Рішення № 74286513, 21.05.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2018 року м. Ужгород№ 807/184/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.,

при секретарі судового засідання - Багара М.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Польніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (в/ч1493) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 травня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопського прикордонного загону (в/ч 1493) (далі - відповідач), в якій просив:

1.Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка полягала у не вчиненні дій направлених на нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів його сім'ї.

2.Зобов'язати Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (код ЄДРПОУ 14321707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) підйомну допомогу на членів його сім'ї (дружину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2) у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця у відповідності до вимог частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ.

3.Стягнути із Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (код ЄДРПОУ 14321707) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану протиправною бездіяльністю моральну шкоду у розмірі 3254,00 (три тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 травня 2017 року на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України № 520-ос позивач по справі - підполковник ОСОБА_1 після закінчення факультету підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького був призначений на посаду начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу 94 прикордонного загону Західного регіонального управління І категорії Державної прикордонної служби України (військова частина 1493).

03 серпня 2017 року після прийняття зазначеної посади даний військовослужбовець, у зв'язку із переїздом на нове місце військової служби, звернувся із відповідним рапортом та необхідним пакетом документів до командування загону про виплату підйомної допомоги йому та членам його сім'ї (дружині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньці - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2).

20 листопада 2017 року позивач був вимушений повторно звертатись до командування загону із аналогічним рапортом, оскільки фінансово-економічним відділом військової частини 1493 жодних дій, направлених на нарахування та виплату зазначеної підйомної допомоги на членів його родини, вчинено не було.

Однак, після здійснення зазначених дій вищенаведена бездіяльність відповідача по справі з даного приводу продовжувала мати місце, у зв'язку із чим на адресу суб'єкта владних повноважень був скерований відповідний адвокатський запит.

30 січня 2018 року на адресу представника позивача надійшла відповідь від 19 січня 2018 року за вих. № 11/490, зі змісту якої вбачається, що відповідач по справі буде проводити виплату підйомної допомоги на членів сім'ї позивача лише після звернення останнього із відповідним рапортом про отримання такої виплати з наданням підтверджуючих документів про зняття з реєстраційного обліку за попе реднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби військовослужбовця членів його сім'ї.

Вважає, що вищенаведена бездіяльність військових посадових осіб суб'єкта владних повноважень щодо не вчинення дій направлених на нарахування та виплату позивачу по справі підйомної допомоги на членів його сім'ї є протиправною, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України, що регулює суспільні відносини у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Також у позовній заяві зазначає, що у даному випадку шкода, яка була завдана позивачу по справі полягала у моральних стражданнях, у зв'язку із протиправними діями суб'єкта владних повноважень. При визначенні способу та розміру відшкодування моральної шкоди позивач керувався принципом розумності та справедливості та тривалістю зазначеної бездіяльності, цинічною поведінкою посадових та службових осіб відповідача по справі, які відверто знущались з нього, оскільки він весь цей час був вимушений принижуючи свою людську гідність численні рази зверталася до них з приводу отримання належної йому підйомної допомоги на членів його сім'ї, а також глибиною душевних страждань, які були йому завдані. На підставі викладеного, позивач зазначає, що йому була завдана моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях з причини протиправної поведінки щодо нього, що призвело до неможливості реалізувати та захистити соціальні права своєї родини, при цьому зазначена шкода була завдана не будь-якою юридичною особою, а органом військового управління відносно військовослужбовця.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив суд такий задовольнити повністю. Зазначив, що виписка членів сім'ї за попереднім місцем проживання і прописка за місцем служби може спричинити втрату ними статусу внутрішньо переміщених осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів наведених у відзиві на адміністративний позов. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно з поданим відзивом на адміністративний позов, відповідач вважає, що в діях Чопського прикордонного загону будь-які порушення відсутні, а виплата підйомної допомоги на членів сім'ї підполковника ОСОБА_1 може бути здійснена тільки після звернення даного військовослужбовця з рапортом про отримання такої допомоги з наданням відповідних підтверджуючих документів про зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби членів сім'ї військовослужбовця.

Заслухавши пояснення сторін, відзив на адміністративний позов відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи 27 травня 2017 року на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України № 520-ос позивач по справі - підполковник ОСОБА_1 після закінчення факультету підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького був призначений на посаду начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу 94 прикордонного загону Західного регіонального управління І категорії Державної прикордонної служби України (військова частина 1493).

03 серпня 2017 року після прийняття зазначеної посади даний військовослужбовець, у зв'язку із переїздом до постійного місця проживання з міста Хмельницький в місто Чоп, звернувся із рапортом скерованого Тво начальнику Чопського прикордонного загону підполковнику Соловський С.Л. про надання вказівки головному бухгалтеру начальнику фінансово-економічного відділу щодо виплати підйомної допомоги членам його сім'ї, дружині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньці - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16). До рапорту було додано пакет документів, а саме: Довідка №721/195 від 03.08.17; Довідка №30/813 від 24.07.17; копію довідки №0000286950 від 02.08.17 (а.с.20); копію довідки №0000286957 від 02.08.17 (а.с.21); копію довідки про склад сім'ї №372 від 02.08.17 (а.с.18); копію свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2; копію паспорта громадянина України НОМЕР_3.

Відповідно до матеріалів справи, 20.11.2017 року позивачем було подано рапорт на ім'я начальника Чопського прикордонного загону підполковника ОСОБА_7, в якому повторно просив дати вказівку головному бухгалтеру начальнику фінансово-економічного відділу щодо виплати підйомної допомоги членам його сім'ї, дружині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньці - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

10 січня 2018 року начальнику Чопського прикордонного загону був направлений адвокатський запит адвоката Балтак Д.О. із представництвом інтересів ОСОБА_1 за №385 щодо повідомлення правових підстав наявної станом на поточний момент бездіяльності фінансово-економічного відділу Чопського прикордонного загону з приводу утримання від вчинення дій, направлених на нарахування та виплату підйомної допомоги на членів сім'ї його довірителя, які змінили місце свого постійного проживання і переїхали із м. Хмельницького до м. Чоп, у зв'язку із службовим переміщенням підполковника ОСОБА_1 (а.с.26).

Так, 19 січня 2018 року Чопським прикордонним загоном адвокату Балтак Д.О. було надано лист-відповідь за №11/490 за результатами розгляду адвокатського запиту (а.с.27). Відповідно до такого, повідомлено, що відповідно до п.13 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 року №848, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2016 року за №1249/29379, виплата підйомної допомоги на членів сім'ї підполковника ОСОБА_1 буде здійснена після його звернення з рапортом про отримання такої виплати з наданням відповідних підтверджуючих документів про зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби військовослужбовця членів його сім'ї.

10 січня 2018 року начальнику Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України був направлений адвокатський запит адвоката Балтак Д.О. із представництвом інтересів ОСОБА_1 за №386 щодо надання належним чином посвідченої копії відповіді Західного регіонального управління на вихідну телеграму Чопського прикордонного загону від 22.11.2017 року №198 (Т/11-8574) «Про можливість виплати підйомної допомоги на членів сім'ї» та повідомлення, які дії були вчинені командуванням військової частини 1468, як органом військового управління вищого рівня, з метою захисту соціальних прав членів сім'ї підполковника ОСОБА_1 на отримання підйомної допомоги, у зв'язку із службовим переміщенням (а.с.28).

Західним регіональним управління Державної прикордонної служби України було розглянуто адвокатський запит та надано відповідь 19 січня 2018 року за №11/407, відповідно до якого зазначено, що виплата підйомної допомоги на членів сім'ї підполковника ОСОБА_1 буде здійснена після звернення даного військовослужбовця рапортом про отримання такої допомоги з наданням відповідних підтверджуючих документів про зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби членів сім'ї військовослужбовця. Також вказали, що відповідно до телеграми Чопського прикордонного загону від 22.11.2017 року №Т/11-8574 регіональним управлінням направлено запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.11.2017 року №Т/11-8098 «Про можливість виплати підйомної допомоги на членів сім'ї» (а.с.29).

З вищевказаної телеграми вбачається, що Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України просить Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати роз'яснення щодо можливості виплати підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, а саме підполковника ОСОБА_1 з урахуванням ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (а.с.30).

10 січня 2018 року Адміністрації Державної прикордонної служби України був направлений адвокатський запит адвоката Балтак Д.О. із представництвом інтересів ОСОБА_1 за №387 щодо надіслання на адресу адвоката належним чином посвідченої копії відповіді Адміністрації Державної прикордонної служби України, що була надана Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України з питань роз'яснення можливості виплати підйомної допомоги членам сім'ї підполковника ОСОБА_1 та повідомленням, які дії були вчинені командуванням військової частини 2154, як органом військового управління вищого рівня, з метою захисту соціальних прав членів сім'ї підполковника ОСОБА_1 на отримання підйомної допомоги, у зв'язку із службовим переміщенням (а.с.31).

Так, 19.01.2018 року Адміністрація Державної прикордонної служби України на запит адвоката від 10.01.2018 року №387 повідомила, що відповідно до п.13 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 року №848, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2016 року за №1249/29379, підйомна допомога на членів сім'ї виплачується органом Держприкордонслужби, в який призначено або де проходить службу військовослужбовець, за умови їх зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби військовослужбовця. Також повідомили, що з метою дотримання соціальної справедливості в реалізації права на отримання підйомної допомоги членами сім'ї військовослужбовця, які є внутрішньо переміщеними особами і переїхали для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця, розроблено проект наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення Змін до Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (а.с.32).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.9-1 Закону №2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 №370 затверджено Інструкцію про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 за №940/6131 (далі по тексту - Інструкція), якою визначено порядок виплати підйомної допомоги як на військовослужбовця, так і на членів його сім'ї.

Згідно ст.2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до п.11 Інструкції, на кожного члена сім'ї офіцера, прапорщика (мічмана) і військовослужбовця, який проходить службу за контрактом, що фактично переїхав для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця, у випадках, передбачених пунктами 1, 3 Інструкції, виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день приїзду членів сім'ї до місця його служби, з урахуванням пункту 2 Інструкції.

Якщо члени сім'ї прибули одночасно з військовослужбовцем, то підйомна допомога на них виплачується після дня, з якого військовослужбовець став до виконання обов'язків за посадою, на яку призначений, з тих самих окладів та додаткових видів грошового забезпечення, що й на самого військовослужбовця.

Згідно з п.14 Інструкції, підйомна допомога на членів сім'ї виплачується військовою частиною, в яку призначений або де проходить службу військовослужбовець, за умови виписки їх за попереднім місцем проживання і прописки за місцем служби військовослужбовця, після надання довідки кадрового (стройового) органу про склад сім'ї (із зазначенням дати народження дітей, батьків, усиновителів), найменування населеного пункту, з якого прибула сім'я, дату прибуття сім'ї.

Пунктом 16 Інструкції визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більше ніж за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади і передислокацією військової частини або підрозділу. При цьому фактичний переїзд військовослужбовця визначається за датою вступу його до виконання обов'язків за посадою або прибуття в новий пункт постійної дислокації військової частини (підрозділу), а членів сім'ї - за датою прибуття їх до нового місця служби військовослужбовця.

На підстав аналізу викладених норм, суд приходить до висновку, що Інструкцією передбачено дві підстави для виплати підйомної допомоги членам сім'ї військовослужбовця:

1) виписка їх за попереднім місцем проживання і прописка за місцем служби військовослужбовця;

2) фактичний переїзд останніх для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця.

Таким чином, фактичний переїзд членів сім'ї позивача для постійного проживання до нового місця служби повинен бути дійсним та таким, який існує насправді (підтверджує місце проживання членів сім'ї позивача).

Дружина позивача - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_4 зареєстровані у АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою від 02.08.2017 року №0000286950 (а.с.20).

Таким чином, позивачем не підтверджено дотримання двох необхідних умов, визначених Інструкцією, для отримання підйомної допомоги на членів сім'ї та бездіяльність відповідача в частині її невиплати.

Суд також вважає необхідним зазначити, що побоювання позивача щодо ймовірності втрати його дружиною статусу внутрішньо переміщеної особи є безпідставним з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 4 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року, що набрав чинності з 13.01.2016 року, встановлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

В розумінні цього Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону.

Отже суд звертає увагу на те, що 13.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року № 921-8. Цим Законом внесено зміни до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та виключена норма, яка вимагає наявність обов'язкової реєстрації місця проживання особи на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 Закону, для взяття їх на облік внутрішньо переміщених осіб.

Отже, за відсутності необхідних документів, а саме: підтверджуючих документів про зняття членів сім'ї з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби військовослужбовця, відсутні підстави для висновків, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не здійснюючи нарахування та виплату підйомної допомоги діяв протиправно. З цих же мотивів відсутні підстави для стягнення підйомної допомоги з військової частини.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3254,00 грн., зазначена вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

Позивач у позовній заяві зазначає, що порушення з боку суб'єкта владних повноважень законних прав та інтересів позивача призвело до моральних страждань і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, не підлягає, оскільки матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження обставин заподіяння йому моральних чи фізичних страждань.

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, підстав вважати, що відповідач протиправно бездіяв відсутні. Суд прийшов до переконання, що відповідачем було здійснено всі можливі заходи відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (в/ч1493) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич