Постанова № 7428830, 24.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2009 р.Справа № 31-14/95-08-3718

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого                     Єрмілова Г.А.

Суддів :                     Воронюка О.Л.

                    Лашина В.В.

при секретарі Толок В.В.

за участю в судовому засіданні представника ТОВ “Торгово-промислова спілка” Строчковського О.М., довіреність №б/н від 11.06.09р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин”

на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2009р.

у справі №31-14/95-08-3718

за позовом Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин” (далі —ДП “Харківський завод шампанських вин”)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова спілка” (далі —ТОВ “Торгово-промислова спілка” )

про розірвання договору та стягнення 18 334,46грн.

У зв'язку із погодними умовами, судове засідання, призначене на 17.12.09р., було перенесене на 24.12.09р.

          Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В С Т А Н О В И Л А:

          У вересні 2008 року ДП “Харківський завод шампанських вин” звернулось до ТОВ “Торгово-промислова спілка” з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило розірвати укладений поміж ними договір купівлі-продажу виноматеріалів від 05.10.06р., а також стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 334,46грн., з яких 13 254,80грн. основного боргу, 4347,56грн. -індексу інфляції, 732,10грн. - 3% річних.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.08р. позов ДП “Харківський завод шампанських вин” задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 334,46грн. боргу, 268,34грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Розірвано договір купівлі-продажу виноматеріалів б/н від 05.10.06р., укладений поміж позивачем та відповідачем

          Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.09р. зазначене рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.09р. (суддя Лєсогоров В.М.) в задоволенні позову ДП “Харківський завод шампанських вин” відмовлено.

          Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ “Торгово-промислова спілка” 13 254,80грн. основного боргу, оскільки договором купівлі-продажу від 05.10.09р. не передбачено повернення продавцем (відповідачем) покупцю (позивачу) сум, сплачених позивачем відповідачу в межах договірної ціни. Суд першої інстанції, з посиланням на ст.670 ЦК України, зазначив про те, що вказаною нормою закону не встановлено положень про повернення покупцю (позивачу) грошових коштів, сплачених за товар, який фактично не було поставлено.

          Зважаючи на відсутність у відповідача простроченого грошового зобов'язання перед позивачем, господарський суд вважав такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Торгово-промислова спілка” інфляційних та 3% річних.

          Щодо позовних вимог ДП “Харківський завод шампанських вин” про розірвання договору купівлі-продажу виноматеріалів від 05.10.06р., місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином не обгрунтував істотність порушення умов договору відповідачем, які б стали підставою для його розірвання, а також послався у якості правової підстави для розірвання договору не на ст.651 ЦК України, а на ст.ст.611,612 ЦК України, які не встановлюють конкретних умов та підстав для розірвання договору у судовому порядку.

          Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “Харківський завод шампанських вин” подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 525,526, 530, 611, 612, 625, 630, 669, 670 ЦК України.

          Відзив на апеляційну скаргу ДП “Харківський завод шампанських вин” від ТОВ “Торгово-промислова спілка” до Одеського апеляційного господарського суду не надходив. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заявив, що проти доводів апеляційної скарги заперечує, та просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

          22.12.09р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП “Харківський завод шампанських вин” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника позивача.

          Судова колегія зазначене клопотання відхиляє з тих мотивів, що стаття 28 ГПК України не обмежує кількість представників сторін у господарському судочинстві, які за довіреностями можуть представляти інтереси учасників судового процесу.

          До того ж, клопотання не містить вказівок на існування непереборних перешкод, які б позбавляли керівникаДП “Харківський завод шампанських вин” надати іншій особі довіреність на представництво інтересів товариства у судовому засіданні апеляційної інстанції.

          Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

          Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП “Харківський завод шампанських вин” підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

          Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як вбачається з матеріалів справи 05.10.06р. поміж ДП “Харківський завод шампанських вин” (покупець) та ТОВ “Торгово-промислова спілка” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу виноматеріалів, згідно якого продавець зобов'язався передати, а покупець —прийняти та оплатити виноматеріали на загальну суму 260 000грн.

          Оплата кожної поставленої партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1 договору).          

          Пунктом 2.4 договору встановлений строк поставки виноматеріалів —до 15.10.06р.

          Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.1 договору).

          Платіжними дорученнями №1239 від 05.10.06.р. та №1402 від 31.10.06р. позивач перерахував на рахунок відповідача 197 600грн.

          ТОВ “Торгово-промислова спілка”, в свою чергу, поставило ДП “Харківський завод шампанських вин” виноматеріалів на загальну суму 184 345,20грн., що підтверджується видатковими накладними №ТС-000026 від 06.10.06р. на суму 41225,60грн., №ТС-000024 від 01.11.06р. на суму 54517,67грн., №ТС-000025 від 01.11.06р. від 64748,67грн.           

          Різниця між сумами поставки та оплати складає 13 254,80грн. Товару на цю суму відповідачем поставлено не було. Зазначені обставини підтверджені представником ТОВ “Торгово-промислова спілка” в судовому засіданні апеляційної інстанції.

          За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до п.4.1 договору купівлі-продажу за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

          Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач здійснив лише часткову поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 13 254,80 грн. не повернув, судова колегія доходить висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача позивача вказаної грошової суми.

          При цьому судова колегія виходить з того, що надане покупцю вказаною нормою право вимагати у продавця повернення сплаченої за недопоставлений по договору товар грошової суми розповсюджується і на випадки, коли продавцем товар поставлений не в повному обсязі порівняно із сплаченою за договором грошовою сумою. Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що ст.670 ЦК України не містить положень про повернення покупцю грошових сум, на які товар фактично не поставлений, є хибним та таким, що грунтується на невірному тлумаченні положень ч.1 ст.670 ЦК України.

          Твердження представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що ТОВ “Торгово-промислова спілка” пропонувало позивачеві укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 05.10.06р., продовжити термін поставки товару та допоставити необхідну його кількість, а ДП “Харківський завод шампанських вин” від цієї пропозиції відмовилось, судовою колегією залишаються поза увагою, як такі, що не можуть впливати на вирішення спору за заявленим ДП “Харківський завод шампанських вин” позовом .

          Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ “Торгово-промислова спілка” 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія відзначає наступне.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оцінюючи наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, судова колегія доходить висновку, що він здійснений без урахування приписів ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що договором купівлі-продажу від 05.10.06р. не передбачено повернення покупцем отриманих за товар коштів, такий обов'язок виник у ТОВ “Торгово-промислова спілка” з моменту пред'явлення позивачем відповідної вимоги.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою №8 про повернення безпідставно утримуваних коштів в сумі 13 254,80грн. 23.07.08р. (а.с.63-65). При цьому судова колегія вважає за доцільне надати правову оцінку листу (а.с.48) без номера та дати за підписом головного бухгалтера ДП “Харківський завод шампанських вин” на адресу відповідача, в якому позивач повідомляє про наявність у останнього станом на 20.04.07р. заборгованості у розмірі 13 254,80грн. та просить перерахувати цю суму на рахунок заводу. Судова колегія вважає, що зазначений лист не може бути, відповідно до ст.34 ГПК України, належним та допустимим доказом того, що позивач у встановлений законом спосіб до 23.07.08р. звертався до ТОВ “Торгово-промислова спілка” з вимогою про повернення коштів, оскільки, як вже зазначалось, він не містить дати складання. Крім того, відсутні докази відправки цього листа відповідачеві.

          Судовою колегією здійснено розрахунок 3% річних: 13 254,80 грн. (борг) * 3% (річні)*26 (кількість днів прострочення виконання зобов’язання –з 24.07.2008р. по 18.08.2009р.): 100: 365 (кількість днів у році) = 28,33грн.

          Збитки від інфляції за цей період становлять : 13 254,80грн.(сума заборгованості)*0,999 (індекс інфляції за серпень 2008року) = 13,25грн.

          Отже, вимоги ДП “Харківський завод шампанських вин” про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 28,33грн. та 13,25грн., відповідно.

          Щодо вимоги ДП “Харківський завод шампанських вин” про розірвання договору купівлі-продажу виноматеріалів від 05.10.06р., то судова колегія вважає її обгрунтованою з наступних підстав.

          Відповідно до ст 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов'язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Статтею 612 цього кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          В письмових поясненнях, наданих в процесі розгляду справи суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, то оскільки останнім днем поставки товару по договору купівлі-продажу було 15.10.06р., а до теперішнього часу зобов'язання по поставці виноматеріалів відповідачем так і не було виконано в повному обсязі, позивач втратив зацікавленість щодо виконання цього договору. Судова колегія, з врахуванням специфіки діяльності ДП “Харківський завод шампанських вин” (зокрема, особливості технології виробництва виноградних вин та дистильованих алкогольних напоїв), вважає такі доводи позивача такими, що заслуговують на увагу.

          Проте, місцевий господарський суд зазначені обставини не дослідив і не дав належної оцінки доказам, що наявні в матеріалах справи.

          Підстави для розірвання договору встановлені ст.651 ЦК України.           

          Відповідно до ч.2 ст.651 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Отже, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. Крім можливих додаткових витрат, неотримання прибутків, термін “шкода” включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.

          Враховуючи викладене вище, судова колегія доходить висновку, що недопоставлення відповідачем зазначеного у договорі купівлі-продажу від 05.10.06р. товару в обумовлені строки є істотним порушенням договору, тому вимоги ДП “Харківський завод шампанських вин” про його розірвання є такими, що підлягають задоволенню.

          За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким позовні вимоги ДП “Харківський завод шампанських вин” слід задовольнити частково, а саме розірвати укладений поміж сторонами договір купівлі-продажу виноматеріалів від 05.10.06р., та стягнути з ТОВ “Торгово-промислова спілка” на користь ДП “Харківський завод шампанських вин” 13 254,80 грн. основного боргу, 28,33 грн. - 3% річних, 13,25грн. -інфляційних, а також, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем в процесі розгляду справи, які складаються з витрат по сплаті державного мита у сумі 217,96грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 85,58грн.

Керуючись ст.ст.49,85, 103 - 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ДП “Харківський завод шампанських вин” частково задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2009р. по справі №31-14/95-08-3718 скасувати.

Позов задовольнити частково.

          Розірвати договір купівлі-продажу виноматеріалів б/н від 05.10.06р., укладений поміж Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова спілка” та Державним підприємством “Харківський завод шампанських вин”.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова спілка” (65076, м.Одеса, вул. Радісна 2/4, код ЄДРПОУ 33386626, р/р 26005002325001 ОФ АТ “Укрінбанк”, м.Одеса, МФО 328696) на користь Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин” (61017, м.Харків, вул.Лозівська ,20, ЄДРПОУ 30590422, р/р26007996105873 у ЗАТ філія ПУМБ в м.Харкові, МФО 350385) 13 254,80 (тринадцять тисяч двісті п'ятьдесят чотири) грн. 80 коп. –основного боргу, 28 (двадцять вісім)грн. 33 коп. - 3% річних, 13 (тринадцять) грн. 25коп. - інфляційних, 217 (двісті сімнадцять) грн. 96 коп. –витрат по сплаті державного мита за подання позову, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 58коп. –витрат на ІТЗ судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Головуючий суддя                               Г.А. Єрмілов

Суддя                               О.Л. Воронюк

Суддя                               В.В. Лашин

Постанова підписана______