Рішення № 74288352, 16.05.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1570/17

Провадження № 2/210/168/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" травня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представника третьої особи, - ПАТ «Державний

ощадний банк України»: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, - суб’єкт оціночної діяльності, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання звіту оцінки майна недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2017 року до суду із вищевказаним позовом звернувся представник позивача ОСОБА_3, - ОСОБА_5 (довіреність від 01 березня 2017 року, термін дії, до 01 березня 2020 року (а.с.8), та просить суд визнати недійсним звіт про вартість майна, - комплексу нежитлових будівель загальною площею 446,1кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№17а, складений суб’єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №633/15 від 10 серпня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що 05 квітня 2017 року позивач ОСОБА_3 отримав поштою від відповідача, - Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, конверт, в якому знаходилися лист від 30 березня 2017 року №1241/8 та копія Висновків про вартість майна.

Зазначає, що як видно з тексту листа від 30 березня 2017 року №1241/8, позивач повідомлявся про те, що 20 лютого 2017 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, згідно якого арештовано нерухоме майно боржника, без конкретного зазначення, яке саме майно мається на увазі, незрозуміло коли, яким державним виконавцем і якою постановою державного виконавця призначено суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_4, а також, що 29 березня 2017 року до відділу ДВС надійшов звіт про оцінку незрозуміло якого нерухомого майна, згідно якого вартість арештованого майна визначена оцінювачем в розмірі 623000,00 гривень.

Вказує на те, що при ознайомленні з Висновками про вартість майна можливо припустити, що під арештованим майном малося на увазі саме нерухоме майно, комплекс нежитлових будівель загальною площею 446,1кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№17-а, власником якого є позивач. Датою оцінки суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 прийнято 15 березня 2017 року. Згідно акту опису і арешту майна від 20 лютого 2017 року без номеру, складеного державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6 у присутності понятих, без зазначення, якого саме виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №210/2155/13-ц, виданого 03 червня 2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з позивача на користь АТ «Ощадбанк» боргу у розмірі 982891,85 гривня, проведено опис та арешт належного позивачу, як боржнику, майна, а саме комплексу нежитлових будівель загальною площею 446,1кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№1-А. Таким чином явно виражена невідповідність інформації відображеної у акті опису і арешту майна від 20 лютого 2017 року та Висновком про вартість майна, оскільки вони стосуються загалом зовсім інших об’єктів.

Посилається на ті обставини, що проведена оцінка майна також не відповідає вимогам Національних стандартів №1, зокрема, оцінювачем для визначення вартості майна не враховано найбільш ефективне використання даного об'єкта оцінки, не застосовано кілька методичних підходів, а при застосуванні порівняльного підходу, не обґрунтовано його на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно, не проведено особистий огляд об'єкта оцінки, а у разі неможливості проведення такого, не надано відповідних пояснень та обґрунтувань застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, не в повній мірі зібрано та оброблено вихідні дані та іншу інформацію, необхідну для проведення оцінки, не ідентифіковано об'єкт оцінки та пов’язаних з ним прав, не здійснено аналіз можливих обмежень та застережень, які супроводжували процедуру проведення оцінки та використання її результатів, на надано письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, тощо. Крім того, позивач стверджує, що взагалі не проводилася будь-яка експертиза, оскільки жодних повідомлень від експерта до нього не надходило і жодного разу експерт особисто не приходив для проведення експертизи, що зокрема підтверджується і тим, що у висновку про вартість майна тільки зазначено, що датою оцінки прийнято 15 березня 2017 року. При цьому, у звіті не зазначено, що розрахунок вартості будинку здійснено за порівняльним підходом та без його особистого огляду.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 при розгляді справи присутніми не були, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності, або про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Будучи присутнім у попередніх судових засіданнях, представник позивача надавав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, при розгляді справи також не був присутнім, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за юридичною адресою відділу ДВС, що підтверджується наявними матеріалами цивільної справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення розгляд справи до суду не надходило.

Третя особа, - суб’єкт оціночної діяльності, ФОП ОСОБА_4, при розгляді справи також не був присутнім, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою здійснення діяльності, що підтверджується наявними матеріалами цивільної справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення розгляд справи до суду не надходило.

Присутня у судовому засіданні представниця третьої особи, - ПАТ «Державний ощадний банк України», - ОСОБА_2 (довіреність від 30 січня 2018 року, термін дії, до 16 січня 2021 року (а.с.117), надала пояснення по суті справи, проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі в силу їх необґрунтованості, з підстав, викладених у наданих до суду 15 лютого 2018 року письмових поясненнях на позовну заяву. Так, зазначила, що ФОП ОСОБА_4 було отримано сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №633/15 від 10 серпня 2015 року, виданого ФДМУ. Вважає, що при визначенні вартості майна оцінювач зібрав усю необхідну інформацію. У висновку про вартість майна оцінювачем ідентифіковано об’єкт оцінки; описано технічний стан об’єкта оцінки; враховано мету оцінки; визначено найбільш ефективне використання об’єкта оцінки; визначено вартість методом аналогів продаж; визначено порівняльний підхід як найточніший з урахуванням технічно стану об’єкта оцінки та його інфраструктурного забезпечення. Таким чином банк вважає, що СОД ФОП ОСОБА_4 доведено відповідними доказами правомірність та законність висновку про вартість майна, складеного ним щодо оцінки нерухомого майна, а саме комплексу нежитлових будівель площею 446.1кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№17а.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Враховуючи зазначене і положення ст.ст.19, 258-260, 274 ЦПК України, 12 лютого 2018 року судом постановлено ухвалу про подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, із викликом сторін у судове засідання.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі позивача, його представника, представника відповідача, та третьої особи, суб’єкта оціночної діяльності, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.247 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника третьої особи, - ПАТ «Державний ощадний банк України», дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві,письмових поясненнях представника тертої особи щодо позову, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Таким чином, позивач належними і допустимими доказами повинен був довести наявність законних підстав для визнання недійсним звіту про вартість майна.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено наступне.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року (справа №210/2155/13-ц, провадження №2/210/163/14), задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором, та з відповідачів на користь банку в солідарному порядку стягнуто заборгованість по кредитному договору в сумі 1029342,00 гривні, а також понесені судові витрати (а.с.23-26).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2015 року, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року змінено в частині розміру заборгованості, стягнутої з відповідачів солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», зменшивши цей розмір з 1029342,00 гривні, до 982891,85 гривні (а.с.28-32).

Заборгованість стягнуто як з приводу невиконання зобов’язань за основним кредитним договором, так і за іпотечним договором від 14 квітня 2008 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_3 (а.с.15-17).

20 лютого 2017 року державним виконавцем Металургійного ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6, складено акт опису й арешту майна боржника, згідно якого арештовано нерухоме майно боржника ОСОБА_3 (а.с.9).

На даний час виконавче провадження з виконання виконавчого листа №210/2155/13-ц, виданого 03 червня 2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості, перебуває в провадженні Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.10).

Згідно ч.ч.1-3, 5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», для з’ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов’язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-депний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Згідно висновків про вартість майна від 15 березня 2017 року, складеного суб’єктом оціночної діяльності, ФОП ОСОБА_4 на підставі постанови ВП №50157725 про залучення СОД для участі у виконавчому провадженні Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, ринкова вартість об’єкта оцінки, а саме комплексу нежитлових будівель, загальною площею 446,1кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№17а, складає 623000,00 гривень, без урахування ПДВ (а.с.100-107).

Спірні відносини регулюються нормами діючого законодавства, а саме Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

За змістом ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до п.1 Національних стандартів №1 «Загальних засад оцінки майна і майнових прав», затверджених КМУ від 10 вересня 2003 року за №1440, Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно п.4 Національних стандартів №1, оцінка майна проводиться з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Відповідно до п.11 Національних стандартів №1, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно п.п.12, 13, 14. 15 Національних стандартів №1, використання ринкової вартості як бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе за умови відповідності угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, змісту поняття ринкової вартості. При цьому умови такої угоди не повинні передбачати будь-які додаткові обмеження або вимоги, що впливають на майбутню економічну вигоду від використання покупцем об'єкта оцінки. Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Відповідно до п.16 Національних стандартів №1, визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Згідно п.п.35, 36, 37, 38 Національних стандартів №1, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об'єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до п.п.47, 48, 49 Національних стандартів №1, порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов,які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Згідно п.п.51, 52, 53 Національних стандартів №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п.56 Національних стандартів №1, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі погреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки, якщо інше не передбачено законодавством; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, крім випадків нездійснення огляду відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року №231), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Аналізуючи оскаржуваний висновок про вартість майна, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вважає, що останній не в повній мірі відповідає вищезазначеним вимогам Національних стандартів №1, зокрема, оцінювачем для визначення вартості майна не враховано найбільш ефективне використання даного об'єкта оцінки, не застосовано кілька методичних підходів, а при застосуванні порівняльного підходу, не обґрунтовано його на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно, не проведено особистий огляд об'єкта оцінки, а у разі неможливості проведення такого - не надано відповідних пояснень та обґрунтувань застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, не в повній мірі зібрано та оброблено вихідні дані та іншу інформацію, необхідну для проведення оцінки, не ідентифіковано об'єкт оцінки та пов’язаних з ним прав, не здійснено аналіз можливих обмежень та застережень, які супроводжували процедуру проведення оцінки та використання її результатів, на надано письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації тощо.

Враховуючи викладене, відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача та суб’єкта оцінювання, суд вважає за можливе вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національними стандартами №1 «Загальних засад оцінки майна і майнових прав», ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, - суб’єкт оціночної діяльності, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання звіту оцінки майна недійсним, - задовольнити.

Визнати недійсним звіт про вартість майна, - комплексу нежитлових будівель загальною площею 446,1кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (до перейменування, - «Орджонікідзе»), буд.№17а, складений 29 березня 2017 року суб’єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №633/15 від 10 серпня 2015 року.

Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 18 травня 2018 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 53111, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Новоолексіївка, вул. Лермонтова, 45;

- відповідач: Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, юридична адреса: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 100;

- треті особи: суб’єкт оціночної діяльності, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, місце здійснення діяльності: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 65/242, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г.

Суддя: Н. Ю. Вікторович