Постанова № 74287689, 25.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/23910/16-а

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_2 його представника -

адвоката ОСОБА_4,

представника відповідача Ніколенка О.В.,

перекладача Мохамад Дауд,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського району суду м.Одеси від 06 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження,-

В С Т А Н О В И Л А :

12 грудня 2016 року громадянин Афганістану ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати рішення № 82 від 05.12.2016 року про його примусове повернення.

Відповідач заперечував проти позову, пояснивши про відсутність загрози життю позивача в разі повернення до країни походження. Крім того, зазначав, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні, за що його притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП. З завою про добровільне повернення до країни походження позивач не звертався.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що він прибув в Україну в пошуках захисту. У разі повернення до Афганістану йому загрожує небезпека в наслідок загальнопоширеного насильства в ситуації внутрішнього збройного конфлікту та належності до певної соціальної групи. Оскаржуване рішення прийнято без урахування останньої інформації щодо ситуації в Афганістані.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Афганістану, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 від 14.03.2012 року. (встановлено по справі № 815/4985/15)

Громадянин Афганістану прибув на територію України з метою працевлаштування та створення сім'ї, перетинаючи кордон поза межами КПП України.

21.09.2013р. заявник звернувся за захистом до відповідача з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням ДМС України № 352-15 від 27 квітня 2015 року, на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 27.03.2015р., позивачу відмовлено у наданні "статусу біженця" або особи, яка потребує додаткового захисту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року по справі № 522/23910/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року, у задоволені позову про скасування рішення ДМС України позивачу відмовлено.

02 грудня 2016 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КАС, за порушення правил перебування в Україні через ухилення від виїзду після закінчення строку перебування.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ДМС існували визначені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підстави для примусового повернення позивача в країну походження, оскільки його дії порушували законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а тому оскаржуване рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773 (далі Закон № 3773).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 3773 передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у його діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

У свою чергу, порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у розумінні Закону №3773-VI є, зокрема, відповідність особи ознакам нелегального мігранта, наведеним у пункті 14 частини 1 статті 1 цього Закону, а саме іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ДМС України № 352-15 від 27.04.2015 року, ОСОБА_2 відмолено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивач оскаржив зазначене рішення ДМС України до суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року по справі № 815/4985/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, позивачу відмовлено у позові про скасування рішення ДМС України.

Суди у зазначених судових рішеннях погодились з доводами органу міграційної служби про те, що заявлена позивачем інформація носить загальний характер і не містить відомостей про події переслідувань та утисків на батьківщині його особисто або членів його сім'ї за політичною, релігійною чи іншими ознаками, в зв'язку з чим вважали заяву позивача такою, що не є ґрунтовною, тобто в іноземця відсутні умови зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону № 3671.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені позивачем обставини щодо небезпеки повернення його до Афганістану є необґрунтованими, а матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем ст. 26 Закону № 3773, що є достатньою підставою для примусового повернення ОСОБА_2 до країни походження.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не врахована інформація по країні походження судова колегія не приймає до уваги, оскільки зазначене питання має досліджуватися при прийнятті рішення про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, в даному ж випадку рішення про примусове повернення прийнято через порушення позивачем вимог законодавства про законне перебування на території України.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 288, 308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу громадянина Афганістану ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 25 травня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко