Постанова № 74287210, 29.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №805/1176/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (повний текст складено та підписано 26 березня 2018 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/1176/18-а (головуючий І інстанції - суддя Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії, зобов'язання відновити виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року (а.с. 4-7).

Разом з позовною заявою, позивачем до суду подано, зокрема, клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого зазначає, що позивач є непрацюючим пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом доходу останньої, а відповідач, в свою чергу, з 01.03.2016 року припинив позивачу виплату її пенсії, а тому перебуває у вкрай скрутному матеріальному становище та не має змоги сплатити судовий збір, розмір якого є непомірно великим та позбавляє доступу до правосуддя.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду платіжний документ про сплату судового збору належного зразка та у належному розмірі, або належні докази в обгрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, доказів на підтвердження повноважень представника щодо підписання позовної заяви (а.с. 1-2).

На виконання вищезазначеної ухвали суду представником позивача повторно подано клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого заявник посилався на скрутне матеріальне становище позивача, зазначивши, при цьому, що позивач з 01.03.2016 року не отримує пенсію, а тому, розмір судового збору в розмірі 704,80 грн, запропонований судом до сплати, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Крім того, заявником до суду подано клопотання, в якому останній просив витребувати відомості про доходи, одержані ОСОБА_2 за попередній календарний рік (а.с. 15-16).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено; повернуто позовну заяву у зв'язку з неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26.02.2018 року (а.с. 17-18).

Представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неврахування судом характеру спірних правовідносин, невідповідність ухвали вимогам ст. 59, ч. 3 ст. 242 КАС України, просив скасувати ухвалу суду про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом належним чином не вжито передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин, які мають значення для справи, а саме: судом не з'ясовано обставин, які підтверджують, що позивач дійсно має скрутне матеріальне становище. На переконання апелянта, судом зроблено передчасний висновок щодо клопотання про відстрочення оплати судових витрат, оскільки з рішення суду про залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви не вбачається жодної правової оцінки інформації, наданої відповідачем.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що, в даному випадку, предметом спору є захист соціальних прав (права на отримання пенсійних виплат, яке припинено з 01.03.2016 року), а тому, розмір судового збору в розмірі 704,80 грн., запропонований судом до сплати, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік. Серед іншого, апелянт зазначає, що КАС України не містить такої підстави для залишення позовної заяви без руху або його повернення, як наявність у суду сумнівів стосовно того, що позивач проживає за адресою, яка зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також вказує на те, що у суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви, оскільки правоздатність представника позивача підтверджується ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та договором про надання правових послуг, копії яких були додані до позову (а.с. 20-25).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, то позовна заява повертається позивачеві (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії, зобов'язання відновити виплату пенсії повернута позивачеві, у зв'язку з ненаданням до суду платіжного документу про сплату судового збору належного зразка та у належному розмірі, або належних доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, доказів на підтвердження повноважень представника щодо підписання позовної заяви.

Частиною ч. 4 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 5076 ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 26 Закону № 5076).

Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч. 4 ст. 26 Закону № 5076).

Матеріалами справи підтверджено, що за змістом договору про надання правової допомоги від 11.12.2017, укладеного між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1, представництво інтересів клієнта здійснюється, зокрема, в судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма без виключення правами, наданими стороні у справі положеннями, зокрема, КАС України (п.2.1.2. договору). Також на зворотньому боці ордеру серії ДН № 001399, виданого 08.01.2018 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги б/н від 11.12.2017, укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 на представництво інтересів, зокрема, в усіх судових органах України, зазначено, що цим договором не встановлено обмежень повноважень адвоката (а.с. 30).

Посилання суду першої інстанції на те, що відмітка про відсутність обмежень повноважень адвоката повинна містити підпис позивача, а не адвоката, є необґрунтованою, оскільки зазначене не передбачене жодним нормативним актом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовну заяву від імені ОСОБА_2 підписано повноважною особою, оскільки такі повноваження підтверджуються відповідним договором та ордером, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 59, ч.ч. 1, 2 ст. 60 КАС України.

Відповідно до ч. 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вже зазначалось вище, представником позивача до суду подано клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого зазначає, що позивач є непрацюючим пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом доходу останньої, а відповідач, в свою чергу, з 01.03.2016 року припинив позивачу виплату її пенсії, а тому, вона перебуває у вкрай скрутному матеріальному становище та не має змоги сплатити судовий збір, розмір якого є непомірно великим та позбавляє доступу до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VІ (надалі - Закон № 3674-VІ)

Положеннями п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України № 3674-VІ визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо, зокрема:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, в даному випадку, ОСОБА_2 є пенсіонером і до того ж, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а предметом позову - захист соціальних прав, а саме: припинення відповідачем виплату пенсії позивачу, виплата якої є виключним правом позивача, передбаченого Конституцією та чинним законодавством України, що, за висновком суду апеляційної інстанції є достатньою підставою для відстрочення позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що, повертаючи адміністративний позов з підстав несплати позивачем судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Що стосується висновку суду першої інстанції, що клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: відомостей про доходи, одержані ОСОБА_2 за попередній календарний рік не підлягає задоволенню, оскільки суд має право витребувати докази після відкриття провадження або під час вирішення питання про відкриття, зазначивши, при цьому, що позивач в змозі самостійно звернутися до органів Державної фіскальної служби для отримання відповідних відомостей та довідки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про наступне.

За частиною 4 та 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються, зокрема, клопотання про витребування доказів.

Відповідно до статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

В ухвалі від 26 березня 2018 року суд першої інстанції посилається на клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від 16 березня 2018 року, але суд не може надати йому оцінку, оскільки воно відсутнє в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Крім того, слід зазначити, що ч. 1 ст 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

За правилами п. 5, 7 ч. 2 ст. 180 КАС України у підготовчому засіданні суд: роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до вимог вищевказаних норм, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі надати докази, звернувшись з відповідним клопотанням щодо цього, або витребувати такі докази з власної ініціативи.

При цьому, слід зазначити, що питання щодо витребування доказів суд може вирішити як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого засідання шляхом зазначення про це або в ухвалі про відкриття провадження у справі, або в ухвалі про підготовку справи до розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів.

Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об'єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову, а тому, в даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів скрутного майнового становища та відмова представнику позивачу у задоволенні клопотання про витребування у контролюючого органу довідки про доходи ОСОБА_2 суперечать вимогам процесуального законодавства.

Що стосується твердження суду першої інстанції, що у суду існують сумніви стосовно того, що позивач взагалі проживає за адресою, яка зазначена в довідці від 14 серпня 2015 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та на території, підконтрольній Українській владі, а також про те, що ОСОБА_2 не отримує пенсію більш ніж два роки (з 01 березня 2016 року), що також свідчить про відсутність позивача на території, підконтрольній Українській владі, суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України не містить такої підстави для залишення позовної заяви без руху або його повернення, як наявність у суду сумнівів стосовно певних обставин.

Судове рішення повинно відповідати вимогам ст. 242 КАС України і не може базуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача права на судовий захист, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позивачу відстрочену сплату судового збору до прийняття рішення у справі № 805/1176/18-а.

Зважаючи на ту обставину, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 задоволено, тобто, прийняте на користь позивача, то, в даному випадку, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати зі сплати судового збору з позивача не стягуються.

Керуючись статтями ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі № 805/1176/18-а скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

Е.Г. Казначеєв