Ухвала суду № 74285236, 29.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29 травня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1721/18

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., перевіривши матеріали позову Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2018 року Комунальний заклад "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ791/161/ВВ/П//ПТ/МГ-ФС від 02 травня 2018 року винесену заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Величко Наталією Михайлівно.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

В ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено наступне.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу положень частини першої статті 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Виходячи із суми, визначеної матеріалами позовної заяви, сума судового збору при зверненні з даним позовом до суду має становити 1762 грн. (оскільки 37230 грн. * 1,5 % менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

До позовної заяви документ про сплату судового збору не додано. Доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору не надано.

При цьому додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтовано тим, що кошторис Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" на 2018 рік затверджено на рівні 3302913 грн. за КЕКВ 2282 "Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку". За КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", КЕЕВ 2250 "Видатки на відрядження", КЕКВ 2400 "Обслуговування боргових зобов'язань" не профінансовані бюджетом та видатками за даними кодами у кошторисі не передбачені.

Оцінюючи заявлене клопотання, суд приходить до наступних висновків.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З викладеного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11 січня 2018 року по справі №809/1045/16 (суддя-доповідач Смокович М.І.), від 10 січня 2018 року по справі № 242/3169/17 (суддя-доповідач Мороз Л.Л.) та ін.

Єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного чи місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аргументуючи вищевикладене суд має право, а не зобов'язаний звільняти від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року по справі № 904/9117/17 (головуючий суддя - Кушнів І.В.).

Долучені КЗ "Кременчуцький РЦ ПМСД" до клопотання про звільнення від сплати судового збору - кошторис на 2018 рік, помісячний план використання бюджетних коштів на 2018 рік та план використання бюджетних коштів по кошторису на 2018 рік не можуть слугувати підставою для звільнення суб'єкта від сплати судового збору лише з тих підстав, що кошторисом не передбачено видатків на сплату судового збору.

Окрім того позивачем не надано суду доказів: а) вчинення будь-яких дій щодо звернення до суб'єкта кредитування бюджету стосовно внесення змін до кошторису; б) розгляду такого звернення; в) рішення за результатами розгляду звернення.

Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позовної заяви без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху.

Позивачеві визначити строк для усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за реквізитами: одержувач: УДКСУ у м. Полтаві/м. Полтава/22030101; ЄДРПОУ : 38019510; банк: ГУДКСУ у Полтавській області; МФО: 831019; розрахунковий рахунок: 31213206784002; код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу : Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.О. Удовіченко