Постанова № 74287887, 24.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокусправа № 808/2036/17 (суддя Садовий І.В., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді-доповідача Чередниченко В.Є.

суддів: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАСТ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі №808/2036/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАСТ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАСТ» 04 липня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 №0000881201 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 11843,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: перевищення 15-ти денного терміну реєстрації податкових накладних, викладені в акті камеральної перевірки ТОВ «АЗОВМАСТ», на підставі якого було прийнято оскаржене рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилання позивача на технічні неполадки в роботі Єдиного реєстру податкових накладних є безпідставними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивач надіслав податкові накладні №42-45 від 21.12.2016 року сформовані без помилок, а тому контролюючий орган не мав передбачених п.7.6 Інструкції підстав для їх неприйняття.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач, зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на те, що відповідно до розділу 3 п. 2 пп. 2.1 договору платник податків має право повторно передати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, однак такою можливістю не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що уповноваженою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2016 року з питань своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН платника ТОВ «АЗОВМАСТ», про що складено акт від 17.02.2017 №53/08-22-12-01/38168381 (далі - акт перевірки) (а.с.14-16).

Актом встановлено порушення позивачем вимог, встановлених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме перевищення 15-ти денного терміну реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю платнику ПДВ, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі проведеної перевірки, 06.03.2017 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000881201 про застосування до ТОВ «АЗОВМАСТ» штрафу у розмірі 11843,65 грн. (а.с.6).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з абзацем 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно до п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, у платника податків на дату виникнення податкових зобов'язань виникає обов'язок скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати останню у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем як постачальником (продавцем) було виписано на адресу контрагента податкові накладні №42 - 45 від 21.12.2016 року, останнім днем реєстрації яких у Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням вимог абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є 05.01.2017 року (а.с.17-20).

При цьому, згідно з Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (далі - Інструкція), яка була чиною станом на 05.01.2017 року, позивач 05.01.2017 року у проміжок часу з 16:10 до 16:20 год. здійснив подання податкових накладних №42-45 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначеному документообігу порядку.

Згідно з текстами квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: « 38168381». Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності» (а.с.21-24).

Згідно з поясненнями позивача, таке неприйняття на реєстрацію він вважає порушенням роботи зазначеного реєстру, оскільки вказані податкові накладні були вдало зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.01.2017 року, без внесення до них будь яких змін. На думку представника відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, 05.01.2017 року відбулась невдала спроба позивача з реєстрації податкових накладних. Отже, реєстрація їх на наступний день є порушення строку їх реєстрації, з вини позивача.

Вирішуючи спірні відносини, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на можливість наявності технічних неполадок в роботі Єдиного реєстру податкових накладних, як причину яка вплинула на пропуск ним строку реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки доказів таких неполадок суду не надано. Крім того, в отриманих квитанціях чітко зазначено про порушення позивачем вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Водночас, судом встановлено, що 04.01.2017 року між органом фіскальної служби - Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з однієї сторони, і платником податків ТОВ «АЗОВМАСТ» з іншої, було укладено договір №1 про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.11-13).

Відповідно до п.п. 2.1 п.2 розділу 3 договору від 04.01.2017, платник має право повторно передавати документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у разі неотримання першої квитанції від органу ДФС або при надходженні другої квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді (а.с.11).

Згідно з інформацією контролюючого органу, операційний день роботи бази електронних документів закінчується 00:00 хв.

З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав можливість повторно направити податкові накладні для їх реєстрації 05.01.2017 року з 16:20 год до 00:00 год., проте таким правом не скористався, а зареєстрував податкові накладні лише 06.01.2017 року. Тому, позивачем було порушено граничний термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідно відповідачем було правомірно застосовано до позивача штраф.

З зазначеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.

Пунктом 7.6. Інструкції, передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Отже, єдиною підставою для надсилання другої квитанції про неприйняття податкових документів є оформлення документів з помилкою, інші підстави для їх неприйняття відсутні.

Між тим, друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням таких причин позивачу направлена органом ДФС не була.

Відповідно до п. 3.1 Договору про визнання електронних документів від 04.01.2017 року укладеного між позивачем та Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області передбачено обов'язок органу ДФС забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

При цьому, як вірно зазначив представник позивача, відповідачем не доведено ні факту наявності помилок у податкових накладних позивача № 42-45 від 21.12.2016 року, ні того факту, що такі помилки заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач надіслав податкові накладні сформовані без помилок, оскільки іншого відповідачем не доведено, а тому орган ДФС не мав передбачених п.7.6 Інструкції підстав для неприйняття зазначених податкових накладних позивача, а натомість мав виконати свій обов'язок, визначений п. 3.1 Договору, тобто забезпечити приймання податкових накладних.

При цьому, згідно з п.п. 2.1 п.2 розділу 3 договору від 04.01.2017, платник має право повторно передавати документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у разі неотримання першої квитанції від органу ДФС або при надходженні другої квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді (а.с.11).

З огляду на це, колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що повторне подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є правом позивача, а не обов'язком. Невиконання органом ДФС обов'язку провести реєстрацію одержаних податкових накладних, сформованих без помилок, не створює для платника податків негативних наслідків у вигляді обов'язку повторно подавати податкові накладні для реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порушення терміну реєстрації податкових накладних позивача виникло в наслідок несвоєчасного їх прийняття органом ДФС, тому застосування відповідачем фінансових санкцій до позивача у розмірі 11843,65 грн. є помилковим, а прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2017 року №0000881201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов'язок відповідач не виконав, правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення не довів.

Проте, суд першої інстанції, не врахував положення цієї норми та помилково поклав обов'язок доказування неправомірності оскарженого рішення на позивача, безпідставно вважаючи, що позивач повинен довести наявність технічних неполадок в системі реєстрації податкових накладних. Між тим, доказів відсутності таких неполадок відповідачем у спростування доводів позивача суду надано не було.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4000 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову та апеляційної скарги, виходячи з розрахунку 1600 грн. + 2400 грн. = 4000 грн. (т. 1 а.с. 3, 98).

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Витрати позивача на правничу допомогу адвоката, у вигляді складення апеляційної скарги, складають 2000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.03.2018 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4337, акта здачі-прийняття наданих послуг, платіжного доручення № 43 від 02.03.2018 року.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат в сумі 2000 грн. які обґрунтовано призначенням справи до розгляду у судовому засіданні, і як наслідок - необхідність представництва інтересів позивача в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного суду, оскільки таке призначення відбулось саме на прохання позивача викладене в апеляційній скарзі.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 4 частини 1 статті 317, статтями 321, 322, 327, 328 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАСТ» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі №808/2036/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0000881201.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАСТ» за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 4000 (чотири тисячі) грн. та в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 2000 (дві тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24 травня 2018 року.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко