Вирок № 74290845, 24.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5307/17

Номер провадження 1-кп/333/95/18

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

м. Запоріжжя 24 травня 2018 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: суддя Фунжий О.А., за участю секретарів судового засідання Лященко В.А., Шелесько Ю.О., прокурорів Богача С.О., Кравця С.Ю., потерпілого ОСОБА_1, захисника Сирих О.М., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, має середню освіту, не працював, зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 судимий:

-14 вересня 1995 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 140 ч.3 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі, звільнений 13 серпня 1997 р. на підставі Закону України «Про амністію» від 26 червня 1997 р.;

-29 жовтня 1997 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 140 ч.3 КК України (1960 р.) до 3 років 6 міс. позбавлення волі, звільнений 3 березня 2001 р. після закінчення строку покарання;

-8 липня 2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 115 ч.1 КК України до 14 років позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 27 липня 2016 р. після закінчення строку покарання;

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим за викрадення чужого майна, повторно вчинив грабіж при наступних обставинах.

26 серпня 2017 р. приблизно о 18 год. ОСОБА_3 знаходився поблизу кафе «Паровоз», розташованого по проспекту Соборному, 6-Г, в м. Запоріжжі, де побачив потерпілого ОСОБА_1, який розмовляв по мобільному телефону. З метою відкритого викрадення вказаного мобільного телефону, діючи з корисливих мотивів, обвинувачений наніс потерпілому удар правою рукою в область лівого ока, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Після цього ОСОБА_3 відкрито викрав у ОСОБА_1 мобільний телефон «Lenovo A2010-a» вартістю 2 000 грн. в чохлі вартістю 100 грн., усього на суму 2 100 грн.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 ч.2 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені вказаного злочину не визнав, суду пояснив, що ввечері 26 серпня 2017 р. разом із знайомим ОСОБА_4 зайшли в кафе «Паровоз», де пили пиво. До них підійшли двоє незнайомих чоловіків на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з ними вони продовжували пити пиво. Через деякий час в кафе зайшов потерпілий, якого він раніше не знав. Потерпілий купив спиртного, підійшов до їх столу, але вони не дозволили йому приєднатись до компанії. Потерпілий пішов до іншого столу, випив спиртного, став кричати. Він підійшов до потерпілого, взяв його за комірець, виштовхав з кафе, повернувся до приміщення. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже не було, а ОСОБА_4 пішов у туалет. Він вийшов з кафе, підійшов ОСОБА_4, вони розмовляли. Він побачив, що на зупинці виникла штовханина між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та потерпілим. Він підійшов до них, розняв, спитав, що трапилось. ОСОБА_2 або ОСОБА_1 відповів, що потерпілий почав штовхатись, вони нанесли йому кілька ударів. Потерпілий в цей час кудись пішов. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запропонували поїхати на ринок Анголенко, забрати якісь речи. Він разом з ними, а також ОСОБА_4 сіли в трамвай, поїхали в сторону центру міста. ОСОБА_2 або ОСОБА_1 дістав з карману мобільний телефон «Lenovo», спитав, як скинути настройки. Він пояснив, як це зробити. Коли трамвай зупинився на автовокзалі, до нього зайшли поліцейські. Вони підійшли до нього і ОСОБА_5, вивели з трамвая, обшукали, нічого не знайшли. Вони відвели його на відстань від трамваю, поліцейський нахилився, підняв з землі мобільний телефон, заштовхав телефон йому в карман. Він викинув телефон на землю. Поліцейській підняв телефон, викликав слідчо-оперативну групу. Коли приїхали слідчі, провели огляд, вилучили з землі телефон. Його та ОСОБА_4 відвезли в райвідділ поліції, де вже знаходився потерпілий. Поліцейській вказав потерпілому на нього, а потім слідчий провів впізнання, де потерпілий його впізнав. Телефон у потерпілого він не викрадав, вважає, що це зробили ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яких поліцейські не затримали і вони уїхали трамваєм.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчинені вказаного злочину грунтується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що ввечері 26 серпня 2017 р. разом із знайомими зайшов в кафе «Паровоз», де розпивали спиртні напої. У нього задзвенів телефон, він вийшов з приміщення, став говорити по телефону. В цей час до нього підійшли кілька чоловік. Хтось ударив його рукою по голові, забрав телефон «Lenovo», та пішов у бік трамвайної зупинки. Його знайомий викликав поліцію. Працівникам поліції він описав прикмети нападника, потім поїхали в райвідділ поліції, де він написав заяву про притягнення до відповідальності нападника. Він чув по рації в поліції, що знайшли мобільний телефон «Lenovo». Через деякий час в райвідділ поліції привезли мобільний телефон, який у нього було викрадено. Обвинуваченого в приміщенні поліції він не бачив, при проведенні впізнання впізнав його як особу, котра вдарила його та викрала мобільний телефон. Під час розслідування слідчий повернув йому мобільний телефон «Lenovo A2010-a», який він оцінює в 2 000 грн., в чохлі вартістю 100 грн., який був викрадений у нього.

Пояснення потерпілого підтверджені дослідженим в судовому засіданні протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 серпня 2017 р., згідно якому потерпілий ОСОБА_1 просить притягнути до кримінальної відповідальності незнайомого чоловіка, зазначивши його прикмети, який біля кафе «Паровоз», розташованого на залізничному вокзалі «Запоріжжя», вдарив його в обличчя та заволодів мобільним телефоном «Lenovo A2010-a» чорного кольору вартістю 2 000 грн.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 26 серпня 2017 р. він разом з інспектором поліції ОСОБА_7 в складі автомобільного патруля несли службу вулицями міста. Ввечері вони отримали повідомлення, що біля залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» побили та пограбували чоловіка. Вони приїхали на залізничний вокзал, до них підійшов потерпілий, який повідомив, що незнайомий чоловік вдарив його в обличчя, забрав мобільний телефон, описав прикмети нападника. На обличчі у потерпілого були тілесні ушкодження. Хтось сказав, що схожий чоловік поїхав трамваєм в сторону центра міста. Вони поїхали у зазначеному напрямку. На зупинці «Автовокзал» стояв трамвай, вони зашли в салон, де побачили чоловіка, який за прикметами, наданими потерпілим, був схожий на нападника. Разом з ним був ще один чоловік. Вони їх затримали, вивели з трамваю. Під час огляду у обвинуваченого виявлено мобільний телефон. Через деякий час інший екіпаж патрульної поліції привіз потерпілого, якому показали затриманих. Потерпілий вказав на ОСОБА_3, пояснивши, що саме він вдарив його і забрав мобільний телефон. Після цього вони викликали слідчо-оперативну групу, якій передали затриманого.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює патрульним поліцейським. Ввечері 26 серпня 2017 р. разом з інспектором патрульної поліції ОСОБА_9 вони патрулювали вулицями міста. Після 17 год. в ефірі пройшло повідомлення, що біля кафе «Паровоз» на залізничному вокзалі «Запоріжжя-1» стався грабіж, повідомлені прикмети підозрюваного, що він може їхати трамваєм. Вони поїхали повз трамвайної колії в сторону центра міста. На зупинці «Автовокзал» зупинився трамвай, вони зайшли в салон. В трамваї вони побачили чоловіка, який за прикметами був схожим на нападника. Це був обвинувачений ОСОБА_3 Разом з ним був ще один чоловік. Вони вивели цих чоловіків з трамваю. У обвинуваченого в одязі поліцейські знайшли мобільний телефон. Невдовзі поліцейські привезли потерпілого, він вказав на ОСОБА_3 як на особу, котра пограбувала його. Поліцейські викликали слідчо-оперативну групу, якій передали затриманих.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2017 р. ввечері він разом з ОСОБА_3, а також двома чоловіками випивали в кафе «Паровоз» біля залізничного вокзалу. Ці двоє після розпивання спиртного пішли в бік трамвайної зупинки. Він побачив там штовханину, потім ці чоловіки сіли в трамвай. Він разом з ОСОБА_3 також сіли в цей трамвай, який рухався в центр міста. Коли трамвай зупинився на автовокзалі, зайшли поліцейські, які затримали його і ОСОБА_3 Мобільного телефону у ОСОБА_3 він не бачив, обставини події пам'ятає погано, оскільки був нетверезим.

Згідно протоколу огляду місця події від 26 серпня 2018 р. цього дня о 18 год. 30 хв. біля зупинки «Автовокзал» в м. Запоріжжі виявлено ОСОБА_3, на відстані 1 м від якого знайдено мобільний телефон чорного кольору «Lenovo» в корпусі чорного кольору.

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 дією тупого предмета спричинено синець навколо лівого ока з садном на нижній повіці, крововилив на білковій оболонці лівого ока, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що підтверджує висновок суду про застосування до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи вказані тілесні ушкодження у потерпілого утворились не менш ніж від однієї травматичної дії, чим підтверджуються пояснення потерпілого про механізм спричинення йому тілесних ушкоджень.

Оцінюючи кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного із зазначених вище доказів, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України, вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні наведені вище докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, суд вважає, що досліджені у судовому засіданні наведені докази є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 зазначеного кримінального правопорушення.

Наданий прокурором в якості доказу протокол пред'явлення для впізнання від 26 серпня 2017 р. суд визнає недопустимим з таких підстав.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 228 ч.1 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання.

В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що перед проведенням впізнання слідчий показав його потерпілому, після чого потерпілий його впізнав.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суду пояснили, що після затримання ОСОБА_3 в трамваї поліцейські привезли потерпілого, якому показали затриманого. Потерпілий вказав на ОСОБА_3 як на особу, що вдарила його і забрала мобільний телефон.

З наведених підстав протокол пред'явлення для впізнання від 26 серпня 2017 р. суд не приймає до уваги на підтвердження вини обвинуваченого у скоєні вказаного злочину.

Пояснення обвинуваченого про те, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину, а також ствердження захисника про недоведеність вини обвинуваченого у вчинені вказаного злочину, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю зазначених вище доказів, які узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів.

Пояснення потерпілого в судовому засіданні, що він не впізнає ОСОБА_3 як особу, що вчинила пограбування, суд оцінює критично і в цій частині не приймає до уваги з таких підстав.

В протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 серпня 2017 р. потерпілий зазначив прикмети чоловіка, який його пограбував. В судовому засіданні потерпілий пояснив, що прикмети чоловіка, який вчинив пограбування, він повідомив поліцейським. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що за прикметами, повідомленими потерпілим, в трамваї вони затримали обвинуваченого ОСОБА_3 При цьому потерпілий вказав на ОСОБА_3 як на особу, що вдарила його і забрала мобільний телефон, у обвинуваченого безпосередньо після затримання знайдено мобільний телефон, який належав потерпілому, про що він заявив в судовому засіданні.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України»). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 р. у справі «Веренцов проти України»).

В даному випадку на думку суду досліджені у судовому засіданні зазначені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочину відповідають саме такому критерію.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, не знаходячи обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 неодноразово судимий, вчинив тяжкий злочин.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, що у відповідності зі ст. 65 КК України є підставою для призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 ч.9 КПК України.

Керуючись ст. 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд

У х в а л и в :

Обвинуваченого ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, рахуючи строк покарання з 26 серпня 2017 р.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Речові докази: мобільний телефон «Lenovo A2010-a» в чохлі чорного кольору залишити за належністю потерпілому ОСОБА_1; ніж в ножнах - повернути обвинуваченому ОСОБА_3, сумку чорного кольору - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Фунжий