Постанова № 74286922, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/9175/17 Головуючий у І інстанції - Таран Н.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районноо суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо щодо невиплати йому з 01.10.2011 року підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати відповідача здійснювати йому виплату підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимальним розміром, а також виплатити йому таке підвищення за минулий час з 01.10.2011 року у розмірах, встановлених законом на кожен період часу.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини в справі.

Станом на 24 травня 2018 року від відповідача до Київського апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні адміністративного позову за період з 01.10.2011 року по 13.01.2017 року, а в іншій частині - залишенню без змін з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, є учасником бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями серії НОМЕР_1, виданим 25.05.2005 року та серії НОМЕР_2, виданим 29.02.1996 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

08.09.2003 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ Дарницьким районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Лівобережне об'єднане управління, позивачу призначена пенсія за вислугу років. Водночас позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із Заявою від 16.12.2016 року (а.с. 8), в якій просив надати роз'яснення, чи виконуються щодо нього вимоги ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У разі, якщо ні, просив відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії.

Листом відповідача від 16.01.2017 року за вих. №825/14/Б-739/1 (а.с. 9), повідомлено позивачу про відмову у здійсненні йому перерахунку та виплати підвищеної пенсіїяк учаснику бойових дій на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3886-VI (надалі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.

Відповідно до частини четвертої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII), учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з п. 1 частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з частиною четвертою ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі №754/15410/16-а, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 року, за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 06.06.2016 р. №18-987зп.

Зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києва провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 06.06.2016 р. №18-987зп, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної зарплати без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.01.2016 р. та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

В зазначеній вище Постанові встановлено, що у відповідності до довідки Генеральної прокуратури України від 06.06.2016 р. №18-987зп, заробітна плата з 01.12.2015 р. складає 20630,20 грн.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що пенсія позивача перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням частини четвертої ст. 12 Закон №3551-XII та застосовано обмеження, визначенні п. 1 частини другої Закону №3668-VI.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 01.10.2011 року, оскільки з врахуванням положень ст. 122 КАС України право на перерахунок пенсії позивача виникло тільки з 14.07.2017 року, а тому судове рішення суду першої інстанції в частині в частині відмови у задоволенні адміністративного позову за період з 01.10.2011 року по 13.01.2017 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - залишенню без розгляду.

Суд першої інстанції вказані вище обставини до уваги не прийняв, у зв'язку з чим, судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його часткового скасування.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В іншій частині колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України, підстав для його скасування в іншій частині не вбачається.

Керуючись статями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 319, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову за період з 01.10.2011 року по 13.01.2017 року та залишити позов в цій частині без розгляду.

В іншій частині постанову Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 25.05.2018 року.