Рішення № 74289067, 22.05.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.05.2018 Єдиний унікальний номер 205/356/18

Провадження № 2/205/1271/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 січня 2018 року звернувся до суду з позовом до ПІІ «АМІК Україна» про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2018 року позов було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків з додержанням вимог п.п. 2, 3, 4, 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 9 лютого 2018 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено і призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в своєму позові та у ході судового засідання посилався на те, що працював у відповідача на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки у м. Дніпропетровську з 3 грудня 2012 року. Наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року, з яким його було ознайомлено 18 грудня 2017 року, звільнений з займаної посади. Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки підставою його видання є наказ № 714-К від 24 червня 2016 року, яким позивача було звільнено з займаної посади на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року, яким на цій посаді було поновлено попереднього працівника. Наказом № 714-К від 24 червня 2016 року було внесено зміни до наказу № 557-К від 30 травня 2016 року, якими скасовано дату звільнення позивача з займаної посади та визначено, що датою звільнення буде дата, вказана в листі тимчасової непрацездатності. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2016 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Таким чином, на момент видання наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року наказ № 714-К від 24 червня 2016 року мав бути скасований через відсутність правового обґрунтування. За таких обставин, видаючи наказ про звільнення позивача з роботи, відповідачем було застосовано як підставу звільнення рішення суду, яке було скасовано і станом на 15 грудня 2017 року втратило свою силу. Позивач у своєму позові та у ході судового засідання просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 2526-К від 15 грудня 2017 року про звільнення його з роботи і поновити на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ «АМІК Україна» з 23 серпня 2016 року.

Представники позивача у ході судового засідання позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що на момент звільнення позивача з роботи 15 грудня 2017 року не існувало наказу № 714-К від 24 червня 2016 року, оскільки рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року, яким на посаду, яку займав позивач, було поновлено попереднього працівника, було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2016 року. Таким чином, підстава звільнення позивача з роботи, яка зазначена в наказі № 2526-К від 15 грудня 2017 року, є незаконною, а тому позивач підлягає поновленню на роботі, а позовні вимоги - задоволенню.

Представник відповідача у ході судового засідання та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що 11 березня 2013 року ОСОБА_1 після звільнення ОСОБА_3 було переведено на посаду завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі на раніше займаній посаді. Наказом № 547-К від 30 травня 2016 року з метою виконання зазначеного вище рішення суду ОСОБА_2 було поновлено на роботі. У зв'язку з цим, наказом № 557 від 30 травня 2016 року позивача було звільнено з роботи. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі. З метою виконання рішення суду від 23 травня 2017 року позивача наказом № 1137-К від 6 червня 2017 року було поновлено на роботі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року з метою виконання рішення апеляційного суду від 8 грудня 2017 року було скасовано наказ № 1137-К від 6 червня 2017 року про поновлення позивача на роботі. За таких обставин, відповідачем було лише виконано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року, яким ОСОБА_1 у задоволенні у тому числі позовних вимог про поновлення на роботі було відмовлено. Видання наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року ніяким чином не пов'язано з фактом поновлення на роботі ОСОБА_3 З урахуванням зазначених обставин, представник відповідача у ході судового засідання та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 202-К від 11 березня 2013 року ОСОБА_1 працював на ПІІ «АМІК Україна» на посаді завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську (а.с. 34). На зазначену посаду позивача було переведено після звільнення з неї наказом № 146-К від 22 лютого 2013 року ОСОБА_3

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ «АМІК Україна» (а.с. 102-113).

З метою виконання рішення суду від 6 квітня 2016 року наказом № 547-К від 30 травня 2016 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі.

Через відмову ОСОБА_1 від переводу на вакантні посади в ПІІ «АМІК Україна» та на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року, наказу № 547-К від 30 травня 2016 року позивача наказом № 557-К від 30 травня 2016 року було звільнено з займаної посади у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (а.с. 87).

У зв'язку з перебуванням позивача на дату звільнення на лікарняному, наказом № 714-К від 24 червня 2016 року було скасовано дату звільнення з роботи; датою звільнення вважалася дата, зазначена в листі тимчасової непрацездатності в графі «стати до роботи» (а.с. 88).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року було залишено без змін, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року було скасовано, а ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с. 114-118, 119-124).

Не погодившись зі своїм звільненням, позивач 19 вересня 2016 року звернувся з позовом до суду про поновлення на роботі. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на раніше займані посаді (а.с. 67-69).

З метою виконання рішення суду від 23 травня 2017 року наказом № 1137-К від 6 червня 2017 року позивача було поновлено на роботі (а.с. 62).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року було скасовано, а позивачу у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с. 63-65).

Наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року наказ № 1137-К від 6 червня 2017 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі» було скасовано; датою фактичного припинення трудових стосунків відповідно до наказу № 714-К від 24 червня 2016 року вважається перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності позивача (а.с. 89). Підставою видання наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року є рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року.

Крім того, наказом № 2158-К від 23 жовтня 2017 року було внесено зміни у штатний розклад ПІІ «АМІК Україна» в частині скорочення посад працівників бази зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпрі; зміни було визначено внести з 24 жовтня 2017 року (а.с. 90). Зазначеним наказом у тому числі скорочувалася посада завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпрі, яку займав ОСОБА_1

Наказом № 284-К від 11 грудня 2017 року з 27 грудня 2017 року було виведено з експлуатації базу зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпрі (а.с. 91).

На підставі ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Судом було встановлено, що позивача, який працював на посаді завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську на ПІІ «АМІК Україна», наказом № 557-К від 30 травня 2016 року було звільнено з займаної посади у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України. Згодом наказом № 714-К від 24 червня 2016 року було скасовано дату звільнення позивача з роботи; датою звільнення вважалася дата, зазначена в листі тимчасової непрацездатності в графі «стати до роботи».

З метою виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, яким ОСОБА_1 було поновлено на роботі, наказом № 1137-К від 6 червня 2017 року його було поновлено на роботі. Тобто після поновлення позивача на роботі фактично було продовжено дію попереднього трудового договору, що не пов'язується з виникненням нових трудових правовідносин.

У зв'язку з тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року було скасовано, а позивачу у задоволенні позовних вимог - відмовлено, наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року наказ № 1137-К від 6 червня 2017 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі» було скасовано; датою фактичного припинення трудових стосунків відповідно до наказу № 714-К від 24 червня 2016 року вважається перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності позивача.

В той же час слід зазначити, що діючим трудовим законодавством не врегульовано дії роботодавця у разі скасування судового рішення про поновлення працівника на роботі судом вищої інстанції, правова норма з цього приводу відсутня.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що фактично наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року позивача не було звільнено з роботи на підставі норм КЗпП України, а лише скасовано дію наказу № 1137-К від 6 червня 2017 року про його поновлення на роботі на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, яке рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2017 року було скасовано, а тому позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і у їх задоволенні позивачу слід відмовити.

Підставою свого позову ОСОБА_1 зазначає, що у наказі № 2526-К від 15 грудня 2017 року підставою його звільнення зазначено наказ № 714-К від 24 червня 2016 року, але зазначений наказ було видано у зв'язку з поновленням на роботі колишнього працівника, який займав посаду, на якій працював позивач. Разом з тим, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року було залишено без змін, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2016 року було скасовано, а ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Суд не приймає до уваги зазначені обставини, оскільки видання відповідачем наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року не пов'язане з поновленням на роботі ОСОБА_2 Зазначений наказ було видано у зв'язку зі скасуванням 8 грудня 2017 року апеляційною інстанцією рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України з метою збереження прав та інтересів обох сторін по справі, судом розглядаються вимоги позивача у межах, в яких вони заявлені.

На підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не було повідомлено суд про розмір понесених ним судових витрат, тому питання про їх компенсацію судом не вирішується, а судовий збір підлягає віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 21, п. 6 ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 233 КЗпП України, ч. 7 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1) у задоволенні позовних вимог до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (ЄДРПОУ 30603572, адреса місця знаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68) про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя