Біля «Скорпіона» він знаходився приблизно півгодини. Навколо було освітлення, з хлопцем спілкувався хвилини три, коли вони зайшли за магазин там вже було темно. Хлопець, який продавав телефон був вдягнений в темно-синю куртку, шапку. Зазначив, що хлопець, який продавав телефон, був набагато вище за ОСОБА_2 Категорично заявив, що це був не обвинувачений.

Також, за клопотанням сторони обвинувачення судом були оголошені та досліджені ряд письмових матеріалів, які були здобуті під час досудового розслідування кримінальної справи та які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, та на думку сторони обвинувачення є письмовими доказами по факту скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме по факту таємного викрадення майна у потерпілого ОСОБА_9, а саме:

-протокол огляду від 06.02.2017 року, предметом огляду якого був добровільно виданий ОСОБА_15 мобільний телефон «Soni Xperia M4 Aqua Duai Black» /Т4 а.с.35-36/;

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.02.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 із пред'явлених йому чотирьох фотокарток осіб впізнав чоловіка, що зображений на фото № 2, а саме: ОСОБА_2, як особу, що продала йому мобільний телефон /Т4 а.с.37-38/;

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.02.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 із пред'явлених йому чотирьох фотокарток осіб впізнав чоловіка, що зображений на фото № 3, а саме: ОСОБА_2, як особу, що таємно викрала його мобільний телефон /Т4 а.с.39-40/;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.01.2017 року о 08-00 годині, відповідно до якого прийнято усну заяву ОСОБА_9 про те, що 07.01.2017 року о 01-30 годині невстановлена особа знаходячись біля магазину «Скорпіон» по вул. Інтеркультурній в м. Мелітополі шляхом вільного доступу таємно викрала з карману куртки мобільний телефон марки «Soni Xperia M4» в корпусі чорного кольору /Т4 а.с.127-128/.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом викрадення майна ОСОБА_9 повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження.

Так, за інкримінованим ОСОБА_2 епізодом викрадення майна ОСОБА_9, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би прямо чи непрямо вказував на його причетність до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення. показання жодного з допитаних судом свідків сторони обвинувачення та самого потерпілого ОСОБА_9 не вказують на його причетність до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд критично відноситься до протоколів пред'явлення особи для впізнання від 15.02.2017 року, оскільки допитані в судовому засіданні свідки спростували причетність ОСОБА_2 до вчинення крадіжки.

Так, в протоколах впізнання зазначено, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_15 можуть впізнати особу за формою обличчя, очей, носу губ, однак допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 на уточнюючі запитання суду та прокурора з впевненістю зазначив, що не може стверджувати як взагалі саму присутність обвинуваченого в компанії людей, з якими він спілкувався на порозі магазину, так і те, що телефон вкрав саме ОСОБА_2 Стосовно зазначення ним протилежного при впізнанні за фотокартками свідок не зміг пояснити мотивів, якими він керувався при проведенні даної слідчої дії.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що хлопець, який продавав телефон був набагато вище за ОСОБА_2, категорично зазначив, що це був не ОСОБА_2 Стосовно зазначення ним протилежного при впізнанні за фотокартками пояснив, що на фотокартці йому здалися знайомими очі ОСОБА_2, однак при зустрічі в залі судового засідання свідок спростував причетність обвинуваченого до продажу йому вкраденого телефону.

На думку суду, орган досудового слідства не здійснив всіх необхідних процесуальних дій по збиранню доказів, покладаючись на протоколи пред'явлення осіб для впізнання від 15.02.2017 року, які суперечать показанням свідків, безпосередньо наданим ними в судовому засіданні. Будь-яких інших доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 таємного викрадення чужого майна (крадіжки) органом досудового розслідування та прокурором зібрано не було та суду не надавалось; не перевірено та не спростовано версію обвинуваченого щодо перебування його в час здійснення інкримінованого йому злочину в іншому місті-м. Києві.

Прокурор в судовому засіданні клопотав про здійснення виклику понятих ОСОБА_3, ОСОБА_16, які були присутніми під час проведення процесуальної дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під час якої свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка викрала у нього мобільний телефон, та здійснення виклику понятих ОСОБА_17, ОСОБА_18, які були присутніми під час проведення процесуальної дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під час якої свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка продала йому мобільний телефон з подальшим їх допитом в якості свідків. Клопотання мотивував тим, що допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_19 надали показання, які відрізняються від тих, що були надані ними під час проведення зазначених процесуальних дій. Ухвалою суду від 02.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у зв»язку з наступним. В судовому засіданні судом було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_19, за участю яких проводилися вказані процесуальні дії, ним ставилися питання щодо проведення вказаних процесуальних дій, досліджено самі протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, що відповідає такій засаді кримінального провадження як безпосередність дослідження показань, речей і документів; жодних заяв щодо чинення тиску на свідків при проведенні вказаних процесуальних дій останніми не заявлялося. Зважаючи на вищевказане, доводи прокурора щодо необхідності допиту зазначених понятих для усунення розбіжностей в показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_19, наданих в судовому засіданні та під час проведення процесуальних дій суд знаходить такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, позбавлені логічного сенсу, спрямовані на затягування розгляду справи, що вказує на відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України саме на прокурора та слідчого покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом

Отже, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Суду від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»), а тому суд оцінює їх критично та не може на цій підставі вважати ОСОБА_2 особою, винною у вчиненні інкримінованого йому злочину по епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_9 При цьому під час судового розгляду цього кримінального провадження суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, проте стороною обвинувачення не надано суду доказів на спростування доводів обвинуваченого і доказів на підтвердження його винуватості.

Суд вважає, що можливість отримання доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину повністю вичерпана та наголошує, що стороною обвинувачення не було доведено, що злочин вчинено обвинуваченим, а виявлені в ході судового розгляду суперечності не спростовано, відтак, згідно положень та приписів Конституції України, КПК України, п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 тлумачаться судом на його користь, а докази, досліджені в суді, є недостатніми для визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

П.2 ч.1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальній вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст.373 КПК України, обвинувачений ОСОБА_2 підлягає виправданню за ч.2 ст.185 КК України (по епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_9.) у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочину.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими.

Так, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні злочинів, які судом визнано доведеними, щиросердно розкаявся у скоєному, що судом визнається обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не встановлено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 06 липня 2017 року, відповідно до якої орган пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, а також середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Також, враховуючи ступінь тяжкості та кількість вчинених кримінальних правопорушень, наявність в матеріалах кримінального провадження двох протилежних за змістом характеристик з місця проживання, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити таке, що пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статей, за якими кваліфікуються його діяння, призначивши остаточне покарання згідно ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім того, суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) і зарахувати йому у строк покарання, строк попереднього ув»язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До моменту набрання вироком законної сили Законом України від 18.05.2017 року №2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», який набрав чинності із 21.06.2017 року, редакція ч.5 ст.72 КК України була змінена в частині співвідношення попереднього ув'язнення та покарання у виді позбавлення волі у випадку зарахування попереднього ув'язнення до строку покарання, яке стало зараховуватись день за день.

Наведене вказує на те, що Законом України від 18.05.2017 року № 2046-VIII було погіршено становище обвинувачених (засуджених), щодо яких застосовувалось попереднє ув'язнення і яким призначене покарання у виді позбавлення волі, оскільки їм до строку відбутого покарання став зараховуватись менший проміжок часу, ніж під час дії Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII.

Оскільки, як Закон України від 18.05.2017 року № 2046-VIII, так і ч.5 ст.72 КК України є законом про кримінальну відповідальність і ними погіршується становище обвинуваченого (засудженого), то вони не поширюються на осіб, які вчинили злочин до 21.06.2017 року. Наведене вказує на те, що особам, які вчинили злочин до 21.06.2017 року увесь строк попереднього ув'язнення зараховується до строку призначеного покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Приписи частини першої статті 5 Кодексу 2001 року розвивають положення частини першої статті 58 Конституції України, а саме: «Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість». Водночас, частиною другою статті 5 Кодексу 2001 року передбачено: «Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі».

Зазначені положення кримінального кодексу щодо законів, які мають зворотну дію в часі, узгоджуються з міжнародно-правовими актами з цього питання. Так, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права визначено: якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м'яке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця (пункт 1 статті 15). У Резолюції 1984/50 Економічної і ОСОБА_9 ООН «Заходи, що гарантують захист прав тих, хто засуджений до страти» від 25 травня 1984 року закріплено, що якщо після вчинення злочину були внесені зміни до законодавства, які передбачають більш м'які міри покарання, то вони повинні поширюватися й на правопорушника, який вчинив цей злочин (пункт 2).

Згідно зі статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року особі не може призначатися покарання, суворіше від того, яке застосовувалося на час вчинення кримінального правопорушення. Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є важливою частиною принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, що в разі наявності відмінностей між діючим на час вчинення злочину кримінальним законом та кримінальним законом, що набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди повинні застосовувати той закон, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).

Конституційний Суд України, розглядаючи конституційне подання Верховного Суду України та конституційне звернення громадянина ОСОБА_10, звернув зокрема увагу на те, що Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58). Вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначив Конституційний Суд України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі). (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 про офіційне тлумачення положень Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року № 1483-III, щодо їх дії в часі у взаємозв'язку із положеннями статті 8, частини першої статті 58, пункту 22 частини першої статті 92, частини другої статті 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», частини другої статті 4, частин першої, третьої, четвертої статті 5, частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України 2001 року(справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) (№ 1-рп/2011, 26.01.2011 року).

З огляду на вказані обставини, суд вважає можливим зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання, строк його попереднього ув»язнення з 07.02.2017 по 29.05.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішуючи питання по заявленим цивільним позовам, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Водночас, за змістом ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 50 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдані збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, в судовому засіданні встановлено, що саме неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілим: ТОВ «Фоззі-Фуд» та ОСОБА_6 була спричинена майнова шкода в розмірах, зазначених у цивільних позовах, такими чином заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди, так на користь ТОВ «Фоззі-Фуд» в розмірі 726 грн., на користь ОСОБА_6 в розмірі 2999 грн.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що від дій ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_6 безумовно зазнала душевних страждань, однак розмір моральної шкоди, на думку суду, є завищеним, а тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Так, з урахуванням обставин, які мають істотне значення, враховуючи майновий стан обвинуваченого та реальні можливості її відшкодування, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає, на користь потерпілої слід стягнути моральну шкоду в розмірі 500 грн., вважаючи таку суму достатньою та справедливою сатисфакцією за заподіяне.

Арешт на майно ОСОБА_2 не накладався.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, по епізоду таємного викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_9 та виправдати його на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 /трьох/ років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 /трьох/ років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати із 07.02.2017 року, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 ) в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із 07.02.2017 по 29 травня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», яке розташоване за адресою: 08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5 ( код ЄДРПОУ 32294926), матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 726 /сімсот двадцять шість/ гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_9, матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 2999 /дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять/ гривень 00 коп., та моральну шкоду в розмірі 500 /п'ятсот/ гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Речові докази:

- мобільний телефон «Nокіа 6300» в корпусі чорно-сірого кольору вилучений в ході обшуку від 07.09.2016 року переданий на відповідальне зберігання до камери речових доказів Якимівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути за належністю ОСОБА_4;

- пральну машину «LG», серійний номер f8091Ld, передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 відповідно до розписки /Т3 а.с.106/, залишити ОСОБА_5 їй за належністю;

- чорну шкіряну куртку, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7; технічний паспорт на автомобіль «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8; посвідчення помічника народного депутата на ім'я ОСОБА_7; ключі від автомобіля «Skoda SuperB», д.н. НОМЕР_8 з іммобілайзером; водійська медична довідка видана на ім'я ОСОБА_7; банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9; банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 відповідно до розписки від 13.02.2017р. - залишити ОСОБА_7 за належністю;

- CD - диск фірми виробника «KAKTUZ» відеозапис з камери відео спостереження у період часу з 17-00 до 17-10-49 24.10.2017р. - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12016080140003226 від 23 червня 2016 року;

- мобільний телефон Sony Xperia M4 Aqua Dual Black, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 відповідно до розписки від 14.02.2017 - залишити ОСОБА_9 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Ю.В.Ковальова