Ухвала суду № 74288878, 24.05.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1819/18

2-з/0203/46/2018

УХВАЛА

24 травня 2018 року року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – орган опіки та піклування Центральної районної у м.Дніпрі ради, Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про поділ спільного майна подружжя В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Разом з позовною заявою позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила заборонити суб’єктам державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії, в т.ч. посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного майна – 62/100 частин домоволодіння. В обґрунтування заяви посилалась на те, що подальше відчуження відповідачем спірної частини домоволодіння, або вчинення інших реєстраційних дій на спірне майно, ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення та відновлення її порушених прав в разі можливого задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз’яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Перевіряючи доводи заяви, суд враховує, що посилання позивачки на можливе відчуження відповідачем спірного майна фактично є припущенням позивачки, що будь-якими доказами не підтверджено та не може бути єдиною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Як зазначено в позовній заяві позивачка разом з дитиною на протязі тривалого часу проживають в спірному домоволодінні та обставин і доказів, які б свідчили про те, що на теперішній час відповідачем вчиняються які-небудь дії, спрямовані на відчуження домоволодіння на користь інших осіб, позивачкою не представлено.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивачки за необґрунтованістю та не доведеністю належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-152,258-260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя С.Ю.Казак