Рішення № 74287429, 21.05.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/466/18

21 травня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Гукалюка Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 6061,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6061,87 грн., яка не сплачена добровільно, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 07.05.2018 оголошувалася перерва для ознайомлення відповідача з матеріалами справи та для добровільної сплати відповідачем суми боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, яке проводилося 07.05.2018 позовні вимоги визнав. Однак у судове засідання, яке проводилося 21.05.2018 відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомив. Доказів сплати суми боргу не подав.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею..

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 29.05.2006 та перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, як платник податків.

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Суд встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6061,87 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахункам суми позовних вимог (арк. справи 10), довідкою про наявність податкового боргу (арк. справи 11), копією інтегрованої облікової картки платника (арк. справи 18-19) та податковими деклараціями платника єдиного податку (арк. справи 14-17).

Доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у податкових деклараціях суми податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб відповідачем не надано та судом не здобуто.

Таким чином, сума податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб яка самостійно визначена платником податку у відповідних податкових деклараціях є узгодженою у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Пунктом 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим боргом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6061,87 грн. є податковим боргом.

Суд встановив, що у зв'язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 16199-17 від 06.12.2017.

Як слідує з матеріалів справи, з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашав у повному обсязі, а отже, відповідно до статті 60 ПК України зазначена податкова вимога не відкликалася.

На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 6061,87 грн. відповідач не надав, а суд не здобув.

Водночас, відповідач в судовому засіданні, яке проводилося 07.05.2018 позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини першої статті 189 КАС України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною четвертою статті 189 КАС України визначено, що у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Пунктом 41.2. статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 39403535) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг в сумі 6061 (шість тисяч шістдесят одна) грн. 87 коп. за платежем єдиний податок з фізичних осіб на р/р 31418699700695, код банку одержувача 38038156, МФО 838012, код платежу 18050400, банк одержувача ГУДКУСУ у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.