Постанова № 74290592, 23.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/2555/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.

з участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Іршавського районного суду від 23 січня 2018 року (головуючий суддя Даруда І.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягувати з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 - у твердій грошовій сумі у розмірі по 1400,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття. Також просила стягнути з відповідача 3150,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у даній справі.

Рішенням Іршавського районного суду від 23 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі по 1400,00 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.12.2017 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640,00 на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1260 гривень сплачених судових витрат.

На це рішення в частині стягнення судових витрат на користь позивача подала апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 Просить судове рішення в такій частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем доведено та документально підтверджено розмір витрат на правову допомогу.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином. Апелянт та її представник подали заяви, у яких просили справу розглянути у їх відсутності.

Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

На час звернення позивача до суду з даним позовом (12.12.2017) діяв Закон України від 20.12.2011 N 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон N 4191-VI), яким встановлювався граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Як роз'яснено у п.п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом N 4191-VI.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ст.1 Закону N 4191-VI було передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п. 9 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції, що діє від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду було ухвалено 23 січня 2018 року.

Таким чином, питання судових витрат вирішується апеляційним судом відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в діючій редакції, з врахування положення Закону N 4191-VI, який діяв на час підготовки позовної заяви.

Також колегія суддів враховує, що, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України (у редакції чинній із 15.12.2017) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України (у редакції чинній із 15.12.2017) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_2 (отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю у жовтні 2012 року, а.с.18) на підтвердження розміру витрат на правову допомогу надав договір про надання правової допомоги від 07.12.2017, згідно якого обсяг і вартість наданої правової допомоги визначається у відповідному Розрахунку; квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 3150 грн. витрат на правову допомогу; розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги; акт виконаних робіт від 12.12.2017, згідно яких адвокат визначив такі витрати в обсязі 3150 грн., з яких: попередня консультація (1 год.) 630 грн.; вивчення та аналіз матеріалів справи і норм законодавства (2 год.), 1260 грн.; підготовка та складання процесуальних документів (позовної заяви) складає 1260 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 80 ЦПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Аналогічне положення міститься у п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України (у редакції чинній із 15.12.2017).

Отже ціна позову у даній справі становить 16 800,00 грн. (1400,00 х 2 х 6 = 16 800,00).

Дана справа про стягнення аліментів на утримання дітей є нескладною, пов'язаною із законодавчо закріпленим обов'язком батьків (ст. 180 СК України) утримувати дітей до досягнення повноліття.

При цьому відповідач ОСОБА_3 пред'явлений позов визнав у повному обсязі (а.с. 23-25).

Натомість у суді першої інстанції відповідач заявляв про незгоду з визначеними витратами на правову допомогу, вказував на їх необґрунтованість та просив відмовити у їх стягненні (а.с. 24.)

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, судом першої інстанції враховано, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З урахуванням матеріалів справи, перевіряючи розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги та акт виконаних робіт від 12.12.2017, місцевий суд дійшов висновку про необгрунтованість та неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги, оскільки матеріали справи містять малу кількість документів (позовну заяву на одному аркуші, до якої додані документи, надані позивачем - рішення суду про розірвання шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, копії паспорта й ідентифікаційного коду позивача), у зв'язку з чим витрати не відповідають визначеним адвокатом роботам (наданим послугам).

Колегія суддів, враховуючи ціну позову, складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, реально виконану адвокатом роботу у справі та необхідний час на виконання відповідних робіт, з огляду на розумну необхідність витрат на правову допомогу для даної справи, вважає висновки місцевого суду щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу правильними.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду щодо розміру судових витрат стягнутих на користь позивача. Рішення місцевого суду постановлено в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду у відповідній частині - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду від 23 січня 2018 року в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуюча: Судді: