Рішення № 74290196, 25.05.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4154/18

Категорія 5

2/295/1832/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого – судді Полонця С.М.,

секретаря с/з – ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, про встановлення факту здійснення будівництва самочинно, знесення прибудов, збудованих без відповідних згоди, дозволів і без належно затвердженого проекту за рахунок забудовників у зв’язку із порушенням законних прав співвласника будинку, та відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, -

встановив:

Позивач звернулася в суд з даним позовом, в якому просить визнати факт здійснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самоправного самочинного будівництва в будинку (садибі) №4 по вулиці Миру в м. Житомирі; знести двоповерхову прибудову до будинку №4 по вулиці Миру в м. Житомирі та прибудовану до будинку лазню, збудованих без згоди ОСОБА_2, без відповідних дозволів і без належно затвердженого проекту, за рахунок забудовників відповідачів, якими здійснено самочинне самоправне будівництво, у зв’язку із порушенням вимог закону і законних прав позивача, як співвласника будинку, із приведенням будинку в первинний стані із відновленням становища, яке існувало до вчинення порушення; стягнути завдану позивачу руйнуванням належної їй частини вказаного будинку матеріальну шкоду в сумі 70000 грн. При цьому посилається на те, що вона та відповідачі є співвласниками жилого будинку по вул. Миру, 4 у м. Житомирі. Відповідачами здійснено самочинні реконструкцію частини будинку та прибудову без наявності жодних дозвільних документів та всупереч архітектурних, санітарних, протипожежних норм і правил будівництва, чим порушено права позивача, як співвласника будинку, внаслідок чого їй завдано матеріальну шкоду.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2018 року, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.04.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.05.2018 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідачі відзив у встановлений судом строк не надали.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 33/100 частини, а відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками 67/100 частин жилого будинку по вулиці Миру, 4 в м. Житомирі.

З листів Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 16.06.2016 року та 22.07.2016 року вбачається, що відповідно до даних Єдиного реєстру дозвільних документів, щодо отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів Держархбудінспекції України, відсутні дані стосовно об’єкту за адресою: м. Житомир, вул. Миру, 4. За результатами позапланової перевірки від 09.06.2016 року складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис. Керуючись ч.5 ст.96 КУпАП відносно ОСОБА_3 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так ч.5 ст.96 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 неодноразово зверталися до органів поліції з приводу конфлікту, що виник між ними щодо реконструкції жилого будинку по вул. Миру, 4 в м. Житомирі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У розумінні частини першої ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об’єкт, а і об’єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об’єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об’єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Згідно п.п.5, 22, 23, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року №6, відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК). Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з’ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів про планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з’ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК України. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред’явила позов про знесення самочинного будівництва (ч.7 ст.376 ЦК, ч.1 ст.60 ЦПК).

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами і санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовилася від такої перебудови.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов’язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов’язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на те, що уповноваженим державним органом в межах визначеної законом компетенції відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП та встановлено факт виконання нею будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а тому відсутні підстави для встановлення факту самочинного будівництва відповідачами в судовому порядку. Крім того така вимога не відповідає встановленим законом способам судового захисту порушеного права.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази істотного порушення відповідачами будівельних норм і правил, а також законних прав позивача у зв’язку з цим внаслідок реконструкції жилого будинку по вул. Миру, 4 в м. Житомирі, неможливості перебудови вказаної нерухомості відповідно до норм і правил, визначених державними правилами і санітарними нормами або відмови відповідачів від такої перебудови, наявності вини відповідачів у спричиненні майнової шкоди відповідачу, в чому саме вона полягає та її розміру.

Також суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі, передбачені законодавством України, заходи щодо реагування та притягнення винних осіб до відповідальності. Разом з тим, матеріали справи не містять таких даних.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому суд відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 376, 1166 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, про встановлення факту здійснення будівництва самочинно, знесення прибудов, збудованих без відповідних згоди, дозволів і без належно затвердженого проекту за рахунок забудовників у зв’язку із порушенням законних прав співвласника будинку, та відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: