Постанова № 74286670, 24.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2018 рокусправа № П/811/2394/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Щербак А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року (суддя 1-ї інстанції Пасічник Ю.П., дата ухвалення 16.03.2018р., місце ухвалення - м. Кропивницький) у справі № П/811/2394/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Л" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 11.12.2017 року №0000601404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 669907,00 грн. (грудень 2016р. - 374516 грн., січень 2017р. - 150006 грн., лютий 2017р. - 145385 грн.); від 11.12.2017р. №0000591404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1087309 грн. (за основним платежем - 869631 грн., штрафними санкціями - 217408 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «ЗТК «Златопіль», ТОВ «Зерно-Трест» за перевіряємий період мали безтоварний характер, що призвело до порушення норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, оскільки здійснення господарських операцій підтверджено належними чином оформленими первинними документами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає зокрема, що відповідачем встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми придбаних товарів у звітному періоді які не отримано від контрагентів позивача, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами мають безтоварний характер. Товарно-транспортні накладні надані позивачем не підтверджують перевезення товару, оскільки транспорті засоби на обліку у контрагентів позивача не значаться.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЗТК «Златопіль» за лютий 2017р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2017р., з ТОВ «Зерно-Трест» за листопад, грудень 2016р. та січень 2017р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016р., січень 2017р., за результатами якої складено акт від 21.11.2017р. №387/11-28-14-04/31008240 (т.1а.с.32-68).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 869631 грн., у тому числі за грудень 2016р. на суму 279301 грн., лютий 2017р. в сумі 590330 грн.; та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в розмірі 669907 грн., у тому числі: грудень 2016р. - 374516грн.; січень 2017р. - 150006 грн.; лютий 2017р. - 145385 грн.

Висновки відповідача щодо визначених порушень ґрунтуються на аналізі податкової інформації отриманої від інших органів ДФС щодо перевірки контрагентів ТОВ «ЗТК «Златопіль» і ТОВ «Зерно-Трест» за ланцюгом постачання. Зважаючи на вказану інформацію відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ЗТК «Златопіль» і ТОВ «Зерно-Трест» за перевірений період не відбулися, а відображені тільки на первинних документа, що не дає право платнику податків на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання товарів саме у ТОВ «ЗТК «Златопіль» і ТОВ «Зерно-Трест».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 11.12.2017 року №0000601404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 669907,00 грн. (грудень 2016р. - 374516 грн., січень 2017р. - 150006 грн., лютий 2017р. - 145385 грн.) (т.1а.с.11);

- від 11.12.2017р. №0000591404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1087309 грн. (за основним платежем - 869631 грн., штрафними санкціями - 217408 грн.) (т.1а.с.12).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача повністю спростовуються зібраними у справі доказами, які підтверджують факт придбання товару позивачем. Відповідачем юридична оцінка вказаним документам не надавались, а висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації отриманій від органів ДФС.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 01.11.2016р. між позивачем та ТОВ «Зерно-Трест» укладено договір поставки №1/310008240 щодо постачання насіння соняшнику (т.1 а.с.161-166).

Постачання товару за вказаним договором підтверджено рахунком-фактурою, видатковою накладною, специфікацією від 25.11.2016р. (т.1а.с.191-192); від 14.12.2016р. (т.1а.с.221-223); від 16.12.2016р. (т.1а.с.228-230).

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними, перевізником в яких виступає ФОП Бабін замовником перевезень ТОВ «Зерно-Трест» (т.1а.с.194-201, 224-227, 231,232).

На адресу позивача, ТОВ «Зерно-Трест» було виписано податкові накладні від 25.11.2016р. №101, від 14.12.2016р. №1051, від 16.12.2016р. №1061 (т.2а.с.47,50, 53).

12.01.2017р. між позивачем та ТОВ «Зерно-Трест» укладено договір поставки насіння соняшнику №12/01-1 (т.2а.с.71-77).

Постачання товару за вказаним договором підтверджено рахунком-фактурою, видатковою накладною, специфікацією від 12.01.2017р. (т.2а.с.78-80).

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними перевізником в яких виступає ФОП Бабін замовником перевезень ТОВ «Зерно-Трест» (т.2а.с.81-83).

На адресу позивача, ТОВ «Зерно-Трест» було виписано податкові накладні від 12.01.2017р. №11 (т.2а.с.108).

За зверненням позивача до ТОВ «Зерно-Трест» від 12.12.2017р. (т.3а.с.30) щодо підтвердження вищевказаних господарських операцій, вказаним контрагентом надано примірники первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та які є повністю ідентичні дослідженим судом (т.3а.с.31-208). Крім того, ТОВ «Зерно-Трест» надало копії документів щодо придбання насіння соняшнику у ТОВ «Мінард», яке в подальшому було реалізоване позивачеві (т.3а.с.209-222).

01.02.2017р. між позивачем та ТОВ «ЗТК «Златопіль» був укладений договір поставки насіння соняшнику №01/02-2 (т.2а.с.137-142).

Постачання товару за вказаним договором підтверджено рахунком-фактурою, видатковою накладною, специфікацією від 02.02.2017р. (т.2а.с.167-169); від 14.02.2017р. (т.2а.с.174-176); від 16.02.2017р. (т.2а.с.189-).

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними перевізником в яких виступає ФОП Бабін замовником перевезень ТОВ «ЗТК «Златопіль» (т.2а.с.170-174, 177-188, 191,192).

На адресу позивача, ТОВ «ЗТК «Златопіль» було виписано податкові накладні від 02.02.2017р. №1, від 14.02.2017р. №2, від 14.02.2017р. №3, від 16.02.2017р. №4 (т.2а.с.217,220,223,228).

Також судом досліджено звернення позивача до ТОВ «ЗТК «Златопіль» щодо підтвердження вищевказаних господарських операцій, вказаним контрагентом надано примірники первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та які є повністю ідентичні дослідженим судом. Крім того, ТОВ «ЗТК «Златопіль» надало копії документів щодо придбання насіння соняшнику у ТОВ «Мінард», яке в подальшому було реалізоване позивачеві (т.3а.с.229 (т.3а.с.230-249, т.4а.с.1-77).

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Разом з цим, в акті перевірки, відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом також з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності цих підприємств, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак це не може впливати на оцінку реальності господарської операції, вчиненої позивачем.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Судом першої інстанції також зібрано докази та надано оцінку інформації отриману від ФОП Бабін А.С. щодо підтвердження факту надання транспортних послуг ТОВ «Зерно-Трест» на підставі договору транспортного експедирування №16/31-07 від 01.07.2016р. (т.4а.с.115-218) та ТОВ «ЗТК «Златопіль» на підставі договору транспортного експедирування №170110/1 від 10.01.2017р. (т.4а.с. 219-248).

Послання представника відповідача на інформацію МВС України щодо належності певним особам транспортних засобів зазначених у ТТН та відсутності таких у контрагентів позивача, колегія суду вважає їх помилковими, оскільки недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо посилання представника позивача на наявність кримінального провадження щодо взаємовідносин наявності кримінальної справи №42017171090000059 щодо ТОВ «Зерно-Трест» з ТОВ «Мінард» та наявністю вироку у ній в якому встановлено про нездійснення підприємницької діяльності окрім операцій з придбання та постачання товарів для ТОВ «Зерно-Трест» та ТОВ «Софор», слід зазначити, що така кримінальна справа не була покладена відповідачем у висновки акту перевірки та підставою оскарження рішення суду першої інстанції.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 139, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № П/811/2394/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Л" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак