Постанова № 74286765, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/174/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Забір'я» до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Забір'я» (далі - позивач, ПАТ «Забір'я») звернулося до суду з позовом до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - відповідач), в якому просило суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 11 серпня 2017 року № 831-18-УІІ «Про розгляд листа ПАТ «Забір'я».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що розгляд даної категорії справ відноситься до юрисдикції господарських судів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що розгляд даної справи повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, з урахуванням вимог ст. 294 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Забір'я» та Данилівською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.08.2008, за умовами якого ВАТ «Забір'я» було надано в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 74,4831 га для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення).

З метою продовження терміну дії оренди вказаної земельної ділянки ПАТ «Забір'я» звернулося до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області з листом від 16.06.2017 року, в якому просило продовжити термін дії договору оренди на 25 років.

11.08.2017 року відповідачем було прийнято рішення № 831-18-УІІ «Про розгляд листа ПАТ «Забір'я», в якому зазначено, що за наслідками розгляду листа ПАТ «Забір'я» щодо пролонгування дії договору оренди землі від 19.06.2008 строком на 25 років, враховуючи рекомендації постійної земельно-узгоджувальної комісії сільської ради та неодноразові звернення жителів сіл Данилівської сільської ради, керуючись Земельним кодексом України, Законами України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила, що передача в оренду ставка в селі Бобриця буде проведена після закінчення дії договору оренди у встановленому законом порядку на конкурсній основі.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Забір'я» в силу положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

За правилами пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спірні правовідносини склалися з приводу продовження терміну дії договору оренди, укладеного між ПАТ «Забір'я» та Данилівською сільською радою.

Таким чином, предметом спору у даній справі є рішення органу місцевого самоврядування стосовно передання земельної ділянки в оренду юридичній особі.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема,справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Позовна заява вмотивована тим, що, на думку позивача, він після закінчення договору оренди земельної ділянки за дотримання умов, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на продовження його дії.

За таких умов фактично предметом позову у цій справі є право орендаря на поновлення строку договору оренди, предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та відкрив провадження у справі з порушенням правил юрисдикційної підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями ст.ст. 294, 311, 312, 315, 319, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Забір'я» до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови складено 24.05.2018