Рішення № 74287072, 25.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/575/1813 год. 30 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представників позивача - Фесенко Д.М., Міневич С.І.,

представників відповідача - Матвєєнко І.А., Петрової Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) звернулося до суду з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на суму боргу розстрочену згідно рішення господарського суду Херсонської області від 02.12.2010р. по справі №8/119-АП-08; рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. по справі №2а-9/405/АП-06 та від 20.12.2012р. по справі №2а-4301/11/2170;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу або зарахувати в рахунок погашення реструктуризованих сум (згідно рішень суду) суму грошових коштів зараховану в рахунок сплати безпідставно нарахованої пені.

28.03.2018 ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначенона 18 .04.2018 о 15:00 год.

18.04.2018 у судовому засіданні оголошено переву до 11.05.2018 о 11:00 год. для отримання додаткових доказів.

11.05.2018 розгляд справи відкладено на 23.05.2018 о 15:00 год. у зв'язку з поданням до суду представником позивача заяви про відкладення розгляду справи, яка мотивована неможливістю прибути у судове засідання.

23.05.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2018 для надання додаткових доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування пені на щомісячну суму сплати заборгованості з податків та зборів, яка розстрочена на підставі рішень суду, які набрали законної сили. Позивач зазначив, що підприємство своєчасно та у повному обсязі сплачує заборгованість за рішеннями судів. Посилаючись на пп.14.1.162 п.14.1 ст. 14, п.100.1 ст. 100, п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, вважає, що з набранням чинності ухвал суду про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу змінюються встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов'язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування пені згідно з вимогами ст. 129 Податкового кодексу України за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати. Зауважив, що судове рішення щодо розстрочення виконання постанови суду про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такої постанови на новий строк, тобто вищезазначеними ухвалами перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань та оскільки ухвали набрали законної сили то граничним терміном сплати є строк, вказаний в судових рішеннях. Позивач вважає, що дії відповідача в частині нарахування пені у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму розстроченого податкового боргу протиправними так як строк оплати податкового боргу, який був стягнутий з позивача у судовому порядку, не настав. Також представник позивача зазначив про непрвамірність нарахування пені на податковий борг, що виник у строк, більше ніж 1095 днів.

У судовому зсіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових письмових поясненнях. Зазначили, що порядок нарахування пені регламентується ст. 129-130 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422. Норми положень ст. 129 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду.Тому розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої нормами податкового законодавства України, на нарахування якої не поширюється строк давності 1095 днів. Посив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Витягів інтегрованих карток, а саме: платника по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2017 рік, платника по земельному податку з юридичних осіб за 2017 рік, по рентній платі за спеціальне використання води за 2017 рік, по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2017, по надходженням податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялися до 01.01.2011 (не визначені ПКУ за 2017), позивачу у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 нараховано пеню на суму боргу, розстрочену згідно рішеннями суду.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу щодо нарахування пені, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних обставин справи та положень законодавства.

Судом вставновлено, що постановою Господарського суду Херсоснької області від 12.12.2006 по справі №9/405-АП-06 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі 541245,75 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Господарського суду Херсоснької області від 05.02.3008 по справі №8/119-АП-08 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі 392894,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.12.2010 розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 по справі №2-а-4301/11/2170 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі 400940,40 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 виконання зазначеного рішення розстрочено строком на 120 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи та доданих Витягів інтегрованих карток позивача за 2017 рік, а саме: платника по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), платника по земельному податку з юридичних осіб, по рентній платі за спеціальне використання води, по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, по надходженням податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялися до 01.01.2011 ( не визначені ПКУ) підприємству нарахована пеня за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму боргу, розстрочену згідно визщезазначеними рішеннями суду.

Щодо законності дій відповідача щодо нарахування позивачу пені у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на суму боргу розстрочену згідно рішення господарського суду Херсонської області від 02.12.2010р. по справі №8/119-АП-08; рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. по справі №2а-9/405/АП-06 та від 20.12.2012р. по справі №2а-4301/11/217, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).

Таким чином, у разі якщо пеня нараховується на погашену суму заборгованості, що виникла в результаті самостійно нарахованого платником податків узгодженого грошового зобов'язання, то відповідно контролюючий орган у будь - якому випадку позбавлений права нараховувати таку пеню до спливу 90 - денного строку з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Отже, при розстроченні (відстроченні) грошових зобов'язань (податкового боргу) відповідно до ст. 100 Кодексу нараховуються проценти за користування таким розстроченням (відстроченням), тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено ст. 100 Податкового кодексу України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача на те, що податковий борг погашається внаслідок розстрочення за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

Наявність податкового боргу у ДП «Підприємство Північної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області (№90)» є встановленим фактом, у тому числі і судовим рішенням, та визнається представниками позивача.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (87.2).

Частиною 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи положення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених законодавчих норм слідує, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Таким чином, твердження позивача, що при прийнятті судового рішення, яке передбачає розстрочення податкового боргу, та складенні встановленого графіку погашення розстрочених сум податкового боргу, відповідний податковий борг вважається погашеним є помилковим та не містить правового підґрунтя. Розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу не є його погашенням.

Суд звертає увагу, що оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно при такому розстроченні має враховуватись ст. 100 Податкового кодексу України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.

Нарахування пені, відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань (податкового боргу) врегульовано саме нормами Податкового кодексу України, а саме статті 100, 129, які є пріоритетними та визначальними для таких правовідносин.

При цьому у даній справі суд звертає увагу на те, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування пені на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин що склались.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що прийняття судового рішення, яким визначено згідно процесуального закону порядок виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді пені, нарахування якої передбачено ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи контролюючого органу наведені у відзиві на адміністративний позов є обґрунтованими.

Дана правова позиція суду узгоджується з висловленою позицією у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №805/4622/16-а.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із внесеними змінами від 03.10.2017 р. N 2147-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо твердження позивача про неправомірне нарахування пені із дати виникнення податкового боргу, а не з дати стягнення за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу.

Норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12 Податкового кодексу України, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 «Відповідальність».

Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Із аналізу даної норми сліду, що нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, нарахованого платником, або визначеного контролюючим органом, відтак посилання позивача на нарахування пені у період від судового рішення є необґрунтованим.

Щодо твердження позивача про застосування до нарахованої пені строку давності 1095 днів, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Суд вважає, виходячи з обставин даної справи, таке посилання представника позивача безпідставним з огляду на таке.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп. 101.2.3 п.101.2 ст. 101).

Податковий борг позивача, на який нарахована спірна пеня, не визнаний безнадійним в установленому законом порядку, відсутній також і спір між сторонами щодо визнання його безнадійним, відтак, на думку суду, до вирішення даного питання в установлений законом спосіб, відсутні підстави для застосування до нарахованої пені строків давності 1095 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований, а тому у його задоволенні слід відмовити.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати за правилами ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 241 - 246, 250 , 255 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 травня 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8