Постанова № 74290770, 21.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1106/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суду Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду, постановлену 26 січня 2018 року головуючим суддею Фазикош О.В. за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2, відмовлено.

ОСОБА_1 від свого імені та від імені свого довірителя ОСОБА_3 звернулася у суд із заявою про ухвалення додаткового рішення по вказаній справ, посилаючись на те, що при ухваленні рішення 12.12.2017 року судом не вирішено питання про розподіл судових витрат у повній мірі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.01.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду в якій просить таку скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про стягнення з позивача на користь держави судового збору за всіма заявленими позовними вимогами.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_2 сплачено судовий збір в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 340 цього Кодексу.

Положеннями зазначеної статті ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав, за яких судом може бути ухвалено додаткове рішення.

Таким чином додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом та просила визнати інформацію такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію та зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спростувати таку.

За вказану вимогу, ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 551,20 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №32 від 05.02.2016 року (Т.1 а.с. 106).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.03.2016 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 у тому числі й щодо несплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 1378,00 грн. Та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачці, Т.1, а.с. 13, 15. Проте, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2016 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Т.1, а.с. 76-78.

Таким чином, вимоги суду першої інстанції щодо сплати судового збору за позовну заяву про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної особи, тобто, позовної заяви немайнового характеру сплачено позивачкою відповідно до підпункту 5 пункту 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» у сумі 551,20 грн., правильно.

Та 05.09.2017 року ОСОБА_2 подала суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просила визнати такою, що є недостовірною поширену відповідачами інформацію під час розгляду цивільних справ №308/2755/14-ц, 308/6069/14-ц та стягнути з відповідачів моральну шкоду, Т.1, а.с. 207.

Відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2017 року суд встановив, що подана заява про зміну позовних вимог не перешкоджає розгляду справи по суті вимог, Т.2, а.с. 21-22-30.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю, а тому на останню покладено тягар сплати судового збору, які й були вирішені судом при ухваленні рішення суду.

Такий висновок суду першої інстанції не суперечить матеріалам справи, а тому є правильний.

Крім цього, до моменту розгляду справи по суті вимог, позовна заява два рази ухвалами суду визнавалась неподаною та поверталась позивачці. Оскаржуючи такі в апеляційному порядку, ОСОБА_2 сплачувала судовий збір у розмірах 275,60 грн. і 275,60 грн., та апеляційною інстанцією такі скарги були задоволені, Т.1, а.с. 40, 136.

З цього слідує, що ОСОБА_2 вимушена була сплатити ще раз судовий збір на загальну суму 551,20 гривень, тоді як по кінечному результату розгляду позову, судом відмовлено у задоволенні такого.

Отож, суд першої інстанції виходячи зі змісту ст. 88 ЦПК України (в редакції на 12.12.2017р.) і вирішив питання розподілу судових витрат з урахуванням всіх обставин справи.

За цих обставин, доводи апеляційної скарги не є слушними, так-як містять посилання на загальні норми, тоді як за обставинами справи позивачка сплатила судовий збір, та вимог до неї з боку суду першої інстанції з цього питання не виникало.

Відповідно до змісту ст. 375 ЦПК України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене на думку апеляційного суду, судом першої інстанції підставно відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а скарга залишенню без задоволення.

А звідси, керуючись приписами статей 367, 368, 375, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2018 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: