Постанова № 74287914, 23.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/2892/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Нероди І.В.,

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Токарева М.С.,

час ухвалення постанови - не зазначено,

місце ухвалення постанови - м.Житомир,

дата складання повного тексту постанови - 18.12.2017

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене в листі від 29.09.2017 №Д-9145/0-10859/6-17 та зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за результатами розгляду заяви від 04.10.2016.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області№Д-9145/0-10859/6-17 від 29 вересня 2017 року та скасовано її.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до заяви від 4 жовтня 2016 року.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційній скарзі посилається на те, що у зв'язку з невідповідністю місця розташування зазначеної у клопотанні позивача земельної ділянки вимогам прийнятого відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України нормативно-правового акту Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогогосподарського призначення державної власності та розпорядження ним, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, було надано відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо бажаної земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, з тих підстав, що постанова Кабінету міністрів України №413 від 07.06.2017 не є нормативно правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподаського призначення державної власності та розпорядження ними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправно, а визначених законом підстав для такої відмови під час розгляду справи встановлено не було, крім того, відмова позивачу носить не одноразовий характер, суд вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії зокрема, щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянку у відповідності до поданих документів.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 04.10.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оліївської сільської ради Житомирського району.

Листом від 01.03.2017 №Д-9145/0-2177/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу повторно надати графічні матеріали, що дозволяють встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки надані ним до звернення графічні матеріали не дають змоги встановити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №806/1161/17 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлене листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Д-9145/0-2177/6-17 від 01.03.2017, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 04 жовтня 2016 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.07.2017 позивачу знову відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене в листі № Д-9145/0-8682/6-17 від 18 липня 2017 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене в листі № Д-9145/0-8682/6-17 від 18 липня 2017 року.

Листом №Д-9145/0-10859/6-17 від 29 вересня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з інших підстав - з посиланням на Постанову КМУ №413 від 07.06.2017, вказавши, що земельна ділянка на яку претендує позивач не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у 3 кварталі 2017 року. При цьому, будь-яких посилань на усунення чи не усунення недоліків, які були підставою для відмови, а в подальшому і предметом судових спорів відповідач не зазначає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відтак, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Встановлено, що з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту на території Оліївської сільської ради Житомирського позивачем було подано заяву від 04.10.2016 з вичерпним переліком документів, що вимагаються законом, тобто виконано вимоги закону.

Водночас позивач маючи у власності об'єкт нерухомості, відповідач під час розгляду заяви з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою тричі протиправно відмовило позивачу у його наданні, що встановлено постановами суду, та відповідно порушує вимог ст. 12 Земельного Кодексу України.

Відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413 з огляду на те, що земельна ділянка не увійшла до переліку земельних ділянок, що можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, розробленому на виконання Стратегії удосконалення механізму у правління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою цією постановою.

За приписами ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

При цьому будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Крім того, постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними тому не може слугувати як підстава для відмови, визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Тож, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, відповідач діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Що стосується доводів відповідача про втручання у його дискреційні повноваження, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Практика Європейського суду однозначно свідчить про те, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, ( наприклад, справа "Волохи проти України").

Отже, покладення на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області обов'язку видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність як цього, так і інших суб'єктів владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням усіх обставин справи, неодноразові звернення позивача до суду за захистом порушеного права та наявність судових рішень, ухвалених на користь позивача, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, правомірно зобов'язав відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу такого дозволу, окрім тих, які вже були предметом судового розгляду, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "25" травня 2018 р.