Ухвала суду № 74286806, 25.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15698/17

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

25 травня 2018 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Кобаль М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 23.05.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити (за текстом апеляційної скарги).

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295 та 296 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до названого Закону, які набрали чинності 05 січня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закон № 3674-VI (в редакції чинній на момент звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VІІI, установлено у 2017 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600,00 гривень.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 N 2147-VIII, який набув чинності 15.12.2017, внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції сплачується у розмірі 150 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, та становить - 960,00 грн. (640 грн.*150% = 960,00 грн.).

В порушення вимог чинного законодавства України, скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Між тим, разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Вказане обґрунтовано тим, що у апелянта кошти для сплати судового збору відсутні, у зв'язку з тим, що кошторисом останнього не передбачено здійснення оплати судового збору.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 N 2147-VIII, який набув чинності 15.12.2017, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Скрутне матеріальне положення має бути належним чином доведене суду.

Надані апелянтом пояснення не є підставою для звільнення від сплати судового збору, адже несплата обов'язкового платежу не може виправдовуватись відсутністю відповідних бюджетних асигнувань та призначень. Крім того, апелянтом не надано жодних достовірних доказів на підтвердження обставин, зазначених в клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, судом встановлено відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору у зв'язку з необґрунтованістю його клопотання та відсутністю умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Також, в зазначеному клопотанні Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві просить звільнити від сплати судового збору відповідача по даній справі - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Між тим , ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року повернуто апелянту, у зв'язку з несплатою судового збору в строк встановлений судом.

Отже, вказані недоліки можуть бути усунуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору в повному обсязі, а саме: 960,00 грн., або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору в порядку передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Реквізитами Київського апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг є: р/р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ-38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності -206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято в порідку письмового провадження 16.03.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст. 295 КАС України).

Між тим, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не було учасником справи під час її розгляду в суді першої інстанції.

23.05.2018 разом з апеляційною скаргою та клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржником було подано лист, в якому зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 29.03.2017, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві реорганізовано шляхом злиття та створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві зазначено, що останній є правонаступником Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а отже, відповідачем по справі, у зв'язку чим, надає нову апеляційну скаргу підписану повноважною посадовою особою апелянта.

Проте, зазначене не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 16.03.2018, апеляційну скаргу Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було подано 06.04.2018, тобто після прийняття Кабінету Міністрів України постанови № 203 від 29.03.2017.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що і Правобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві і Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві на момент розгляду справи в суді першої інстанції було достеменно відомо належність, або неналежність відповідача в даній справі.

Так, апеляційну скаргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві подано лише 23 травня 2018 року, що підтверджується штампом Київського апеляційного адміністративного суду. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не подано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність надати скаржнику час для подання клопотання про поновлення строку з зазначенням причин поважності такого пропуску, достатніх для його поновлення.

Крім того, апелянтом подано апеляційну скаргу до якої додано копію довіреності, яка посвідчена неналежною особою, відповідно до правових положень адміністративного судочинства.

Так, відповідно до ч.1ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.3 ст. 55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною 6 ст. 59 КАС України, передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з ч.8 ст. 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду із апеляційною скаргою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Із змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що вона подана представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - ОСОБА_2

Частиною 3 ст. 59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Водночас, копію доданої до апеляційної скарги довіреності керівником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не засвідчено, а засвідчено особисто ОСОБА_2, тобто посадової особою, яка не уповноважена на це законом.

Вказані недоліки можуть бути усунуті апелянтом шляхом подання до суду апеляційної інстанції належним чином оформленої довіреності за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, відповідно до ст.ст. 169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 169, 296, 298 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання даної ухвали.

Роз'яснити апелянту, що у випадку не виконання вимог ухвали у встановлений строк до апеляційної скарги буде застосовано правові положення п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України, або п. 4 ч. 1 ст.299 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя М.І. Кобаль