Рішення № 74287649, 16.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року справа № 823/772/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Сачинської В.С.,

представників позивача Заінковської В.В. та Хандюк Т.О. - за довіреностями, представника відповідача Федоренко І.А. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (16910, Черкаська область, Черкаський район, с. Софіївка, вул. Шевченка, 39; далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235; далі - відповідач ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 0015571300 та від 22.09.2017 № 0019661205, № 0019691205.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх тим, що оскаржуваними рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області неправомірно визначено штрафні санкції за неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплачного) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, оскільки господарський суд Черкаської області постановою від 23.02.2017 визнав підприємство банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру.

Штрафні санкції, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не можуть бути застосовані до позивача-банкрута, оскільки у відповідності до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, надав відзив на адміністративний позов, мотивуючи це тим, що прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не звільняє банкрута від обов'язку подання обов'язкової податкової чи іншої звітності та від відповідальності за неподання такої звітності в період ліквідаційної процедури до внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків. За наслідками перевірки складено акт від 16.09.2017 №492/23-00-13-0227/25, яким встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п. «б» п.176.2 ст. 176 та пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в період з 01.01.2017 по 16.09.2017 порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплачного) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форми № 1 ДФ) за ІІ квартал 2017 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 0015571300 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Також Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено камеральну перевірку податкової звітності, за наслідками якої складено відповідний акт від 18.09.2017 № 1939/23-00-12-0506/3793419. Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2017 року. У зв'язку з виявленими порушенням на підставі акту перевірки № 1939/23-00-12-0506/3793419 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2018 № 0019661205.

Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено камеральну перевірку податкової звітності, за наслідками якої складено відповідний акт від 18.09.2017 № 1940/23-00-12-0506/3793419. Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2017 року. У зв'язку з виявленими порушенням на підставі акту перевірки № 1940/23-00-12-0506/3793419 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2018 № 0019691205.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за їх оскарженнями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 16.1.3. п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176. Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що пунктом 1.1 ст. 1 Податкового Кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України вбачається, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В той же час, з матеріалів справи встановлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 у справі №925/871/15 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Статтею 1 Закону України №2343-XII від 14.05.1992 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) (у редакції, що діяла до жовтня 2017 року) визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Таким чином, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 18.09.2017 № 0015571300 та від 22.09.2017 № 0019661205, № 0019691205 винесені після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Черкаської області від 23.02.2017.

Так, згідно з частиною 1 статті 38 Закону із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 2 статті 41 Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Таким чином, наведеними нормами Закону визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки були заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 823/78/15.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за невиконання встановленого Податковим кодексом України обов'язку подавати до контролюючих органів податкової звітності, яке мало місце після визнання позивача банкрутом, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 18.09.2017 № 0015571300 та від 22.09.2017 № 0019661205, № 0019691205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 39392109) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (ідентифікаційний код 03793419) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складене у повному обсязі 25.05.2018