Рішення № 74286960, 23.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р. № 820/1150/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника відповідача Козачка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд, з підстав протиправного рішення:

- визнати протиправним рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року";

- скасувати рішення № 13241-02/23 від 30.11.2017 року Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії";

- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року" відповідно до 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.10.2017 року у відповідності до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що не було зроблено відповідачем.

Відповідач, Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без його участі.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1.

Позивач перебуває на обліку в Чугуївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію відповідно до вимог п.9 Постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

21 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №13241-02/23 від 30.11.2017 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач, вважаючи, що з 01.10.2017 у відповідності до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся з даним позовом до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Згідно статті 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232 - XII "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Тобто, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції:

"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року". Вказані зміни застосовуються з 01.10.2017 року.

Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону, суд приходить до висновку, що законодавець, при внесенні змін до частини 3 статті 59 Закону, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Суд зазначає, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Так, частина 2 статті 59 Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь, зокрема, у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам за їх бажанням пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

За замістом статті 10 Закону до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону регулює пенсії саме військовослужбовців логічним є висновок про те, що частина 3 статті 59 Закону визначає порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не будучи військовослужбовцем під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком його пенсії.

Судом встановлено, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, проте, він не надав суду жодного доказу, який б підтверджував, що він проходив строкову військову службу в цей період.

Натомість відповідачем надано до суду відповідь Чугуївського районного військового комісаріату №1986 від 27.04.2018 року на запит Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №4023-06/23 від 18.04.2018 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у період з 09.11.1975 року по 27.01.1978 року, а в період з 24.04.1989 року по 07.08.1989 року знаходився на навчальних зборах та приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для встановлення позивачу розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду викладену в ухвалі від 08.05.2018 року по справі №820/1148/18 щодо застосування ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При винесені ухвали від 08.05.2018 року по справі №820/1148/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/33/18) Верховний Суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач виносячи рішення № 13241-02/23 від 30.11.2017 року "Про відмову в перерахунку пенсії" діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

З огляду на висновки суду про правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року" відповідно до 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Леонова буд. 4а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 29.05.2018 року.